Постанова 4857 № 380/15797/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2022 року Справа № 380/15797/21 пров. № А/857/11927/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року (суддя Грень Н.М., м.Львів), ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління) в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.06.2021 №Ф-15959-51 (далі Вимога). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року позов задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн, 2000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні 3520 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. В апеляційній скарзі вказує, що на дату формування Вимоги платник знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував в стані припинення чи ліквідації. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.01.2021, заборгованість позивача по єдиному внеску становила 11016,72 грн. Зазначає, що Вимогу сформовано відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI). Крім того, вказує, що згідно з поданої податкової декларації від 08.02.2020 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 позивачем самостійно задекларовано суму податкового зобов`язання - 11016,72 грн. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Крім того, позивачем також подано заяву про вирішення питання щодо розподілу судових витрат понесених позивачем в суді апеляційної інстанції на суму 3480 грн. Відповідач, у свою чергу подав заперечення на заяву, просить у задоволенні вимоги про розподіл судових витрат відмовити. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, тому сума єдиного внеску з нього не стягується. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 , зареєстрований з 11.10.2007 як фізична особа-підприємець (далі ФОП) та перебуває на обліку як платник єдиного податку, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Реєстру платників єдиного податку. Основний вид діяльності - 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Крім того, з 25.03.2009 позивач є пенсіонером по інвалідності 3 групи (загальне захворювання), перебуває на пенсійному обліку та йому призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII). 03.06.2021 Головним управлінням винесено Вимогу про сплату боргу на суму 11016,72 грн. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення визначає Закон №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини першої статті 1 Закону 2464-VI ). Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Частиною 4 статті четвертої Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Згідно приписів статті 25 Закону №2464 передбачено, що рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Пунктом 3 розділу ІІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905; далі Порядок), фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи- підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік. Отже, звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або за вислугу років, чи мати статус особи з інвалідністю, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. При цьому, виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у частині третій статті 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Слід зазначити, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Водночас, позивач, будучи суб`єктом господарювання, не приймав добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з нею договору про добровільну участь. Крім того, як уже зазначено вище, позивач є особою з інвалідністю 3 групи та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №359281. Щодо тверджень відповідача проте, що платником податку було самостійно подано звіт з єдиного внеску, а також самостійно визначено податкове зобов`язання, суд зазначає наступне. Згідно долученого до матеріалів справи скріншоту з електронного кабінету платника у розділі перегляд звітності звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску зазначено введено інспектором. Отже, позивачем Звіту не подавалось. При цьому, подана відповідачем у формі додатку до відзиву копія такого Звіту не містить відповідних обов`язкових реквізитів (підпис, печатка, електронний цифровий підпис, тощо) на підтвердження подання такого звіту саме позивачем, а не будь-якою іншою особою. Відтак, враховуючи наведене позивач звільнений від сплати єдиного внеску, договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, тому сума єдиного внеску з нього не стягується. Щодо питання розподілу судових витрат понесених позивачем в суді першої інстанції, то слід зазначити, що відповідачем не наведено жодних заперечень щодо стягнення з останнього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн, а тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини рішення суду. Відносно заяви позивача поданої в суді апеляційної інстанції про вирішення питання розподілу судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом рішення суду в апеляційному порядку, то слід зазначити наступне. Відповідно до частини першої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС). Статтею 134 КАС визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатським об`єднанням «Ві Ес Джі Партнерс» (далі АО) та адвокатом Галайським О.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 13.09.2021 № 13/09-03 та ордеру серії ВС № 1097360 від 16.09.2021. Відповідно до пункту 4.2 договору правова допомога оплачується згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт рахунку, з урахуванням того, що одна година роботи адвоката оцінюється в 1200,00 грн та може бути збільшена за погодженням Сторонами у Додаткових угодах до Договору. Відповідно до акта прийняття виконаних робіт від 27.09.2022 вартість наданих послуг позивачу становить 3480 грн (ознайомлення апеляційною скаргою відповідача (0,5 год) - 600 грн; підготовка та подання відзиву на апеляційну скарну (2 год.) 2400 грн; підготовка та подання заяви про вирішення питання розподілу судових витрат при прийнятті постанови (0,4 год) 480 грн. Відповідно до Рахунку №27/09-3 вартість наданих послуг становить 3480 грн. З урахуванням того, що вказана справа була розглянута в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справа незначної складності, зважаючи на заперечення відповідача щодо заявленої до стягнення суми судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим часом, і вважає можливим стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 1500 грн. Доводи скаржника, що наведені в апеляційній скарзі свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи та неправильне тлумачення норм матеріального права, що відповідно немає наслідком скасування оскаржуваного рішення суду. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний