Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/42692/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/42692/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 28 листопада 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Житомирській області звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 126076,43 грн. податкової заборгованості. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено та досліджено усі обставини справи, в результаті чого прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є платником податків та перебуває на податковому обліку в Житомирській ДПІ Головного управління ДПС у Житомирській області. За ОСОБА_1 рахується заборгованість в загальній сумі 126076,43 грн (штрафна санкція ). Заборгованість виникла з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 126076,43 грн згідно податкових повідомлень рішень: - № 0049723-5113-0622 від 06.04.2018 на суму 56441,60 грн; - № 008143-5113-0625 від 13.03.2019 на суму 32833,14 грн; - № 0132026-5133-0625 від 23.04.2020 на суму 36801,69 грн. Отже, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг по штрафних санкціях на суму 126076,43 грн, що підтверджується податковими повідомленнями рішеннями, про нарахування грошових зобов`язань, які не оскаржувались у судовому порядку тому податковий борг вважається узгодженим. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими в повній мірі, відтак їх належить задовольнити в повному обсязі, оскільки відповідач не спростував наявність у нього податкового боргу у розмірі 126076,43 грн. Натомість надані позивачем докази свідчать про невиконання платником податків у добровільному порядку обов`язків, передбачених вимогами Податкового кодексу України, в частині сплати податкової заборгованості на загальну суму 126076,43 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Згідно зі статтею 15 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункт 14.1 стаття 14 ПК України). Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем рахується заборгованість в загальній сумі 126076,43 грн (штрафна санкція ) згідно податкових повідомлень рішень: - № 0049723-5113-0622 від 06.04.2018 на суму 56441,60 грн; - № 008143-5113-0625 від 13.03.2019 на суму 32833,14 грн; - № 0132026-5133-0625 від 23.04.2020 на суму 36801,69 грн. Оскільки докази оскарження вказаних повідомлень рішень в матеріалах справи відсутні, відповідач не спростував наявність у нього податкового боргу у розмірі 126076,43 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий борг є узгодженим. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що не отримував податкові повідомлення-рішення безпосередньо і враховуючи цей факт, не міг оскаржити їх у визначений законом строк. Також вказує, що до позовної заяви не додано розрахунки штрафних санкцій, які направлялись на адресу відповідача разом з податковими повідомленнями-рішеннями, що не дало йому змоги перевірити правомірність нарахованих штрафних санкцій. Матеріали справи свідчать на користь того, що податкові повідомлення-рішення були направлені податковим органом ОСОБА_1 у встановленому законом порядку на його адресу: АДРЕСА_1 . Однак, конверти з рішеннями повертались відправнику з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання". Зокрема, аркуш 7 справи (на звороті) підтверджує направлення позивачу податкового повідомлення- рішення № 0049723-5113-0622 від 06.04.2018. При цьому дата направлення рішення на поштовому штампі - 16 липня 2018 року, що спростовує посилання скаржника на її нечіткість. З даного приводу варто відмітити, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (пункт 58.3 статті Податкового кодексу України). У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (пункт 58.3 статті Податкового кодексу України). У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1. статті 59 Податкового кодексу України). Положення наведених норм податкового законодавства обумовлюють висновок про те, що у спорах про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню судами підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу тощо. Даний висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.07.2019 по справі № 821/2205/15-а. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що податковим органом виконано вимоги щодо надіслання позивачу податкових повідомлень-рішень й податкової вимоги, однак вони хоча й поверталися до податкового органу, проте, відповідно до пункту 58.3 статті Податкового кодексу України вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. 21 грудня 2021 року ГУ ДПС у Житомирській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення податкової заборгованості у розмірі 126076,40 грн. з ОСОБА_1 . Ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 . 30 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року по справі №240/42692/21. До скарги, як доказ отримання копії оскаржуваного рішення суду, додав копію конверту, який також було направлено на адресу: АДРЕСА_1 . З даного приводу колегією суддів також встановлено, що ГУ ДПС у Житомирській області було направлено на адресу відповідача - АДРЕСА_1 , податкову вимогу про сплату заборгованості форми "Ф" №16846-17 від 20.12.2017 року, яка була отримана ОСОБА_1 особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.10, на звороті). Незважаючи на те, що правомірність направлення відповідачу податкової вимоги не є предметом спору у даній справі, однак факт її отримання підтверджує, що відповідач був обізнаний про наявність у нього податкової заборгованості. Водночас, податкова вимога не була оскаржена відповідачем в судовому порядку. У відповідності до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 вказаного Кодексу). За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не спростував наявність у нього податкового боргу у розмірі 126076,43 грн. Натомість надані позивачем докази свідчать про невиконання платником податків у добровільному порядку обов`язків, передбачених вимогами Податкового кодексу України, в частині сплати податкової заборгованості на загальну суму 126076,43 грн. Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення Житомирського окружного адміністративного суду відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.