Постанова 4857 № 380/7739/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Карп`як О.О. 28 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/7739/22 пров. № А/857/13732/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі №380/7739/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 23.05.2022р. ОСОБА_1 , звернувся з позовом з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, у якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати скасувати запис в Державному земельному кадастрі та Поземній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2.00 га, кадастровий номер 4622482800:22:012:0012, що знаходиться за адресою с. Зав`язанці Яворівського району Львівської області. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2022р. провадження у справі закрито на підставі ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить суд, скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В п.3 ч.1 ст.311 КАС України видно, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 22.10.2020р. рішенням Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області №13 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с.Зав`язанці, Зав`язанцівської сільської ради» надано ОСОБА_1 0,63 га угіддя-ріллі, із земель не наданих у власність і користування. 28.09.2021р. позивач звернувся із заявою у Мостиський районний виробничий відділ Львівської РФ Центру ДЗК про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які знаходяться за адресою: с. Зав`язанці, Яворівського району, Львівської області для ведення особистого селянського господарства. 19.10.2021р. Мостиська міська рада листом № 2.17А-2867 відмовила ОСОБА_1 у погодженні земельної ділянки площею 0.20 га в с. Зав`язанці у зв`язку із тим, що спірна ділянка перетинається з іншою ділянкою. Як видно з матеріалів справи, 17.02.2017р. рішеннями Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області № № 14,15 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га гр. ОСОБА_2 та земельної ділянки площею 2,00 га гр. ОСОБА_3 22.12.2017р. рішеннями Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області №№ 8,9 відмінені вищевказані рішення № № 14,15 Зав`язанцівської сільської ради від 17.02.2017р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Зав`язанської сільської ради гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 19.11.2021р. позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою про проведення перевірки та скасування незаконної державної реєстрації земельних ділянок в с. Зав`язанці Мостиського району Львівської області. 06.12.2021р. Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом № Н-742/0/1283/6-21 надав ОСОБА_4 відповідь в якій зазначив, що відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 4622482800: 22:012:0012 площею 2,0000 га сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розробленого ПП ПВФ «Земельно ресурсний центр». Державна реєстрація вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі проведена Державним кадастровим реєстратором Відділу у Нікопольському районі Міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 06.09.2021р. та право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано. Позивач вважає, що дії державного кадастрового реєстратора щодо прийняття рішення і внесення відомостей до Державного земельного кадастру із відкриттям поземельної книги на рішення про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4622482800: 22:012:0012 площею 2,0000 га перешкоджає його обов`язку виконати рішення сільської ради, а також порушує та обмежує права на розроблення документації на спірну земельну ділянку відповідно до наданого Зав`язанцівською сільською радою Мостиського району Львівської області дозволу рішенням від 22.10.2020р. №13. ч.2 ст.55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. В ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) видно, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. В п.1 ч.1 ст.19 КАС України видно, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору. Предметом спору в даній справі, є протиправна бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та зобов`язання скасувати запис в Державному земельному кадастрі та Поземній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2.00 га, кадастровий номер 4622482800:22:012:0012, що знаходиться за адресою: с. Зав`язані Яворівського району Львівської області. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки у даній справі предмет спору та правовідносин які виникли між сторонами не є розгляд питання права власності на майно, набуття права на землю, а виключно правомірність дій та рішення державного кадастрового реєстратора про внесення до автоматизованої системи ДЗК відомостей про сформовану відповідно до ч. 3-5 ст.79-1 Земельного кодексу України спірну земельну ділянку площею 2.00 га, кадастровий номер 4622482800:22:012:0012 з відкриттям поземельної книги, які перешкоджають позивачу у виконанні рішення сесії Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою землі площею 0,63 га угіддя-ріллі, із земель не наданих у власність і користування. Вказана земля по даний час не є об`єктом цивільних прав, оскільки набуває такого статусу не з моменту її формування, а виключно з часу державної реєстрації права власності на неї. Дана обставина свідчить про наявність публічного спору. ч.9 ст.79-1 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Особа набуває права власності на землю згідно ст.331 Цивільного кодексу України та ст.125 Земельного кодексу України виключно після державної реєстрації речового права у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. До цього часу, орган місцевого самоврядування є виключно розпорядником землі відповідно до ст.12 Земельного кодексу України, а не її власником. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №922/1453/20. Оскільки право власності на земельну ділянку не зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відомості щодо неї внесені виключно до автоматизованої системи державного земельного кадастру внаслідок її формування на підставі протиправних рішень, які оскаржуються позивачем, тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки будь-яка особа не має речового права на земельну ділянку і таке право за ними не зареєстроване. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2018р. у справі № 823/378/16 (де оскаржувалося рішення про реєстрацію оренди земельної ділянки за іншою особою) висновку, що спір не має ознак приватноправового характеру, якщо предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором як суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, зокрема, правомірність здійснення повторної реєстрації (в цьому випадку права користування земельною ділянкою), у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на цю земельну ділянку цим користувачем. Судом першої інстанції не враховано положення ст.ст.4, 5, 17 КАС України, не вірно трактовано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в порідку п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, оскільки справу належить розглядати саме за правилами адміністративного судочинства. В п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, видно, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 380/7739/22 скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 28.11.2022р.