Постанова Київський апеляційний суд № 752/8401/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 листопада 2022 року м. Київ Справа №752/8401/22 Апеляційне провадження № 33/824/3072/2022 Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Федорчук Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року за матеріалами, що надійшли з Голосіївського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, В С Т А Н О В И В Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення - штраф в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок. Постанова суду мотивована тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №452499 від 29 червня 2022 року, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, рапортом оперативного чергового Голосіївського УП ГУ НН в м. Києві, згідно якого 29 червня 2022 року ОСОБА_2 викликала працівників поліції, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 вчиняє конфлікт та провокує бійку, поясненнями ОСОБА_2 та поясненнями свідків, з яких вбачається, що того дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно була конфліктна ситуація, яка супроводжувалась нецензурною лайкою. Не погодилась із вказаною постановою ОСОБА_1 , нею подана апеляційна скарга яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Клопотання мотивовано тим, що повний текст оскаржуваної постанови вона не отримала в день її проголошення, а змогла отримати лише 15 вересня 2022 року безпосередньо в суді, що підтверджується копією розписки, у зв`язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року. В апеляційній скарзі представник вказує на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 29 червня 2022 року не зазначено, які саме дії вона вчинила, що їх можна оцінити як домашнє насильство. Доказів наявності у неї умислу на застосування до ОСОБА_2 домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» матеріали справи не містять. Також вказує на те, що між нею та ОСОБА_2 періодично виникають конфлікти та сварки на побутовому підґрунті через небажання і неможливість дійти згоди щодо порядку проживання у невеличкій квартирі значної кількості людей. Будь-якого психічного насильства до ОСОБА_2 вона не вчиняла та не мала жодного наміру заподіяти їй шкоди. Крім цього, ОСОБА_1 зазначає про те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку користування житловим приміщенням у зв`язку з чим у них періодично виникають сварки. На підставі викладеного просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Литвинчук О.І. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили її задовольнити. Представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Ляшенко І.І. заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін. Беручи до уваги ту обставину, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою. Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні під час винесення постанови від 08 вересня 2022 року, але копію оскаржуваної постанови нею отримано 15 вересня 2022 року /а.с. 34/, апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції 22 вересня 2021 року /а.с.35-41/. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження та вважає за доцільне його поновити. Вирішуючи питання по суті апеляційної скарги, суд виходить з наступного. Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Згідно вимог ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Отже, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти). Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Під домашнє фізичне насильство підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно нанесено побої, заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою психологічне насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 452499 від 29 червня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 , 29 червня 2022 року приблизно о 10.40 год, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство в сім`ї психологічного та фізичного характеру відносно співмешканки - ОСОБА_2 , а саме - нецензурно висловлювалась та застосувала фізичну силу, тобто вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП /а.с.1/. В своїх поясненнях ОСОБА_1 вказала на те, що 29 червня 2022 року приблизно о 10:40 год. у квартирі АДРЕСА_2 , у неї із ОСОБА_2 виникла сварка в наслідок побутового конфлікту, оскільки ОСОБА_2 постійно провокує сварку, розкидує свої речі по квартирі та встановлює побутову техніку без дозволу мешканців квартири. Вказує, що врегулювати конфлікт спокійно не вдалося, оскільки ОСОБА_2 поводила себе агресивно /а.с.4/. ОСОБА_2 в своїх поясненнях вказала на те, що 29 червня 2022 року приблизно о 10:40 год. у квартирі АДРЕСА_2 , у неї із ОСОБА_1 виник конфлікт через те, що ОСОБА_1 , почала викидати її речі та ображала її разом з дитиною. Також вказує, що ОСОБА_1 , завдала їй удару кулаком та нецензурно лаялась і ображала її дитину. Крім цього, вказала на те, що ОСОБА_1 разом з її матір`ю, яка також проживає в цій квартирі, псують її речі /а.с.5/. Також в матеріалах справи міститься рапорт інспектора СПДН ВП Голосіїського УП ГУНП у м. Києві ст. лейтенанта поліції Марченка Сергія, в якому останній вказує на те, що 29 червня 2022 року о 10.40 год. за адресою: АДРЕСА_1 по відпрацьованому виклику щодо домашнього насильства було виявлено факт вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_1 на яку в подальшому складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та на громадянку ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП /а.с.3/. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст.129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист. Разом з цим, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 , які полягали в нецензурних висловлюваннях та застосуванні фізичної сили, не утворюють самі по собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ході складання протоколу можливість настання шкоди психологічному або фізичному здоров`ю потерпілій ОСОБА_2 встановлена не була, та як наслідок, в протоколі не зазначена. В протоколі зазначено, що правопорушенням шкоду не заподіяно. Такі дані не узгоджуються із диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка передбачає завдання або можливість завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, тобто не конкретизовано об`єктивну сторону вчиненого адміністративного правопорушення. За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення, який є процесуальним документом, внаслідок якого проводиться подальше провадження у справі, не містить посилання на наявність обов`язкових наслідків, зазначених у ч.1 ст.173-2 КУпАП, що виключає відповідальність особи за даною статтею. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявні конфліктні відносини, зокрема, з приводу користування квартирою, а сам лише факт існування конфліктної ситуації між учасниками справи не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Суд першої інстанції не встановив, в чому саме полягало психологічне і фізичне насильство з боку ОСОБА_1 та які конкретно погрози та образи висловлювались нею і чи призвели вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої особи ОСОБА_2 , або могли завдати таку шкоду. В протоколі про адміністративне правопорушення вказано про застосування ОСОБА_1 фізичної сили відносно ОСОБА_2 , однак не зазначено, які саме дії ОСОБА_1 були ними кваліфіковані, як фізичне насильство. До того ж з матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2022 року на кожну із сторін було складено протокол про адміністративне правопорушення за вчинення домашнього насильства, що ще раз підтверджує наявність конфліктної ситуації між ними, що ними не заперечується. Вказане вище залишись поза увагою особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення та суду першої інстанції. За таких обставин, дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції у порушення положень ст. ст. 245, 280 КУпАП повно, всебічно і об`єктивно не з`ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. З огляду на викладене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З урахуванням наведеного, доводи ОСОБА_1 , про відсутність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження закриттю на підставі ст. 247 КУпАП. Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року - скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: Соколова В.В.