Постанова Київський апеляційний суд № 761/6207/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 761/6207/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8400/2022 П О С Т А Н О В А Іменем України 23 листопада 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Притули Н.Г. в м. Київ 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист прав споживачів, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про захист прав споживачів, просив визнати факт існування договірних відносин з надання послуг розподілу та постачання електричної енергії між ОСОБА_1 та ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» на основі Типового договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу; визнати незаконними дії відповідача по припиненню постачання електричної енергії до квартири за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача відновити постачання електричної енергії до житлового приміщення позивача; стягнути з відповідача на користь позивача у якості відшкодування моральної шкоди 20000 грн. та витрати та правову допомогу в розмірі 10000 грн. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 14 серпня 1992 року став власником квартири АДРЕСА_1 , поділеному на 4 квартири на підставі договору від 23 червня 1992 року, укладеного між чотирма власниками цих квартир. Кожен власник квартири окремо споживає комунальні послуги, має окремий договір з їх постачальником та самостійно сплачує їх вартість, щодо електропостачання, то станом на 1992 рік кожен з власників квартир мав свій особовий рахунок та прилад обліку. Після набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 у вересні 1992 року позивач уклав договір про електропостачання з ДАЕК «Київенерго», правонаступником якої відповідач, внаслідок чого останній переоформив особовий рахунок на позивача та видав позивачу нову абонентську книжку на його прізвище. В період з 1992 року по 1996 рік позивачу було підключено однофазний прилад обліку, а у 1997 році він після подання відповідної заяви отримав від підрозділу відповідача технічні умови на підключення трифазного приладу обліку замість однофазного, після виконання всіх вимог техумов у травні 1997 року позивача було перепідключено до трифазного електропостачання та виданого нову абонентську книжку. За весь час з 1992 року по 2017 роки позивач добросовісно сплачував електроспоживання, не мав заборгованості та якихось порушень. Однак навесні 2017 року контролер відповідача повідомив позивача, що наразі за базою даних абонентом спірного особового рахунку значиться ОСОБА_4 , що мешкає у квартирі 3 будинку. Позивач 06 липня 2017 року звернувся до центру обслуговування клієнтів відповідача з заявою щодо повернення йому спірного особового рахунку. Після року очікування, не дочекавшись відповіді на свою першу заяву, позивач знову звернувся до центру обслуговування, в якому прийняли нову заяву та одразу внесли зміни до електронної облікової бази даних, згідно з якими він знову став абонентом спірного особового рахунку. 23 серпня 2018 року за адресою проживання позивача було здійснено вихід фахівців відповідача, перевірено прилад обліку, вхідний кабель, наявність квитанцій про оплату, порушень не виявлено та повідомлено, що невдовзі позивача викличуть до відповідача для укладення договору. Після цього 05 вересня 2018 року фахівцями відповідача знову було здійснено вихід до житла позивача, складено акт № 52828 від 05 вересня 2018 року, в якому вказано про порушення позивачем п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електроенергії, а саме, що позивачем самовільно підключено струмоприймачі до електричної енергії без наявності договору на поставку електричної енергії, в зв`язку з чим відключено струмоприймачі позивача від електропостачання. На скаргу позивача на акт про порушення відповідач повідомив, що договір про користування електричною енергією з ОСОБА_1 не укладався, а особовий рахунок оформлений на іншу особу. Крім того, на електролічильнику, який встановлено на належній ОСОБА_1 частині будинку, відсутня пломба електропостачальника, що є порушенням Кодексу комерційного обліку електричної енергії. Споживання позивачем електричної енергії за наявності договору про постачання електричної енергії позивача з попередником відповідача та відсутності укладеного договору з відповідачем не є підставою для відключення його частини будинку від електричної мережі, а твердження відповідача щодо відсутності пломби електропостачання на електролічильнику, який встановлений на належній ОСОБА_1 частині будинку, ніяким чином не підтверджена, тому постачання електроенергії до квартири позивача підлягає відновленню. Вказував, що дії відповідача в частині невизнання ним наявності договірних відносин, а також відключення струмоприймачів позивача від електропостачання є незаконними та порушують права позивача як споживача електричної енергії, а тому порушені права позивача підлягають поновленню і на його користь має бути сплачено моральну шкоду в розмірі 20000 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року в позові відмовлено. Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що після набуття права власності на вказану квартиру у вересні 1992 року він уклав договір з ДАЕК «Київенерго» про електропостачання та переоформив особовий рахунок з попереднього власника на себе; починаючи з 1995 року щороку такий договір у силу чинного на той час законодавства піддавався пролонгації, а відтак договірні відносини між постачальником електроенергії та апелянтом продовжувалися. Згодом у 1997 році апелянт звернувся до територіального підрозділу постачальника електроенергії для зміни однофазного приладу обліку та трифазний, на що отримав технічні умови, однак суд першої інстанції цим обставинам належної уваги не надав. Факт заміни лічильника на більш потужний свідчить про те, що між апелянтом та відповідачем до цього часу вже існували договірні правовідносини, однак суд не з`ясував, який лічильник встановлений в квартирі апелянта та чи відповідає він наведеним характеристикам, а також не звернув уваги на надану апелянтом абонентську книжку по розрахунках за електроенергію на особовий рахунок ОСОБА_1 . Починаючи з 01 березня 2018 року електричну енергію апелянту постачав відповідач як правонаступник ПАТ «Київенерго», і прямого обов`язку укладати новий договір на постачання електроенергії з відповідачем у апелянта не було. Враховуючи, що між апелянтом та відповідачем (його попередником) укладався договір про надання послуг з електропостачання, і жодною зі сторін не було заявлено про розірвання договору, то відповідач як правонаступник не мав права відключати струмоприймачі з підстав відсутності між ними укладеного договору. Вказував, що покладення на споживача обов`язку доводити факт укладання (переукладання) договору на постачання електроенергії при наявній підключеній у квартирі точці та установленому приладу обліку, багаторічному користуванні послугами та їх оплаті є надмірним та непропорційним тягарем для споживача та може свідчити про зловживання та нечесну підприємницьку практику з боку відповідача. Вважав, що попри відсутність укладеного між сторонами договору факт користування послугами свідчить про наявність у постачальника та споживача прав і обов`язків сторін такого договору, а відтак і наявність між ними договірних відносин. Відповідач, отримуючи від апелянта плату за надані послуги, здійснюючи перевірку показань лічильника, створюючи особистий кабінет на офіційному сайті постачальника послуг, фактично визнав існування між ними договірних правовідносин. Відсутність у відповідача відомостей про укладення з позивачем договору на електропостачання не свідчить про ненадання таких послуг, а лише про те, що в електронній базі споживачів електричної енергії таких відомостей немає. Неможливість суду встановити факт здійснення позивачем оплати за комунальні послуги з постачання електроенергії не свідчить про те, що апелянт такими послугами не користувався та їх не оплачував, оскільки на підтвердження цих обставин позивачем були надані копії квитанцій за 1992 - 2018 роки, і у виданій апелянту роздруківці нарахування/оплати спожитої електроенергії від 08 вересня 2018 року в графі «абонент» зазначено прізвище та ініціали апелянта. Відтак, припинення постачання електричної енергії абоненту є незаконним, оскільки у нього відсутня заборгованість за спожиту електроенергію. Водночас відсутність у відповідача відомостей про укладений з його попередником договір про постачання електричної енергії не може бути підставою для відключення його частини будинку від електричної мережі. Наголошував, що не заслуговують на увагу твердження відповідача щодо відсутності пломби електропостачальника на лічильнику, встановленому на належній позивачу частині будинку, оскільки такі доводи нічим не підтверджені. Вказував, що незаконними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 20000 грн. Від відповідача ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилався на те, що відповідачем дотримано норм законодавства, що склались між сторонами в процесі здійснення відповідачем господарської діяльності, підстави, на які посилається ОСОБА_5 , не є істотними для справи і не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом, який дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, рішення суду ухвалено з дотриманням балансу суспільного та приватного інтересів. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає. Відмовляючи ОСОБА_1 в позові про захист прав споживачів, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та прийшов до висновку, що судом не встановлено існування договірних відносин між позивачем та постачальником послуг з 1997 року, крім того, судом встановлено, що з 1997 року позивач не проживає за адресою АДРЕСА_2 , і у 2018 році відбулось припинення постачання електричної енергії до будинку АДРЕСА_3 , а не до будинку АДРЕСА_2 . Позивач не обґрунтовував вимог в частині присвоєння на його ім`я нового особового рахунку і не надав суду доказів, що йому було відмовлено у присвоєнні нового особового рахунку, до відповідача з відповідними документами не звертався. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Як вбачається із матеріалів справи, 14 серпня 1992 року ОСОБА_5 придбав 7/20 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_6 (а. с. 7 т. 1). В договорі зазначено, що будинок дерев`яний, має загальну площу 110,2 кв.м. На а. с. 179 - 180 т. 1 знаходиться копія договору від 23 червня 1992 року, укладеного ОСОБА_6 як власником 7/20 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 як власником ј частин цього будинку, ОСОБА_8 як власником 11/50 частин цього будинку, ОСОБА_9 як власником 9/50 частин цього будинку, яким встановлено порядок користування житловим будинком, зокрема погоджено, що в користування ОСОБА_6 переходить квартира АДРЕСА_2 , яка складається з зазначених приміщень в будинку та надвірних споруд. На а. с. 183 - 187 знаходиться копія інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 , в журналі внутрішніх площ приміщень будівлі літ. «А» зазначено про наявність чотирьох квартир та наведено перелік приміщень, з яких вони складаються. На а. с. 181 т. 1 знаходиться копія розпорядження представника президента України від 27 вересня 1993 року № 822 про розгляд заяви ОСОБА_1 з питання будівництва житлового будинку, яким дозволено ОСОБА_1 збудувати у садибі АДРЕСА_2 індивідуальний житловий будинок, після прийняття якого в експлуатацію зобов`язано ОСОБА_1 знести належні йому на праві власності 7/20 частин будинку літ. А по АДРЕСА_2 . На а. с. 188 т. 1 наявна копія платіжного повідомлення по земельному податку за 1999 рік на ім?я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . На а. с. 189 т. 1 знаходиться копія роздруківки з особистого кабінету по особовому рахунку № НОМЕР_1 , КС: 492 на ім?я ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_4 На а. с. 190 т. 1 знаходиться копія роздруківки з особистого кабінету по особовому рахунку № НОМЕР_2 , КС: 513 на ім?я ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_5 . На а. с. 165 - 171 т. 1 знаходиться копія особової картки, з якої вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_2 закріплений за ОСОБА_4 , по якому обліковуються нарахування з жовтня 2005 року по липень 2019 року. На а. с. 8 т. 1 наявна копія технічних умов № 33 від 13 лютого 1997 року на підключення трьохфазного обліку замість однофазного за адресою АДРЕСА_2 , виданих РКМ «Північний» ДАЕК «Київенерго» ОСОБА_5 за його заявою. В серпні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до центру обслуговування Печерського району ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі» з заявою, згідно якої в 2017 році він дізнався, що особовий рахунок перейшов на прізвище ОСОБА_11 , що проживає в сусідній квартирі АДРЕСА_6 ; просив переоформити його особовий рахунок у відповідності до його адресу та лічильника, покази якого додаються (а. с. 9 т. 1). На а. с. 10 т. 1 наявна копія акту правопорушення № 52818 від 05 вересня 2018 року, складеного РЕМ «Північний» ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі», згідно якого перевіркою встановлено, що споживач при користуванні електричною енергією за адресою АДРЕСА_2 порушив Закон України «Про ринок електричної енергії», п. 5.5.5 ПРРЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника без наявності договору на поставку електричної енергії, самовільне підключення виконано від опори і заходило в будинок дротом. Акт підписано споживачем ОСОБА_1 . На а. с. 11 - 14 т. 1 наявна копія скарги ОСОБА_1 , абонента особового рахунку з електропостачання № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 , від 18 вересня 2018 року, на акт про порушення № 52818 від 05 вересня 2018 року, в якій позивач просив скасувати оскаржуваний акт та відновити йому електропостачання. На а. с. 15 - 16 т. 1 наявна копія протоколу № 1298 від 27 вересня 2018 року засідання