Постанова 4875 № 922/2412/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2022 року м. Харків Справа № 922/2412/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О. за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М. за участю представників: позивача Нестеренко С.О., адвокат 1-го відповідача Сосунов Є.В., адвокат 2-го відповідача не з`явився третьої особи - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн" (вх. №116 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жиляєвим Є.М., дата складання повного тексту рішення 26.11.2021, у справі №922/2412/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн", м. Харків до відповіда-1 Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Харків до відповідача-2 Міжрайонного відділу державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції м. Дергачі, Харківська обл. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків про стягнення 393 441,81 грн,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн" (далі ТОВ "Аліса-Лайн") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі ПрАТ "НЕК "Укренерго"), в якому просило суд стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 393 441,81 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що перший відповідач Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», не виконуючи умови договору про надання послуг з передачі електроенергії №0370-2032 від 30.01.2019 та порушуючи п.7.5. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у ферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 №312, за відсутності встановлених законом підстав для припинення електропостачання та без дотримання строків попередження споживача, здійснив відключення подачі до виробничого приміщення (цеху) позивача напруги на високовольтній лінії 6 кв.енергопостачання 08.02.2019 об 11:00 годині. Відновлено подачу напруги лише 15.04.2019 о 14:20 год. Як зазначав позивач, внаслідок зазначених протиправних дій першого відповідача, позивач, з причин відсутності електропостачання в його виробничому приміщенні (цеху), не міг здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати дохід, у зв`язку з чим ним було вимушено введено простій на підприємстві з 08.02.2019 до дати відновлення електропостачання 15.04.2019. При цьому, працівникам підприємства відповідно до вимог трудового законодавства була виплачена заробітна плата у розмірі 318166,60 грн та Єдиний соціальний внесок у розмірі 69 090,74 грн, нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (приміщення цеху, яке було відключено від електропостачання) за 3 місяці простою у розмірі 5984,47 грн. Позивач просить стягнути вказані суми понесених ним витрат на виплату заробітної плати працівниками та сплату податку за приміщення, яке було відключено від електропостачання в якості збитків, посилаючись на те, що через зазначену протиправну поведінку першого відповідача позивач на час відключення його від електропостачання був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність та отримувати дохід від здійснення такої діяльності, який би покрив вказані витрати. При цьому позивач послався на те, що зазначене відключення його приміщення здійснено першим відповідачем на виконання відповідної вимоги № 2427 від 04.02.2019 посадової особи другого відповідача, а саме, головного державного виконавця Стадніченко Т.О. в рамках виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2018 у справі №922/329/18, яке було скасовано постановою Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №922/329/18. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2021 у справі №922/2412/21 задоволено клопотання ТОВ "Аліса-Лайн" (вх. № 22880 від 30.09.21) та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Міжрайонний відділ державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі №22/2412/21 у позові відмовлено. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції послався на недоведення позивачем наявності в діях відповідачів протиправної поведінки як елементу складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відповідальності у вигляді відшкодування шкоди в розумінні ст.ст.1173, 1174 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції зазначив, що відключення відповідача від електропостачання було здійснено першим відповідачем на підставі обов`язкової до виконання вимоги головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції Стадніченко Т.О. № 2427 від 04.02.2019, який діяв відповідно до закону та в межах повноважень в рамках виконавчого провадження №58260522 від 04.02.2019 з виконання рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2018 у справі №922/329/18, яке на час відключення було таким, що набрало законної сили та обов`язковим до виконання. Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду від 16.11.2021, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначав про ненадання судом належної оцінки обставинам справи, з яких вбачається наявність в діях відповідачів повного складу цивільного правопорушення як підстави для відшкодування спірної суми збитків. Також скаржник не погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами з приводу того, що 06.02.2019 відокремлений підрозділ Північна електроенергетична система повідомив позивача про те, що на виконання зазначеної вище вимоги державного виконавця №2427 від 04.02.2019 в рамках виконавчого провадження №58260522 від 04.02.2019, відокремленим підрозділом "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" буде проведено відключення на ПС 330 кВ "Залютине" комірки 6 кВ №30 "Спецавтобаза" 08.02.2019 о 09:00. Як зазначає апелянт, жодного повідомлення від відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система ним не отримувалось, а лише 08.02.2021 позивачем отримано телефонограму про припинення постачання електроенергії, що на думку апелянта, вказує на порушення першим відповідачем п. 7.5. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у ферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 №312 (далі Постанова №312) щодо дотримання строків попередження споживача про припинення поставки електроенергії. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не здійснювалась перевірка законності винесення припису державним виконавцем про припинення постачання електропостачання позивачу, а також судом не враховано відсутність належних та допустимих доказів направлення другим відповідачем вимоги позивачу та першому відповідачу про зупинення поставки електроенергії з врахуванням строків, передбачених пунктом 7.5. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у ферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 №312. Також вважає, що судом першої інстанції проігноровано факт того, що виконавчи дії були закінчені державним виконавцем 08.02.2019 і після цього поновлення електропостачання не відбулось, що мало наслідком порушення прав позивача. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2022 у справі №922/2412/21 задоволено клопотання ТОВ "Аліса-Лайн" та поновлено апелянту строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аліса-Лайн" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі №922/2412/21 та призначено справу до розгляду на 22.09.2022. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань 10 днів з дня вручення ухвали. 10.08.2022 від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.22 розгляд справи відкладено на 17.11.2022. Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, оскаржуване рішення першої інстанції скасувати. Представник 1-го відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив оскаржуване рішення залишити без змін. Другий відповідач та третя особа, в судове засідання не з`явились, про причини нез`явлення суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені судом належним чином. Враховуючи, що розгляд справи вже відкладався, правова позиція учасників справи міститься в матеріалах справи, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників 2-го відповідача та третьої особи. Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши усні пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та 1-го відповідача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, в лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма САТП 2006 (далі - ТОВ фірма САТП 2006 ) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Аліса-Лайн" про визнання права власності на майно: трансформатор ТС-400 ТМФ - 2 шт., наружна високовольтна кабельна лінія 6 кВ, яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м, що підключена до комірки №30 підстанції ПС 330 кВ Залютине, яке розташоване у с.Подвірки, Дергачівського району, Харківської області по вул. Курязька, 5, та про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння шляхом вилучення та передачі позивачу. Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.08.2018 у справі №922/329/18 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано за ТОВ фірмою САТП - 2006 право власності на майно: трансформатор ТС-400 ТМФ - 2 шт., наріжна високовольтна кабельна лінія 6 кв., яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м, що підключена до комірки №30 підстанції ПС 330 кВ Залютине, яке розташоване у с. Подвірки, Дергачівського району, Харківської області по вул. Курязька,

5. Витребувано з чужого незаконного володіння шляхом вилучення у ТОВ "Аліса-Лайн" та передачі ТОВ фірмі САТП 2006 зазначеного майна. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2018 у справі №922/329/18 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 29.05.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 922/329/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020, в задоволення позову відмовлено. Позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому зазначав, що на підставі розгляду вищезазначеної господарської справи №922/329/18 в провадженні Міжрайонного ВДВС Дергачівського та Золочівського районах ГТУЮ перебувало виконавче провадження №58260522 від 04.02.2019 з примусового виконання наказу №922/329/18 від 31.01.2019, про витребування з чужого незаконного володіння шляхом вилучення у ТОВ "Аліса-Лайн" та передачі ТОВ фірмі САТП-2006 майна, а саме, трансформатор ТС-400 № 15 та 15а - 2 шт.; наружна високовольтна кабельна лінія 6 кв., яка складається з одного кабелю АСБ - 10 3*185 3300 м., що підключена до комірки №30 підстанції ПС 330кВ Залютине, яке розташоване у с. Подвірки, Дергачівського району, Харківської області по вул. Курязька,

5. Як зазначав позивач, 04.02.2019 головним державним виконавцем Стадніченко Т.О. на адресу ВП Північна ЕС ДП НЕК Укренерго направлена вимога №2427 про відключення подачі напруги на високовольтній лінії 6 Кв, яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300м, що підключена до комірки №30 підстанції ПС 330кВ Залютине на період реального проведення виконавчих дій. Так, 08.02.2019 о 12:00 год. було розпочато, а о 13:10 год. закінчено проведення головним державним виконавцем Стадніченко Т.