Ухвала КАС ВС № 500/2157/22

УХВАЛА 28 листопада 2022 року м. Київ справа №500/2157/22 адміністративне провадження № К/990/32300/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу адвоката Пасічника Андрія Зіновійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі №500/2157/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання до вчинення дій, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Тернопільській області №Нк-343/64 від 23 грудня 2021 року в частині параграфу 2 про виплату йому грошового забезпечення відповідно до пункту 3 розділу XXIV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України №623 від 20 липня 2018 року; зобов`язати нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 22 грудня 2021 року по дату ухвалення судом рішення з урахуванням посадового окладу, додаткових видів грошового забезпечення, що встановлені за посадою головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Тернопільського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області з урахуванням уже виплачених сум. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено. 16 листопада 2022 року адвокат Пасічник Андрій Зіновійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв`язку з перебуванням на якій виник цей спір (головний інспектор відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Тернопільського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції". Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до категорії справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, про наявність виключних обставин наведених у підпунктах «а», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Скаржник указує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутні висновки Верховного Суду з приводу питання виплати грошового забезпечення працівнику ДСНС у період, коли той не був/є відстороненим від посади та відносно якого обрано запобіжний захід інший ніж тримання під вартою чи домашнього арешту. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що ця справа має виняткове значення для нього, оскільки стосується оплати його праці, отримання гідного заробітку за виконану роботу. Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником, має виняткове значення для нього, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання. Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків. Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків. Окрім цього, скаржник вважає, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності помилково. Суд відхиляє зазначене посилання скаржника, оскільки у відповідності до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, ця справа є справою незначної складності. Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення прийняті у справі, яка відноситься до категорії справ незначної складності, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Пасічника Андрія Зіновійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі №500/2157/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання до вчинення дій. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: С.А. Уханенко Н.В. Шевцова