комісії по розгляду акту про порушення № 52818 від 05 вересня 2018 року, яким перенесено розгляд акту порушення на іншу дату. На а. с. 17 - 18 т. 1 наявна копія листа ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на адресу ОСОБА_1 від 13 вересня 2018 року, яким повідомлено, що за адресою АДРЕСА_2 відкрито два особові рахунки для сплати за спожиту електроенергію. Особовий рахунок для розрахунків за спожиту електроенергію за адресою АДРЕСА_1 не відкрито, оскільки споживачем не виконано умови приєднання до електричних мереж ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». Нарахування за спожиту електроенергію за приладом обліку типу СА4У-И672М № 489774 не проводяться. Зазначено, що згідно з ПРРЕЕ споживання та використання електричної енергії здійснюється на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та договору про постачання електричної енергії шляхом приєднання до публічних договорів приєднання через подання відповідних заяв приєднання. Листом від 16 жовтня 2018 року ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» повідомлено ОСОБА_1 , що з ним не укладався договір про користування електричною енергію за адресою АДРЕСА_2 , також ним не надано документа, що засвідчує присвоєння 7/20 частин будинку АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_1 на праві власності, адреси АДРЕСА_1 ; особовий рахунок для розрахунків за спожиту електричну енергію № НОМЕР_2, який зазначено у зверненні ОСОБА_1 , оформлений на іншу особу (а. с. 19 - 20 т. 1). На а. с. 21 - 22 т. 1 наявна копія листа ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 22 жовтня 2018 року на адвокатський запит, яким повідомлено, що за адресою АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_12 на підставі документів про право власності, за вказаною адресою електрична енергія обліковується лічильником електроенергії (заводський № 7711833, тип лічильника НІК 2102-01.Е2Т (6). Особовий рахунок одержувача електроенергії № НОМЕР_2 відносно адреси АДРЕСА_5 на даний час відкрито на ім`я ОСОБА_4 на підставі документів про право власності з 01 січня 1999 року. Інформація про відкриття на ім`я ОСОБА_1 особового рахунку одержувача електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 в товаристві відсутня. Технічні умови на приєднання до електричних мереж відносно адреси АДРЕСА_1 товариством не видавались. Звернуто увагу, що відсутність підтвердження відкриття особового рахунку на ім`я ОСОБА_1 та проведення останнім з невідомих причин оплат на особовий рахунок, який відкрито на ім`я іншої особи, не є підставою для існування фактичних договірних відносин з постачання електроенергії між товариством та ОСОБА_1 . На а. с. 23 т. 1 наявна копія листа ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 30 жовтня 2018 року на адвокатський запит, яким повідомлено, що за адресою АДРЕСА_2 на сьогоднішній день відкрито два особових рахунка одержувача електроенергії, а саме № НОМЕР_1 відносно квартири АДРЕСА_3 відкрито на ім`я ОСОБА_10 , № НОМЕР_2 відносно квартири АДРЕСА_6 відкрито на ім`я ОСОБА_4 . На а. с. 24 т. 1 наявна копія роздруківки по особовому рахунку № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_5 , лічильник № 062721 тип СОЕА09М2 (6), встановлений 08 березня 2010 року, договір на інтернет-послуги від 16 серпня 2018 року. На а. с. 25 - 26 т. 1 наявна копія абонентської книжки по розрахункам за електроенергію, особовий рахунок № НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_1 , споживач ОСОБА_13 , в якій зазначено, що 03 вересня 1997 року встановлено лічильник СА4У-4672М0000 № 489774. На а. с. 27 - 44 т. 1 наявні копії рахунків за електроенергію на ім`я споживача ОСОБА_13 за адресою АДРЕСА_1 , з 1992 по 2017 роки, згідно яких сплати здійснювались на особовий рахунок НОМЕР_4 за квартиру АДРЕСА_2 та за квартиру АДРЕСА_7 , а також без вказівки номеру квартири, а також на особові рахунки № НОМЕР_5 та НОМЕР_2 . На а. с. 50 т. 1 наявна копія листа ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 01 листопада 2018 року на ім`я ОСОБА_1 про акт порушення, а саме що з метою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок допущеного ним порушення, акт розглянуто комісією, рішення якої оформлення протоколом від 01 листопада 2018 року № 1376; згідно з розрахунком вартість не облікованої електричної енергії становить 58211,53 грн., яку запропоновано сплатити впродовж 30 календарних днів. На а. с. 115 т. 1 наявна копія виписки по особовому рахунку № НОМЕР_6 , оформленого на ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_8 , з приміткою, зробленою від руки, про закриття рахунку 29 серпня 2012 року. На