О. міжрайонного ВДВС Дергачівського та Золочівського районах ГТУЮ виконавчих дій в ході яких не було встановлено наявність зазначеного майна в судовому рішенні. Обладнання та кабельна лінія, по якій живляться виробничі потужності ТОВ "Аліса-Лайн", не були змінені, демонтовані та, як і раніше підключені до загальної електромережі України та знаходяться в справному стані. Однак відновлення енергопостачання 08.02.2019 після проведення виконавчих дій не відновилось. Крім того, позивачем у позові зазначено, що 04.04.2019 на прийомі начальника міжрайонного ВДВС Дергачівського та Золочівського районах ГТУЮ позивачу було повідомлено та роз`яснено, що на даний час не існує діючих будь яких вимог державного виконавця щодо відключення подачі напруги на високовольтній лінії 6 кв., яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м, що підключена до комірки №30 підстанції ПС 330 кВ Залютине на період проведення виконавчих дій, так як виконавчі дії відбулись та в даний момент державний виконавець подав заяву до Господарського суду Харківської області про заміну порядку виконання судового рішення. Позивач також зазначав, що, незважаючи на відсутність законних підстав для відключення енергопостачання 08.02.2019 об 11:00 годині позивачу було відключено подачу напруги на високовольтній лінії 6 кв, а відновлено подачу напруги лише 15.04.2019 о 14:20год. 30.01.2019 між позивачем - ТОВ "Аліса-Лайн" та першим відповідачем - ДП НЕК Укренерго було укладено договір №0370-2032 про надання послуг з передачі електроенергії. Відповідно до акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (що є невід`ємною частиною до договору №0370-2032) Підстанція Залютино, ком. № 30 від якої живиться виробничий цех ТОВ "Аліса-Лайн", належить Північній електроенергетичній системі. Відповідно до умов вищевказаного договору №0370-2032, оператор системи передач зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов договору, а користувач здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору. Згідно з п. 9.1 зазначеного договору, при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та законодавства України. 30.01.2019 між TOB "Аліса-Лайн" та ДП НЕК Укренерго було укладено договір №0370-05032 про надання послуг з перетікань реактивної електричної енергії. Так, відповідно до п. 5 зазначеного договору, власник мереж несе відповідальність за безперервну передачу електричної енергії споживачу. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач також зазначав, що перший відповідач - ДП НЕК Укренерго, не виконуючи умови договору, та порушуючи п.7.5. Постанови №312 , без дотримання строків попередження споживача припинило поставки електроенергії. В той же час, позивачем належним чином виконувались умови договору та заборгованість була відсутня, а тому відсутні будь-які законні підстави для невиконання першим відповідачем договору поставки та невідновлення постачання електроенергії. Щодо розподілу електроенергії, позивачем у позові зазначав, що відповідно до листа АТ Харківобленерго від 11.02.19 за вих. №07-56к/09-632, позивач заборгованості за розподіл електроенергії перед АТ Харківобленерго не має, припинення розподілу електроенергії раніше не здійснювалось і не планується. Також в обгрунтування позову ТОВ "Аліса-Лайн" зазначало, що товариство є виробничим підприємством реального сектору економіки, на якому, на час припинення електропостачання, працювало більше 30 працівників, яким необхідно було сплачувати заробітну плату та податки із заробітної плати, виконувати зовнішньоекономічні контракти, однак з причин відсутності електропостачання не з власної вини, ТОВ "Аліса-Лайн" вимушено ввело простій на підприємстві з 08.02.2019 до дати відновлення електропостачання 15.04.2019. Внаслідок цього, у період відключення електроенергії через протиправні дії відповідача підприємство позивача вимушено було ввести простій, а працівникам підприємства була виплачена заробітна плата у розмірі 318166,60 грн та Єдиний соціальний внесок у розмірі 69090,74 грн, а також нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 3 місяці простою у розмірі 5984,47 грн. За доводами позивача, відключення від електропостачання позивача відбулося у незаконний спосіб та всупереч договору про надання послуг з передачі електроенергії, що укладений між позивачем та ДП НЕК Укренерго №0370-2032 від 30.01.2019, вказані дії відбулися з вини саме ДП НЕК Укренерго. За твердженням позивача, у зв`язку з тим, що він не мав змоги здійснювати господарську діяльність та отримувати дохід від здійснення такої діяльності, який би покрив витрати, в тому числі, і на заробітну плату працівникам, саме дії першого відповідача з незаконного відключення електроенергії завдало позивачу збитки. За розрахунком позивача, загальний розмір завданої відповідачами майнової шкоди (матеріальних збитків) становить 393 441,81 грн. Також, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем в порядку ч. 1 ст. 48 ГПК України подано клопотання про залучення співвідповідача у справі, а саме, Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції, яке задоволено ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2021. Вимоги до Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції обґрунтовані тим, що першим відповдіачем у відзиві на позовну заяву зазначено про припинення ним постачання електроенергії внаслідок дій Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту шляхом солідарного стягнення з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Міжрайонного відділу державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції майнової шкоди в сумі 393 441,81 грн. Перший відповідач, заперечуючи проти позову у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що Вимогою №2427 від 04.02.2019 Головного державного виконавця Стадніченко Т.О. встановлено, що відокремлений підрозділ «Північна електроенергетична система» повинен відключити напругу на високовольтній кабельній лінії 6кВ, яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м, що підключена до комірки №30 підстанції ПС 330 Залютине. Після отримання від ТОВ Аліса - Лайн листа №5 від 11.04.2019 та документу заступника начальника відділу Бельского А.