Постанова Київський апеляційний суд № 756/12877/17

Справа № 756/12877/17 Суддя в І-й інстанції Шевчук А.В. Провадження № 33/824/116/2022 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 15 вересня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., з участю: осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_1 - адвоката Вотінцева Є.Г., розглянувши справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року, - в с т а н о в и в : Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.09.2017 року, 20.07.2017 року, о 19 годині 14 хвилин, на перехресті вул. С. Скляренка та вул. М. Вовчка в м. Києві, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet», номерний знак НОМЕР_1 , повертаючи на перехресті ліворуч на дозволений сигнал світлофора, не надав перевагу у русі автомобілю марки «Chevrolet», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався прямо та допустив зіткнення з ним, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 04.12.2017 року, 20.07.2017 року, о 19 годині 14 хвилин, на перехресті вул. С. Скляренка та вул. М. Вовчка в м. Києві, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet», номерний знак НОМЕР_2 , у порушення вимог п.п. 12.1, 12.4 ПДР України, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з`ясовані неповно, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. На переконання апелянта, судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам дорожньо-транспортної пригоди внаслідок чого суд прийшов до хибного висновку про порушення ОСОБА_1 п. 16.13 ПДР України. На думку апелянта, саме дії водія ОСОБА_2 , який рухався автомобілем у порушення вимог п. 12.4 ПДР України зі швидкістю близько 80 … 85 км/год чим була створена аварійна ситуація перебували у причинному зв`язку із наслідками у виді зіткнення транспортних засобів та їх пошкодженні. Вказані обставини, на думку ОСОБА_1 стверджуються дослідженим судом висновком експертного автотехнічного дослідження від 22.09.2017 року. Просив постанову судді в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП скасувати, а провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з`ясовані неповно, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. На думку апелянта, протокол про адміністративне правопорушення від 04.12.2017 року серії БД № 127983 за ст.124 КУпАП щодо нього був складений з порушенням вимог закону. Зокрема, ОСОБА_2 звернув увагу на те, що вказаний протокол був складений більше чотирьох місяців з моменту події, що на його думку суперечить як положенням ст.247 КУпАП, які виключають провадження у справі після закінчення строків накладення адміністративних стягнень, так і вимогам п.7 розділу 8 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, які встановлюють граничний термін складання протоколу в один місяць з дня події. Крім цього, на думку ОСОБА_2 , вина ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 16.6 ПДР України, які перебували у причинному зв`язку із наслідками у виді зіткнення транспортних засобів та їх пошкодженні підтверджена зібраними у справі доказами, зокрема відеозаписом з камери спостереження. Натомість, вказаний відеозапис з камери спостереження, який був використаний у якості вихідних даних встановлення швидкості руху керованого ним транспортного засобу, на думку ОСОБА_2 не є належним доказом. Окремо апелянт звернув увагу на те, що під час закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється. Просив постанову судді змінити, провадження у справі в частині визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. У поданих доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_2 , підтвердивши доводи апеляційної скарги звернув увагу на незаконність висновку експерта ОСОБА_4. від 22.09.2017 року, який було покладено в обґрунтування його вини, оскільки вказаний експерт не має права дослідження відео - звукозапису, оскільки вирішення вказаних питань виходять за межі спеціальних знань цього експерта. Крім цього, схема ДТП, яка була у розпорядженні вказаного експерта не відповідає наявній схемі ДТП, що знаходиться в матеріалах справи. ОСОБА_2 звернув увагу на проведене судове автотехнічне дослідження від 26.03.2018 року судовим експертом ОСОБА_3., результати якого доводять вину ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 16.6 ПДР України, які перебували у причинному зв`язку із наслідками у виді зіткнення транспортних засобів та їх пошкодженні. Вислухавши пояснення: ОСОБА_1 та його захисника Вотінцева Є.Г., які подану апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримали, підтвердили її доводи та просили цю скаргу задовольнити; доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вважали необґрунтованими, просили залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни; ОСОБА_2 , який подану ним апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити; доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вважав необґрунтованими, просив залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 з огляду на таке. Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, серії БД № 433512 від 12.09.2017 року, ОСОБА_1 у вину було поставлене порушення вимог ПДР України, яке проявилось у тому, що він, здійснюючи на перехресті поворот ліворуч не надав перевагу у русі транспортному засобу, який на перехресті рухався прямо у зустрічному напрямку, що призвело до зіткнення та наступного пошкодження транспортних засобів. Пунктами 16.6 та 16.13 ПДР України передбачений обов`язок водія нерейкового транспортного засобу який на перехресті здійснює поворот ліворуч або розворот дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч. Суддею місцевого суду визнано доведеним те, що 20.07.2017 року, близько 19 години 14 хвилин, на перехресті вул. С. Скляренка та вул. М. Вовчка в м. Києві, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet», номерний знак НОМЕР_1 , повертаючи на перехресті ліворуч на дозволений сигнал світлофора, у порушення вимог ПДР України, не надав перевагу у русі автомобілю марки «Chevrolet», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який на перехресті рухався прямо, допустив зіткнення з ним, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Указані висновки судді місцевого суду стверджуються сукупністю зібраних у справі доказів, а саме: протоколом серії БД № 433512 від 12.09.2017 року в частині часу і місця ДТП, ідентифікаційних ознак транспортних засобів, між якими відбулося зіткнення та персональних даних про водіїв, які керували транспортними засобами, які зіткнулись та були пошкоджені в результаті зазначеної ДТП. Ці обставини у ході провадження у цій справі учасниками судового розгляду не оспорювались; протоколом огляду місця ДТП від 20.07.2017 року та схемою до нього, якими зафіксована обстановка на місці ДТП, наявність слідів осипу, взаємне розташування автомобілів на момент проведення огляду місця ДТП та пошкодження обох автомобілів; відеозаписами зробленими із використанням камер спостереження якими підтверджується та обставина, що на перехресті автомобіль, як в подальшому не заперечувалось учасниками судового розгляду, під керуванням ОСОБА_1 здійснюючи поворот ліворуч не надав перевагу у русі транспортному засобу, який рухався прямо внаслідок чого відбулося зіткнення цих автомобілів; іншими доказами. Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Оскільки на момент ухвалення рішення по цій справі закінчилися передбачені ст. 38 КУпАП строки накладення стягнення у справах про адміністративні правопорушення, суддя місцевого суду, ухваливши рішення про визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, обґрунтовано закрив подальше провадження у справі щодо нього із підстав, передбачених п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, належним чином мотивувавши своє рішення. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які указують на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 16.02.2018 року. Колегія суддів звертає увагу на те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП стверджується висновком експерта ОСОБА_3 № 23 від 26.03.2018 року, відповідно до якого, в діях водія ОСОБА_1 з технічної точки зору вбачаються порушення вимог п.п. 1.5, 2.3.б, 10.1, 16.6 ПДР України які і перебувають у причинному звязку із настанням ДТП. Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП стверджується і висновком експертів КНДІСЕ № 15078/18-52/15709/18-35 від 27.05.2021 року, відповідно до якого, дії водія ОСОБА_1 з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 16.6 ПДР України в частині не надання дороги транспортному засобу, який рухався на перехресті прямо і ця не відповідність перебуває у причинному зв`язку із ДТП. Технічна можливість уникнути зіткнення у водія ОСОБА_1 забезпечувалась дотриманням вимог п. 16.6 ПДР України. Висновки цих експертиз у поєднанні із зазначеними вище доказами безумовно указують на доведеність порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України, які зобов`язували його при виконанні маневру повороту ліворуч на перехресті дати дорогу транспортному засобу який рухався на перехресті прямо, що в свою чергу указує на наявність у його діях складу адміністративного порушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки внаслідок такого порушення вимог ПДР України сталося зіткнення та наступне пошкодження транспортних засобів. Посилання ОСОБА_1 на наявність вини у ДТП водія ОСОБА_2 не ґрунтуються на матеріалах справи. Також не ґрунтуються ні на вимогах нормативних документів, які регламентують порядок та безпеку дорожнього руху, та на зібраних у справі доказах висновки судді місцевого про наявність таких порушень вимог ПДР України із сторони водія ОСОБА_2 , які перебували у причинному звязку із зіткненням та пошкодженням транспортних засобів, тобто про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 127983 від 04.12.2017 року, ОСОБА_2 в вину було поставлене порушення вимог п.12.1 та п. 12.4 ПДР України. Цими пунктами ПДР України визначений обов`язок водія при виборі безпечної швидкості руху враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та введене обмеження швидкості руху у населених пунктах у 50 км/год. Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 дійсно були допущені порушення указаних вище пунктів ПДР України, які би перебували у причинному звязку із ДТП. Так, матеріали справи не містять жодного доказу, який би указував на те, що водієм ОСОБА_2 при виборі безпечної швидкості руху були допущені порушення вимог п. 12.1 ПДР України. Щодо перевищення дозволеної швидкості руху, то у ході провадження у цій справі не було здобуто доказів, які би указували на те, що водієм ОСОБА_2 було допущено таке перевищення швидкості руху, яке би перебувало у причинному звязку із ДТП. Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ № 15078/18-52/15709/18-35 від 27.05.2021 року мінімальна швидкість руху автомобіля «Шевроле» реєстраційний знак НОМЕР_2 перед зіткненням, виходячи із слідів гальмування та його переміщення після зіткнення становила не менше 58…61 км/год, а встановити середню швидкість руху цього автомобіля не виявилось можливим. Такий же висновок щодо швидкості руху керованого ОСОБА_2 автомобіля зроблений і експертом ОСОБА_3 у висновку №23 від 26.03.2018 року. Водій ОСОБА_2 як при дозволеній, так і при фактичні швидкості руху не мав технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення та тим самим уникнути контактування автомобіля шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виявлення небезпеки для свого руху. В діях ОСОБА_2 дійсно вбачається невідповідність вимогам п. 12.4 ПДР України, однак вона не перебуває у причинному звязку із ДТП. Суд визнає цей висновок повним та обґрунтованим, який стверджується іншими у справі доказами та приймає цей висновок. Із таких же мотивів суд приймає і висновок експерта ОСОБА_3. №23 від 26.03.2018 року. Щодо висновку експерта ОСОБА_4. № 61/2017 від 22.09.2017 року, то судом враховується те, що експертом дослідження було проведено із використанням неналежних вихідних даних. Зокрема, при проведенні дослідження експертом без належних на те підстав у якості вихідних даних була взята швидкість автомобіля «Шевроле» номерний знак НОМЕР_1 перед зіткненням у 20 км/год. Експертом була використана схема місця ДТП, яка відрізнялась від тієї, яка була складена на місці події і містила додаткові дані, що не були оговорені та узгоджені учасниками ДТП. Окрім того експертом було досліджено відеозапис ДТП і наступні висновки експерта базувались на обставинах, встановлених внаслідок проведеного дослідження цього відеозапису. Між тим, матеріали справи не містять даних про те, що експерт ОСОБА_4 вправі здійснювати дослідження за спеціальністю «Технічне дослідження матеріалів відеозапису», а також про те, що дослідження за цією спеціальністю входить до компетенції експерта авто техніка. Із урахуванням наведеного суд не приймає висновок експерта ОСОБА_4. у якості доказу вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При вирішенні питання про винність водіїв у порушенні вимог ПДР України та про те, дії кого із водіїв перебувають у причинному звязку із ДТП та наслідками у виді пошкодження автомобілів суд вважає за необхідне визначити те, хто із водіїв першим допустив порушення вимог ПДР України, сутність цього порушення, дії іншого водія у даній дорожній обстановці та яке саме порушення призвело до зіткнення та наступного пошкодження транспортних засобів. Як зазначено вище, у дорожній обстановці яка передувала ДТП, водій ОСОБА_1 здійснюючи на перехресті маневр повороту ліворуч зобов`язаний був дати дорогу транспортним засобам, які рухались у зустрічному напрямку прямо. Відповідно до п.1.10 ПДР України «дати дорогу» цевимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. Аналіз указаної правої норми дає підстави стверджувати про те, що у зазначеній вище дорожній обстановці водій ОСОБА_1 повинен був забезпечити безперешкодний проїзд перехрестя усіма транспортними засобами, які рухались у зустрічному напрямку, у тому числі і автомобілю під керуванням водія ОСОБА_2 . Суд звертає увагу на те, що цими положеннями ПДР України не передбачено необхідності оцінки водієм, який зобов`язаний дати дорогу, можливості проїзду перехрестя за наявності транспортних засобів, яким він зобов`язаний дати дорогу. Тобто, у випадку наявності таких транспортних засобів, інший водій зобов`язаний забезпечити їхній безперешкодний проїзд за будь-яких обставин, у тому числі і не зважаючи на швидкість цих транспортних засобів. Аналіз наявного у матеріалах справи відеозапису події ДТП дає безумовні підстави для ствердження про те, що водій ОСОБА_1 здійснюючи на перехресті маневр повороту ліворуч був зобов`язаний дати дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_2 , оскільки цей автомобіль був видимий для ОСОБА_1 , в момент початку виконання маневру повороту ліворуч перебував на відносно незначній віддалі від перехрестя. При цьому, швидкість із якою рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 не має правового значення для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 порушень вимог ПДР України які проявились у тому що він не дав дорогу транспортному засобу, який мав перевагу у русі. Наведене дає підстави стверджувати про те, що лише одноособові дії водія ОСОБА_1 , які проявились у порушення ним зазначених вище вимог ПДР України перебували у причинному зв`язку із подією ДТП та наслідками у виді пошкодження транспортних засобів. Посилання водія ОСОБА_1 на положення п. 1.4 ПДР України суд вважає не коректним, оскільки у дорожній обстановці, яка передувала ДТП, водій ОСОБА_1 був зобов`язаний дати дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_5 незалежно від швидкості руху цього автомобіля. Неврахування зазначених обставин призвело до хибних висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У звязку із цим, постанова судді Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає зміні в частині визнання вини ОСОБА_2 . У цій частині зазначена постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Підстав для скасування постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року в частині визнання вини ОСОБА_1 суд не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрити із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення. В решті постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року залишити без зміни. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Ігнатюк О.В.