Постанова Закарпатський апеляційний суд № 306/2120/21

Справа № 306/2120/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 10 листопада 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Кондора Р.Ю., Джуга С.Д. з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 квітня 2022 року, ухвалене головуючою суддею Жиганською Н.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради Закарпатської області, державного нотаріуса Свалявської державної нотаріальної контори Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дядюш О.О. про визнання права власності на спадкове майно встановив: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Свалявської міської ради Закарпатської області, державного нотаріуса Свалявської державної нотаріальної контори Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дядюш О.О. про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_2 , який проживав в АДРЕСА_1 . При житті брат ОСОБА_2 заповіт не складав і після смерті брата вона прийняла спадщину, шляхом подання до Свалявської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини від 15.05.2021. Для оформлення спадкових прав на спадкове майно (квартиру брата) вона звернулася до державного нотаріуса із заявою від 02.11.2021 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, згідно відповіді державного нотаріуса Дядюша О.О. від 02.11.2021 за №527/01-16/02-14 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ) через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно. При цьому ОСОБА_1 зазначала, що 18.03.2021 її брат ОСОБА_2 подав заяву до Свалявської міської ради про надання дозволу на приватизацію квартири, однак, у зв`язку із його смертю, неможливо зареєструвати право власності на нерухоме майно за померлою особою. Позивач вказує, що є спадкоємицею за законом другої черги, як рідна сестра померлого ОСОБА_2 , для подальшого утримання та збереження спадкового майна бажає оформити право власності після смерті брата, а тому, просила суд визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 29,2 кв.м). Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 квітня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, про задоволення її позовних вимог. Вказує, що внаслідок неповного дослідження обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права, судом першої інстанції було зроблено хибний висновок про те, що позаяк за життя спадкодавець ОСОБА_2 не приватизував житло за адресою: АДРЕСА_1 , то і їй, як спадкоємцю слід відмовити у задоволенні позову. Мотивуючи такий висновок судом першої інстанції зроблено посилання та те, що в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_2 мав право на отримання житла у власність безоплатно (шляхом приватизації з використанням житлових чеків). Вказує, що ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла. У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. За правилами статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства. У ч.3 ст.9 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідно до ч.4 ст.5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього закону. У пункті 36 рішення від 18.11.2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі абзацу 1 статті 8 Конвенції, залежать від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства від 11.02.1995р.»). Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст.8 Конвенції. Вирішуючи спір у справі суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування. При цьому, суд не надав жодної оцінки тому, що померлий ОСОБА_2 був зареєстрований і постійно проживав (з 1996 року) в житловому приміщенні - квартирі АДРЕСА_2 , ніс витрати з її утримання, законність його проживання ніким не була оспорена. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . 18.03.2021 ОСОБА_2 подав до Свалявської міської ради заяву про надання дозволу на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер про що 07.04.2021 року складено відповідний актовий запис №

114. Згідно приписів частин 1, 2 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Як слідує зі змісту частин 1, 3 (абзац 2), 7, 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. У відповідності до вимог частини 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ОСОБА_2 будучи особою, яка постійно мешкає в квартирі АДРЕСА_2 та бажаючи приватизувати займану квартиру, яка відноситься до комунальної власності органу місцевого самоврядування, подав 18 березня 2021 року голові Свалявської міської ради заяву про надання дозволу на приватизації зазначеної квартири. Згідно частини 1 статті 345 ЦК України, фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Проте у строк протягом місяця (до 18.04.2021р.) Свалявська міська рада не приймала рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 про здійснення приватизації квартири, який уже ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Відповідно до абзацу 1 частини 2, частини 4 статті 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. За наведених обставин, ОСОБА_2 станом на момент смерті, являвся особою, яка не реалізувала своєчасно на власний розсуд своє право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 , оскільки відсутнє рішення відповідного органу приватизації про передачу зазначеної квартири у власність ОСОБА_2 за життя. У зв`язку зі смертю, ОСОБА_2 як особа, яка постійно проживала в квартирі АДРЕСА_2 втратив право на приватизацію займаної ним квартири, через припинення цивільної правоздатності фізичної особи. Державним нотаріусом Свалявської державної нотаріальної контори надано 02.11.2021 р. за № 527/01-16/02-14 відповідь ОСОБА_1 на її заяву про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 . У видачі такого Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру нема підстав у зв`язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно. Відповідно до загальних підстав зазначених в статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). А статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Та позаяк на момент смерті ОСОБА_2 , останньому не належало право власності у зв`язку з приватизацією державного житлового фонду, що перебував у комунальній власності, то за цих обставин до ОСОБА_1 як спадкоємця не може переходити право власності на нерухоме майно яке не набув у відповідності до Закону і сам спадкодавець ОСОБА_2 . Оскільки право на приватизацію квартири нерозривно пов`язане з особою, яка в ній проживала, а тому таке право не входить до складу спадщини за покійним ОСОБА_2 . Окрім цього, суд не може підміняти собою інший орган державної влади чи орган місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляючи вимогу про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення судового рішення про задоволення позову виходила з тих підстав, що спадкодавець ОСОБА_2 набув право власності на квартиру в порядку приватизації такого нерухомого майна. Однак, такі доводи ОСОБА_1 є безпідставними, так-як не відповідають наведеним вище обставинам справи та вимогам норм матеріального права. Як зазначено у статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За цих обставин, колегія суддів дійшла висновку з приводу того, що вимоги апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та доводів апеляційного суду, тому доводи апеляційної скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 квітня 2022 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 21 листопада 2022 року. Суддя-доповідач: Судді: