Ухвала КГС ВС № 910/22947/17

УХВАЛА 28 листопада 2022 року м. Київ cправа № 910/22947/17 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазові технології" (далі - ТОВ "Нафтогазові технології", позивач, скаржник) на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 910/22947/17 за позовом ТОВ "Нафтогазові технології" до: 1) Державного підприємства "Молдовська залізниця" (далі - ДП "Молдовська залізниця", відповідач-1); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Іволга-2" (далі - ТОВ "Іволга-2", відповідач-2) про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: ТОВ "Нафтогазові технології" 13.07.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 910/22947/17; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також, до матеріалів касаційної скарги додано клопотання про розстрочення сплати судового збору. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/22947/17 визначено колегію суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А. Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статей 290, 291 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також щодо сплати судового збору в порядку і розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд встановив таке. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. У поданій касаційній скарзі ТОВ "Нафтогазові технології" із посиланням на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням приписів частини четвертої статті 75 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права - частини четвертої статті 75 ГПК України у подібних правовідносинах в частині преюдиціальності рішень іноземних судів. Наведені скаржником підстави касаційного оскарження судового рішення, не є явно неприйнятними, а відтак достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Однак, з поміж іншого, скаржник у касаційній скарзі також вказує, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (абз.1, арк. 7 к.с). Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення. Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги стосовно того, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та у разі необхідності визначити відповідну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену статтею 287 цього Кодексу. Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Як убачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, що підтверджується також переліком додатків до касаційної скарги. Водночас, до матеріалів касаційної скарги додано клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивоване тим, що розмір сплати судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги складає 480 000,00 грн. Скаржник вказує, що згідно з Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджений Законом "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX) в Україні з 24.02.2022 запроваджено воєнний стан строком на 30 діб на всій території України, який згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 18.05.2022 № 341/2022 було продовжено. При цьому, збройна агресія російської федерації проти України суттєво позначилася на майновому стані суб`єктів господарювання в Україні та статті економіки країни загалом. За таких обставин, скаржник зазначає, що ТОВ "Нафтогазові технології" знаходиться у скрутному фінансовому становищі, оскільки контрагенти позивача, посилаючись на виникнення форс-мажорних обставин припинили будь-які розрахунки, у зв`язку з чим, значно зросла дебіторська заборгованість, зокрема, на рахунках підприємства відсутні грошові кошти в розмірі, необхідному для сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 910/22947/17. На підтвердження вказаних доводів, скаржником до матеріалів касаційної скарги додано виписки з банківського рахунку ТОВ "Нафтогазові технології". Розглянувши клопотання про розстрочення сплати судового збору, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке. Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI. Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. У відповідності до частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є вичерпним. Оскільки предметом розгляду в даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а на ТОВ "Нафтогазові технології" не поширюється дія пунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", то підстави для задоволення касаційним судом клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відсутні. З вищевикладених міркувань, Верховний Суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання про розстрочення сплати судового збору. Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"). Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "Нафтогазові технології" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання: 1) касаційної скарги в новій редакції із урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України; 2) документа на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом. Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи. Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтею 8 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазові технології" про розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 910/22947/17 - відмовити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазові технології" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 910/22947/17 - залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогазові технології" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: вул. О.Копиленка, 6, м. Київ, 01016.

4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогазові технології", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. Суховий