а. с. 138 т. 1 наявна копія акту № 3106414, складеного представником ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 30 липня 2019 року, про те, що проведено обстеження підключення споживачів за адресою АДРЕСА_2 , при обстеженні встановлено, що за даною адресою підключено від мереж ДТЕК КЕМ два споживачі від опори № 1801: ОСОБА_4 (буд. 1 кв. 3) - о/р НОМЕР_2 та ОСОБА_10 (буд. 1 кв. 2) - о/р НОМЕР_1; на даній земельній ділянці знаходиться будинок, але адреса його - АДРЕСА_3 . Підключення будинку виконано від опори 1808, лічильник знаходиться на стовпі в провулку ( ОСОБА_14 - о/р НОМЕР_7); інших приєднань за даною адресою не виявлено. На а. с. 139 - 140 т. 1 знаходиться копія договору дарування житлового будинку, укладеного 09 червня 1999 року, згідно якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_14 будинок АДРЕСА_3 . В договорі зазначено, що будинок вимуровано з цегли, житловою площею 103,4 кв.м. На а. с. 142 - 145 т. 1 знаходиться копія договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № АС1-1690-18/106185 від 13 грудня 2018 року, укладеного ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ОСОБА_14 , за умовами якого до електричних мереж системи розподілу виконавця послуг, оператора малої системи розподілу або іншого власника електричних мереж приєднується садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 . На а. с. 162 т. 1 знаходиться копія пояснення працівників ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 28 серпня 2019 року про те, що 04 вересня 2018 року під час проведення рейдової перевірки по вулицях Білицька, Одоєвського, Сирецька ними було звернено увагу на 3-х фазний ввід, який входив в будинок, розташований на перетині АДРЕСА_9 ; ними було прийнято рішення перевірити, до якого лічильника веде зазначений ввідний кабель. На будинку, куди вів зазначений ввід, адреса не була вказана. ОСОБА_1 , який надав доступ до об`єкту, сказав, що адресою будинку є АДРЕСА_2 . При огляді виявленого в будинку засобу обліку типу СА4Н-И672М, № 489774 встановлено, що зазначений засіб обліку у споживача, як комерційний засіб обліку, в Товаристві не значиться. Таким чином, ними було зафіксовано порушення ПРРЕЕ, а саме самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі без наявності договірних відносин на постачання електричної енергії. Самовільне підключення виконано від опори і заходить в будинок, про що було складено Акт про порушення № 52818 від 05 вересня 2018 року. Після виявленого порушення ПРРЕЕ ними було усунуто порушення шляхом відключення постачання електричної енергії. Після цього було складено Акт про усунення порушення ПРРЕЕ № 52818 від 05 вересня 2018 року. Також, оскільки на будинку, в якому було виявлено самовільне підключення, не зазначено адресу, та неможливо було встановити справжню адресу об`єкта, а також зі слів ОСОБА_1 , який повідомив, що це будинок по АДРЕСА_2 , таку адресу і було зазначено в актах. Обстеження електроустановки та складання акту про порушення за самовільне підключення електроустановок до електромереж без наявності договору здійснювалось саме відносно новозбудованого будинку, поштова адреса якого, як з?ясувалось пізніше, є АДРЕСА_3 . Будинки, які розташовані за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 між собою межують та між ними відсутній паркан чи якесь розділення територій ділянок. Таким чином, ними при складанні акта про порушення 52818 від 05 вересня 2018 року було помилково зазначено адресу АДРЕСА_2 . Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції станом на 16 жовтня 1997 року) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Згідно п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (якими регулювалися спірні правовідносини до 11 червня 2018 року) споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.Електропостачальник, що здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, не має права відмовити побутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на такій території, в укладенні договору за умови, що нова електроустановка побутового споживача приєднана або потужність для діючої електроустановки побутового споживача збільшена в установленому законодавством порядку.