Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/11919/21

Справа № 308/11919/21 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14.11.2022 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю секретаря Кекерчень М.І., прокурора Вакула Ю.В., захисника - Старцева Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП за апеляційною скаргою Старцева Євгенія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2021 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , на підставі ст. 22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1ст. 172-6 КУпАП- закрито. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №271 від 03.09.2021 про порушення ОСОБА_1 вимог ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», без поважних причин, несвоєчасно, а саме: 09.07.2021 опублікував на офіційному веб-сайті НАЗК щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі. Вважає, що постанова є незаконною та необгрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Як зазначає ОСОБА_1 , - декларацію за 2020 рік подав вчасно та в повному обсязі згідно чинного законодавства України, а саме - 31.03.2021 року, де зазначив усі необхідні відомості, які повинні міститися у такій електронній декларації. Однак, декларацію ОСОБА_1 робив на основі тої, яку подавав та реєстрував до виборів ще як кандидат у депутати Закарпатської обласної ради. Так як система у день подачі декларації тобто 31.03.2021 року давала збій через перезавантаженість та повернула ОСОБА_1 реєстрацію близько 5 разів, річна декларація за 2020 рік зареєструвалася як декларація кандидата у депутати, а не депутата. Тобто, у даному випадку мала місце технічна помилка через збій у системі, до якої ОСОБА_1 не має жодного відношення. У подальшому, коли ОСОБА_1 помітив таку незначну технічну помилку у декларації, він одразу є її виправив без зміни суті самої декларації. Заслухавши пояснення захисника Старцева Є.Г., який підтримав доводи апеляційної скарги, прокурора, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд дійшов до наступного висновку. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП. Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Згідно з підпунктом б пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" суб"єктами, на яких поширюється дія даної норми, є, зокрема, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано. Згідно з протоколом другого пленарного засідання першої сесії Закарпатської обласної ради VII скликання від 07.12.2020 ОСОБА_1 обрано депутатом Закарпатської обласної ради (арк. спр. 20). Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінки і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП адміністративну відповідальність передбачено за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Дане адміністративне правопорушення є правопорушенням з формальним складом, для констатації наявності якого встановлення суспільно-небезпечних наслідків не вимагається, і суб`єктивна сторона якого може виявлятися як в умисній, так і в необережній формі вини. Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Суб`єктивна сторона правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Таким чином, аналізуючи викладене можна зробити висновок про те, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вих. N 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року звернуто увагу на те, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Аналізуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення №271, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-6 КУпАП та додатки до нього, випливає наступне. Як зазначає у своїх поясненнях ОСОБА_1 , - декларацію за 2020 рік подав вчасно та в повному обсязі згідно чинного законодавства України, а саме - 31.03.2021 року, де зазначив усі необхідні відомості, які повинні міститися у такій електронній декларації. Однак, декларацію ОСОБА_1 робив на основі тої, яку подавав та реєстрував до виборів ще як кандидат у депутати Закарпатської обласної ради. Так як система у день подачі декларації, тобто 31.03.2021 року, давала збій через перевантаженість та повертала ОСОБА_1 саму реєстрацію близько 5 разів, то річна декларація за 2020 рік зареєструвалася як декларація кандидата у депутати, а не депутата. Тобто, в даному випадку мала місце технічна помилка через збій у системі, до якої ОСОБА_1 не має жодного відношення. У подальшому, коли ОСОБА_1 помітив таку незначну технічну помилку у декларації, він одразу ж її виправив без зміни суті самої декларації, із чим погодився суд першої інстанції. Усе вищенаведене підтверджується «Послідовністю дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання цій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 . У такій послідовності чітко відслідковуються всі дії, які вчинив користувач ОСОБА_1 як 31.03.2021 року, так і 09.07.2021 року, а саме: 31.03.2021 року заповнив у чіткій послідовності усі розділи декларації, зберегти такі вдалося не з першого разу через перевантаженість системи, однак у кінцевому результаті зберіг, але як декларацію кандидата на посаду, а не депутата. 09.07.2021 року у декларацію внесено зміни саме в розділи 1 та 2.1, стосуються відомостей щодо посади та її категорії. Увесь інший зміст декларації зміні не піддавався. У судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що сталася технічна помилка, адже змінювати місце роботи і працевлаштовуватись в іншому державному органі юридичної особи публічного права наміру не мав. До того ж, 31.03.2021 року декларація створювалась натисканням кнопки «Нова декларація на основі цієї», а єдиною на той час була декларація кандидата на від 14.12.2020 року, через що і був вибраний невірний тип декларації. Вказані обставини підтверджують відсутність складу правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП, через відсутність при вказаних вище обставин суб`єктивної та об`єктивної сторін вказаного правопорушення. Не було також й безпосередньо несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, як цього вимагає диспозиція ч.1 ст. 172-6 КУпАП, адже декларацію було подано вчасно, однак через неполадки у системі здійснено у технічну помилку. Апеляційний суд також зазначає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення не повинен мати переваги перед іншими доказами, та сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. В той же час, ані протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, ані оскаржувана постанова суду, не містять жодного доказу та жодного обґрунтування наявності умислу ОСОБА_1 на вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією. Прокурором в судовому засіданні, як суду першої інстанції, так і апеляційного суду, також не надано доказів на підтвердження умислу ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП. Згідно ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що постанова районного суду щодо ОСОБА_1 є необґрунтованою та прийнятою з істотними порушеннями вимог КУпАП, в зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього - закриттю, у відповідності до ч.1 п.1 ст.247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП. Керуючись ст.ст.247, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Старцева Євгенія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовільнити. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-6 КУпАП, скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага