Постанова Одеський апеляційний суд № 496/3416/21

Номер провадження: 22-ц/813/8603/22 Справа № 496/3416/21 Головуючий у першій інстанції Галич О.П. Доповідач Склярська І. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 28.11.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Склярської І.В. , суддів: Бездрабко Л.А., Семиженка Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 вересня 2022 року в складі судді Галич О.П.), у справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: Короткий зміст позовних вимог В липні 2021 року АТ "Акцент-Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 18.07.2019 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг а А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44.40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Анкеті-Заяві. Витяг із Умов та правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач, станом на 08.03.2021 року має заборгованість у розмірі 35224,87 гривень, яка складається з: заборгованість за кредитом 27 633,38 гривень, заборгованість за відсотками 7391,49 гривень, штрафи 200,00 гривень. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 15 версеня 2022 року у задоволенні позову АТ «Акценкт-Банк» відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими позивачем доказами не підтверджено умови кредитування та розмір заборгованості Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник АТ «Акцент-Банк» - Омельченко Є.В. просить скасувати рішення суду, задовольнити позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Аргументи учасників справи (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Особа, яка подала апеляцій скаргу вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права. Зазначив, що паспорт споживчого кредиту, підписаний боржником за допомогою електронного підпису, в якому зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процента ставка та інше. Розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви та виписка по рахунку, додана до апеляційної скарги підтверджують розмір заборгованості за умовами викладеними в умовах та правилах, паспорту споживчого кредиту. (2) Позиція інших учасників Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу, не перешкоджає перегляду судового рішення. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, банк посилався на те, що 18.07.2019 сторони уклали договір про надання банківських послуг, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Анкета-заява не містить будь-яких умов кредитного договору, типу кредитної карти та розміру встановленого банком на платіжну кредитну карту кредитного ліміту. В ній зазначені лише анкетні дані відповідача, а надані банком у підтвердженні своїх доводів витяг з Умов та правил надання банківських послуг та тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», в яких визначено базова процентна ставка за кредитами, обов`язковий щомісячний платіж, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, не підписані відповідачем. За розрахунком банку станом на 08.03.2021 утворилася заборгованість у розмірі 35 224,87 грн., з яких: 27 633,38 грн. - заборгованість за кредитом; 7 391,49 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 200 грн. штраф. Обґрунтовуючи вимоги про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі розмір і порядок нарахування боргу, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.07.2019 послався, як на тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», так і на витяг із Умов та правил надання банківських послугу ПАТ «Акцент-Банк», які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms як невід`ємні частини спірного договору. Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За приписами статті 1050 ЦК України, яка підлягає застосуванню до кредитних правовідносин відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частиною другою статті 1054ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Доводи апеляційної скарги про укладення договору з ОСОБА_1 та підписання позичальником Паспорту споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором з урахуванням вимог Закону України Про електронну комерцію не є доведеними та обґрунтованими. Крім того, до позовної заяви додані копії документ у тому числі паспорт громадянина України ОСОБА_1 , завірений менеджером банку та позичальницею під час укладення договору (а.с. 15 зв.с., 16). Отже, з огляду на те, що анкета-заява не містить істотні умови договору про його предмет (отримання кредиту), умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності факту укладення договору кредиту на умовах наведених банком у позовній заяві. Відповідно до частини першої статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ ««Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких, визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких, визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту , стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом та штраф. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, у тому числі розмірі порядок нарахування кредитної заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання батьківських послуг у ПАТ ««Акцент-Банк», які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/termsяк невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк» та Тарифами користування кредитною карткою «Універсальна», які розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms,що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Умов та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Як зазначалося вище, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк містить лише анкетні дані відповідача без посилання на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг чи про заяву щодо надання банківських послуг. Крім того, у заяві зазначено: Умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредитування мені роз`яснені і зрозумілі, рекламний буклет з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування мною отримані (а.с.6/. Отже отримання позичальником рекламного буклету з наведеними в ньому тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування не можно вважати укладенням кредитного договору. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлена від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ А-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. В даному випадку також неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Тарифи та Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача могли змінюватися в період з часу виникнення спірних правовідносин (18.07.2019) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30.07.2021), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, але не містить посилання на приєднання відповідача як другої сторони до запропонованого договору, а тому не свідчить про прийняття позичальником запропонованих йому умов. Посилання позивача на те, що паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, викладеними в ньому, є безпідставним, оскільки вказаний документ свідчить лише про ознайомлення споживача з інформацією про можливі умови споживчого кредитування за такими типами кредитного продукту, як універсальна , універсальна «ГОЛД» та «Зелена». Проте це може свідчити лише про намір споживача укласти певний вид договору з банком, а не про підтвердження факту договірних відносин. При цьому, у тексті вказаного паспорта зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Крім того зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2020 року (а.с. 7). До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит. Таким чином, способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545 сво 20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569 св 20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573 св 20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707 св 19). За таких обставин та без наданих доказів про конкретні запропоновані відповідачу умови кредитування; за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про умови кредитування, відсоткової ставки за користування кредитом, строку сплати, відповідальності за несплату відсотків, тіла кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», а також тарифи, які не містять підпису відповідача, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують наведених банком обставин та є недостатніми для підтвердження наведеного банком. З огляду на наведене, не підлягають задоволенню вимоги Банку про стягнення із відповідача 7 391,49 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом та 200 грн. - штраф. Щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27 633, 38 грн. Слід зазначити наступне. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «АКЦЕНТ-БАНК» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що, АТ «АКЦЕНТ-БАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд. У позовній заяві позивач вказує, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит ( встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Проте, жоден наданий банком документ не містить відомості щодо наданої суми кредиту (встановлення кредитного ліміту). Розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви та додана до апеляційної скарга виписка по рахунку також не містять суми наданого кредиту. Надана банком виписка по рахунку містить відомості щодо руху коштів, з якої вбачається, що позичальницею використано коштів на суму 16 487 грн. 07 коп., поповнено на значно більшу суму, яка перевищує суму витрат. Окрім здійсненого щомісячного платежу та зарахування переводу на карту у загальній сумі 34 186, 47 грн., позичальником поповнено рахунок на суму 24 139 грн.14 коп., при витратах на суму 16 487 грн. 07 коп. Таким чином, позивачем не доведена наявність заборгованості по тілу кредиту в сумі 27 633 грн. 38 коп. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду (у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, провадження №14-131 цс19) зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Щодо суті апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк" - залишити без задоволення. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Склярська Судді: В.О. Бездрабко Г.В. Семиженко