Для укладення договору побутовий споживач звертається до електропостачальника з письмовою заявою та пред`являє оригінали зазначених в цьому пункті документів. Національна комісія, що здійснює державне регулюванняу сферах енергетики та комунальних послуг, затвердила Правила роздрібного ринку електричної енергії постановою від 14 березня 2018 року № 312 (далі ПРРЕЕ). Згідно п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку. Згідно п. 2 ПРРЕЕ укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови. Згідно п. 3.2.14 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку. Згідно п. 4.15 ПРРЕЕ кошти, які надходять за платіжними документами, обліковуються на особовому рахунку споживача в рахунок оплати платіжних документів, сформованих системою електропостачальника. Згідно п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язанийсплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Згідно п. 7.6 ПРРЕЕ у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів оператор системи має право без попередження повністю припинити споживачу електроживлення після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на протиправність дій відповідача по припиненню постачання електричної енергії до квартири за адресою АДРЕСА_1 в 2018 році, і вимоги свого позову пов`язував з даними обставинами. Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив фактичні обставини та зміст спірних правовідносин і з`ясував, що в дійсності у зазначену позивачем дату 05 вересня 2018 року від електропостачання було відключено інший житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 , розташований в межах тієї ж земельної ділянки, який належить ОСОБА_14 , і станом на час звернення з позовом електропостачання за цією адресою вже було відновлено, в той час як електропостачання в дерев`яному будинку по АДРЕСА_2 було відключено ще в 1997 році, а належна позивачу в цьому будинку 7/20 частка підлягала знесенню як непридатна для проживання на підставі розпорядження представника президента України від 27 вересня 1993 року № 822 після введення в експлуатацію будинку по АДРЕСА_3 , однак фактично знесена не була, оскільки, як з`ясовано судом і не спростовано доводами апеляційної скарги, ОСОБА_1 має намір здійснити реконструкцію даного майна і в зв`язку з цим йому необхідно відновити електропостачання в своїй частині будинку. Зазначені обставини були приховані ОСОБА_1 при зверненні з позовом до суду і були з`ясовані при наданні ним пояснень в судовому засіданні, а також підтверджені фотографіями з місця виявлення порушення працівниками ПрАТ ДТЕК «Київські електромережі», з яких вбачається, що будинок, в якому проведено відключення, не є дерев`яним; поясненнями працівників ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 28 серпня 2019 року, згідно яких обстеження електроустановки та складання акту про порушення за самовільне підключення електроустановок до електромереж без наявності договору здійснювалось саме відносно новозбудованого будинку, поштова адреса якого, як з?ясувалось пізніше, є АДРЕСА_3 . Також судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не надав доказів виділення належної йому частини будинку в натурі та реєстрації цієї частини як окремого об`єкту нерухомості, а відтак ним не надано доказів, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів встановлення і взяття на облік трифазного лічильника в будинку АДРЕСА_2 , і що позивач здійснював сплату за показниками такого лічильника. Натомість, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що з 1997 року він разом із сім?єю не проживав в квартирі АДРЕСА_1 , оскільки будинок непридатний для проживання, і що трифазний лічильник був встановлений на новий будинок, який зареєстрований на даний час за адресою АДРЕСА_3 . Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що заміна однофазного приладу обліку на трифазний неможлива без попереднього укладання між сторонами договору на постачання електричної енергії, а факт заміни лічильника на більш потужний доводить існування договірних правовідносин між сторонами, і відповідач не мав права відключати струмоприймачі з підстав відсутності укладеного договору на електропостачання. Також є неспроможними, враховуючи встановлені обставини, та відхиляються апеляційним судом доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не з?ясував, який лічильник встановлений в квартирі апелянта та чи відповідає він наведеним характеристикам, і не звернув увагу на надану апелянтом абонентську книжку по розрахунках за електроенергію на особовий рахунок на ім?