Ю. від 11.04.2019 Про зупинення вчинення виконавчих дій № 58260522, на підставі ст. 34 та ч. 1 ст. 35 Закону України Про виконавче провадження, справа №922/329/18, у зв`язку із постановленням ухвали Верховного суду України від 05.04.2019 про зупинення рішення у справі до закінчення його перегляду у касаційному порядку, "Національна енергетична компанія Укренерго після вчинення відповідних заходів, передбачених вимогами чинного законодавства 15.04.2019 відновило постачання електричної енергії, а тому перший відповідач в своїх діях чітко дотримувався вимог чинного законодавства. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного. Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про солідарне стягнення з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Міжрайонного відділу державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції майнової шкоди в сумі 393441,81 грн. Підстави позову обґрунтовано обставинами заподіяння позивачу 1-м відповідачем, як електропостачальною організацією, внаслідок порушення умов договору та вимог законодавства у сфері електропостачання та незаконною діяльністю другого відповідача, як органу державної виконавчої служби, внаслідок чого було припинено постачання електричної енергії споживачу - ТОВ "Аліса-Лайн". Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди. Абзацем 8 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Аналогічні положення містить ч. 2 статті 20 Господарського кодексу України. Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 2 цієї статті збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з частиною 3 цієї статті збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до ч. 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною 2 цієї статті передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до ч. 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Таким чином, в розумінні наведених норм, збитки внаслідок порушення договірних зобов`язань - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. При цьому, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов`язань наступає об`єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання (неналежного виконання) зобов`язань. Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, завданих порушенням договірного зобов`язання, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то, протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка (дії, бездіяльність), яка полягає у порушенні імперативні норм права або санкціонованих законом умов договору(порушення зобов`язання), внаслідок чого порушуються права іншої особи . Під збитками слід розуміти зменшення майнової сфери потерпілого у вартісному вираженні. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками полягає в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком протиправної поведінки заподіювача.При цьому причина (протиправна поведінка відповідача) повинна не тільки передувати збиткам (вибуттю майна із майнової сфери позивача), але й з необхідністю породжувати такий наслідок, тобто повинен бути не опосередкований, а безпосередній причинний звязок, при якому протиправна поведінка прямо (безпосередньо) породжує наслідок. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у вигляді відшкодування збитків. При цьому, враховуючи положення статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та положення статті 614 Цивільного кодексу України, яка встановлює презумпцію вини порушника зобов`язання, позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою, а відповідач- відсутність своєї вини у заподіянні збитків, наявність якої презюмується. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Разом з цим, як правомірно зазначив суд першої інстанції, відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, умовою застосування якої за загальним правилом є наявність складу правопорушення, який також включає в себе такі елементи як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Так, за загальними положеннями, наведеними у статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Проте, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України відповідно. За змістом частини першої статті 1173 та частини першої статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов, а саме, неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)), постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19). Як правомірно зазначив суд першої інстанції, статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Проте, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Отже, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на правовий статус другого відповідача - Міжрайонного відділу державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції, до спірних правовідносин в частині позовних вимог до другого відповідача підлягають застосуванню норми ст.ст.1173, 1174 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини з відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, а щодо першого відповідача, норми, що встановлюють загальні підстави відшкодування збитків за порушення договірних зобов`язань. При цьому необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Подібну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 зі справи №920/715/17. Таким чином, при розгляді даного спору стосовно 2-го відповідача позивач мав довести суду, по-перше, що саме незаконна діяльність державного виконавця є причиною завданої позивачу майнової шкоди у розмірі 393441,81 грн, тобто діяльністю органу державної влади (його посадової особи) є тією обставиною, що знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками, що настали для позивача. По-друге, щодо 1-го відповідача, що саме протиправна діяльність ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", яка як електропостачальна організація за договором незаконно припинила постачання електричної енергії споживачу ТОВ "Аліса-Лайн". Частиною 