Постанова Одеський апеляційний суд № 523/4371/22

Номер провадження: 22-ц/813/8774/22 Справа № 523/4371/22 Головуючий у першій інстанції Аліна С.С. Доповідач Склярська І. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 28.11.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Склярської І.В., суддів: Бездрабко В.Л., Семиженка Г.В., секретар Куріньова Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2022 року в складі судді Аліної С.С., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини, постановив:

1. Описова частина Короткий зміст вимог заяви В квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), ОСОБА_2 , в якій просила встановити факт народження ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьку, матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заява мотивована тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходячись на тимчасово окупованій території у місті Донецьк, ОСОБА_1 народила дитину доньку ОСОБА_3 , що підтверджується Медичним свідоцтвом про народження № 614 від 28.03.2022, видано ДНР. Встановлення факту народження необхідно для реєстрації його факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про народження, згідно чинного законодавства України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини залишено без задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та задовольнити її заяву про встановлення факту народження дитини. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Особа, яка подала апеляційну скарга вказує, що підставами для скасування судового рішення є порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї позиції наводить доводи аналогічні доводам, викладеним у заяві про встановлення факту народження. Посилаючись на судову практику Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у наведених справах заявнику не потрібно звертатися до органів державної реєстрації актів цивільного стану для отримання відмови у проведені реєстрації народження, а необхідно звертатися до суду з заявою про встановлення такого факту на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження. (2) Позиція інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Пащук О. просила розглянути справу за відсутністю представника відділу, щодо результату розгляду скарги покладається на розсуд суду. Рух справи 07.11.2022 ухвалою апеляційного суду відкрито апеляційне провадження та витребувано з суду першої інстанції матеріали справи. 15.11.2022 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції. 17.11.202 ухвалою апеляційного суду справу призначено до розгляду в суді апеляційної інстанції на 28 листопада 2022 року. Від заявниці та заінтересованої особи - ОСОБА_2 надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності. 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Згідно із ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Міжнародне законодавство визначає, що кожна особа має право бути зареєстрованою, має право на посвідчення статусу особи (народження, смерть) та на громадянство. Ці основоположні права закріплені в наступних документах: -Загальна декларація прав людини 1948 року (статті 1, 15-16); -Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року (статті 23-24); -Конвенція про права дитини 1989 року (стаття 7); -Декларація прав дитини 1959 року (принцип 3); -Резолюція Ради ООН з прав людини "Реєстрація народження та право кожної особи на визнання перед законом" 2012 року. Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції Українивизначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів". У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.96, § 45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142). Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум "реєстрація народжень, смертей і шлюбів", виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України). Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявницею не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують факт народження ОСОБА_3 у повному обсязі і за певних обставин. Суд зазначив, що надане заявницею медичне свідоцтво про народження дитини, видане органом, що знаходиться на території непідконтрольній державній владі України, відповідно до статті 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України є недійсним і не створює правових наслідків. Також відсутній доказ того, що державним органом реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_1 було відмовлено у проведені державної реєстрації дитини. Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду з наступних підстав. Статтею 7 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянко України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (довідка про реєстрації місця проживання особи від 27.07.2018 № 14-120-0901) (а.с. 12). Згідно із ч. 1ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.89 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.91 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Пунктом 18 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження. Згідно зі ст. ст. 1,3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України (далі тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.04.2022 року № 80), на території міста Маріуполь, Донецької області офіційно встановлений особливий правовий режим, в умовах якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідно до ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. Відповідно вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження дитини, а за відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження. Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, визначено, що підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів: а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, за наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18.09.2020 №2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.09.2020 за № 953/35236. б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; ґ) медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. У відповідності до ч. 1ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Згідно із ч. 1 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. ІНФОРМАЦІЯ_1 у громадянки ОСОБА_1 , народилась донька (медичне свідоцтво про народження № 614 від 28.03.2022, видане ДР ЦОМД м. Донецьк-114 МЗ ДНР (а.с. 11). Вказаний населений пункт розташовується на тимчасово окупованій території України внаслідок збройної агресії російської федерації проти України 24.02.2022, що перешкоджає проведенню державної реєстрації народження дитини. Матеріали справи містять копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 15 травня 2018 року Кальмуським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецької області з якої вбачається, що ОСОБА_2 який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження Україна, Кіровоградська область, Петрівський район, село Новостародуб, громадянин України та ОСОБА_4 яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження Україна, Донецька область, місто Маріуполь, громадянка України, зареєстрували шлюб 15 травня 2018 року / а.с.58/. У зв`язку з тим, що станом на день народження дитини заявниця перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , на підставі ч. 1 ст. 122 СК України, дитина вважається такою, що походить від подружжя. З письмової заяви ОСОБА_2 , наявній в матеріалах справи, вбачається, що він підтримує заяву дружини ОСОБА_1 . Зі змісту заяви ОСОБА_1 зазначено ім`я доньки « ОСОБА_5 », на підставі ч. 1 ст. 147 СК України по батькові дитини є « ОСОБА_6 ». Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватися на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України, щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ. Апеляційний суд також враховує, що згідно ст. 7 Конвенції про права дитини дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження дитини для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, апеляційний суд приймає зазначені докази як належні та допустимі. Щодо суті апеляційної скарги Таким чином, оскільки законодавством визначено процедуру державної реєстрації народження дитини шляхом звернення до суду і заявницею доведено, що встановлення юридичного факту необхідне для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, апеляційний суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту народження дитини знайшла своє підтвердження під час апеляційного перегляду та підлягає задоволенню. З огляду на вказане, суд вважає, що з метою забезпечення юридичної визначеності належить встановити факт, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Маріуполь, Донецької області народилася ОСОБА_3 , матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, а батьком дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, оскільки існування даного факту знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а його встановлення необхідне заявниці для отримання свідоцтва про народження. За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2022 року - скасувати та постановити нове рішення. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини - задовольнити. Встановити факт народження дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , в м. Маріуполь, Донецької області, Україна, матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, батьком дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України. Постанова підлягає негайному виконанню. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 28 листопада 2022 року. Головуючий: І.В. Склярська Судді: В.О. Бездрабко Г.В. Семиженко