я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Судом першої інстанції надано належної правової оцінки наданим позивачем квитанціям, які мають неоднозначну інформацію про сплати, які здійснювались то за квартиру АДРЕСА_2 , то за квартиру АДРЕСА_7 , то без вказівки номеру квартири, то на інший особовий рахунок № НОМЕР_5 , і показники, за якими позивач сплачував за спожиту електричну енергію, не співпадають з показниками, які були зазначені на лічильнику на момент складання акту про порушення, відтак апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що на підтвердження отримання та сплати послуг із електропостачання за особовим рахунком № НОМЕР_2 позивачем до суду були подані копії квитанцій про оплату за надані послуги за 1992 - 2018 роки, і що неможливість суду встановити факт здійснення позивачем оплати за комунальні послуги з постачання електроенергії не свідчить про те, що апелянт такими послугами не користувався і їх не оплачував. Крім того, правомірними є висновки суду першої інстанції, що під час розгляду справи не встановлено існування договірних відносин між позивачем та постачальником послуг з 1997 року, і ОСОБА_1 у позові не обґрунтував вимог в частині присвоєння на його ім?я нового особового рахунку, оскільки не надав доказів, що він звертався до відповідача з відповідними документами і йому було відмовлено у присвоєнні нового особового рахунку. Доводи апеляційної скарги, що 06 грудня 2018 року апелянт засобами поштового зв`язку направив відповідачу заяви-приєднання до договорів постачання та розподілу електричної енергії побутовому споживачу, не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, та встановлених судом обставинах, оскільки із матеріалів справи вбачається, що в грудні 2018 року електропостачання за заявою-приєднанням було приєднано до будинку за адресою АДРЕСА_3 , належного ОСОБА_14 , та відхиляються апеляційним судом. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Встановивши, що позивач не проживає в будинку АДРЕСА_2 з 1997 року, а належна йому частина будинку є непридатною для проживання, що було визнано самим позивачем у його поясненнях, а також, що електропостачання було фактично відключено в іншому будинку по АДРЕСА_3 , суд першої інстанції також дійшов вірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що позивачем не доведено спричинення йому діями відповідача по відключенню електропостачання моральної шкоди, яка згідно доводів ОСОБА_1 полягала в спричиненні моральних і фізичних страждань внаслідок позбавлення його можливості у збереженні продуктів харчування, приготування їжі, освітлення приміщення та користування побутовими приладами. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що позивачем не доведено складу правопорушення, за якого суд може вирішити питання про відшкодування моральної шкоди, тому суд правомірно не вбачав підстав для задоволення позову в цій частині. Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався в позовній заяві щодо заподіяння йому моральної шкоди, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення і фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та переоцінки доказів. Відтак, судом першої інстанції було правильно відмовлено в задоволенні позову в цілому як недоведеного та необґрунтованого. Оцінюючи доводи апеляційної скарги в цілому, апеляційний суд також враховує наступне. Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Відповідно до частини 3 статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 статті 13 цього Кодексу. Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосовуваних засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті. Апеляційний суд враховує, що із дійсних правовідносин, встановлених судом у даній справі, дійсний спір і мета пред`явлення позову не відповідають його заявленому предмету та підставам, оскільки позивачем повідомлено суду неправдиві відомості щодо обставин відключення електропостачання в будинку по АДРЕСА_2 та в будинку по АДРЕСА_3 з наміром після відновлення електропостачання на підставі рішення суду здійснити реконструкцію непридатної для проживання частини будинку всупереч розпорядження представника президента України від 27 вересня 1993 року № 822, відповідно до якого ця частина будинку підлягала знесенню, і з цією ж метою ним заявлено вимоги про присвоєння на ім?я ОСОБА_1 особового рахунку за адресою АДРЕСА_1 . Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що дії позивача, яким пред`явлено даний позов, не відповідають критерію добросовісності, з огляду на намір використання судового рішення як інструменту для реалізації протиправної мети, а доказів дійсного порушення, невизнання або оспорювання відповідачем прав або законних інтересів позивача ним надано не було. Відтак, доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом, оскільки не спростовані належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги щодо неповноти з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційних скаргах, відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , відхилити. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 28 листопада 2022 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.