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Статтею 6 Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом (ст. 7 Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"). Як зазнчено вище, неправомірність дій ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" позивач обґрунтовує наявністю між останнім та позивачем договірних зобов`язань, які врегульовано договорами №0370-2032 про надання послуг з передачі електроенергії від 30.01.2019 та №0370-05032 про надання послуг з перетікань реактивної електричної енергії від 30.01.2019. Невиконання першим відповідачем умов договору, без дотримання строків попередження споживача, незаконно припинено постачання електроенергії та не відновлено її постачання у період з 08.02.2019 по 15.04.2019 року. Неправомірність дій Міжрайонного відділу державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції позивач обґрунтовує обставинами здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 58260522 з примусового виконання наказу №922/329/18 від 31.01.2019, за наслідками яких було незаконно припинено постачання електроенергії та не відновлено її постачання у період з 08.02.2019 по 15.04.2019 року. Як свідчать встановлені у справі обставини, на виконанні Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції перебувало виконавче провадження №58260522 від 04.02.2019 з примусового виконання наказу №922/329/18 від 31.01.2019, про витребування з чужого незаконного володіння шляхом вилучення у ТОВ "Аліса-Лайн" та передачі ТОВ фірмі САТП-2006 майна. 04.02.2019 головним державним виконавцем Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №58260522 з виконання наказу №922/329/18 від 31.01.2019 (т.с. 1 а.с. 32-34). Також, 04.02.2019 головним державним виконавцем Стадніченко Т.О. була направлена вимога №2427 на адресу відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго", в якій зазначено, що на 08.02.2019 о 12:00 призначено проведення виконавчих дій, а саме передача стягувачу предметів зазначених у виконавчому документі, а саме, трансформатор ТС-400 № 15 та 15а - 2 шт.; наружна високовольтна кабельна лінія 6 кВ, яка складається з одного кабелю АСБ - 10 3*185 3300 м, що підключена до комірки №30 підстанції ПС 330 кВ Залютине, яке розташоване у с. Подвірки, Дергачівського району, Харківської області по вул. Курязька, 5 (а.с. 166-167 т. 1). У зв`язку з чим, державний виконавець вимагав з метою забезпечення проведення виконавчих дій та створення безпечних умов під час реального виконання судового рішення, відключити подачу напруги на високовольтній лінії 6 кВ яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м, що підключена до комірки №30 підстанції ПС 330 кВ. Залютине. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Із обставин справи слідує, що листом від 06.02.2019 відокремлений підрозділ Північна електроенергетична система повідомив позивача про те, що на виконання зазначеної вище вимоги державного виконавця №2427 від 04.02.2019 в рамках виконавчого провадження №58260522 від 04.02.2019, відокремленим підрозділом "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" буде проведено відключення на ПС 330 кВ "Залютине" комірки 6 кВ №30 "Спецавтобаза" 08.02.2019 о 09:00 (а.с. 173 т.с. 1). На вимогу головного державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції №2427 від 04.02.2019 у виконавчому провадженні №58260522 на ПС 330кВ "Залютине" 08.02.2019 було здійснено відключення вимикача комірки №30, чим була припинена подача напруги на високовольтну кабельну лінію 6 кВ, що автоматично припинило передачу електроенергії та електропостачання споживачу ТОВ "Аліса-Лайн". Крім цього, з наявної в матеріалах справи інформації про виконавче провадження вбачається, що під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №58260522 державним виконавцем винесено постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні від 04.02.2019 (із залученням працівників поліції до участі у проведенні виконавчих дій); у зв`язку з обставинами, що можуть ускладнювати виконання рішення 20.02.2019 винесено постанову про утворення виконавчої групи; 21.02.2019 винесено постанову про накладення штрафу на ТОВ "Аліса-Лайн" за фактом невиконання вимог державного виконавця; 01.03.2019 винесено постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника; 01.03.2019 винесено постанову про арешт коштів боржника; 28.03.2019 винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій (т.с. 1 а.с. 37-43). За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі відповідних виконавчих документів, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічне положення викладено у п. 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012. Як встановлено у п. 9 розділу І вказаної Інструкції, вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. За приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. (ч. 8 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження"). 11.04.2019 заступником начальника відділу Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №58260522, у зв`язку надходженням ухвали Верховного суду від 05.04.2019 у справі №922/329/18, якою зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2018 у справі №922/329/18. На підставі вищевказаної постанови заступника начальника відділу Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції про зупинення вчинення виконавчих дій від 11.04.2019 у виконавчому провадженні №58260522 та відсутністю інших правових та технічних перешкоджань щодо припинення передачі електроенергії ТОВ "Аліса-Лайн" з боку Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" по приєднанню 6 кВ "Спецавтобаза" на ПС 330 кВ "Залютине", позивачу подано напругу та відновлено передачу електроенергії 15.04.2019. Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем не доведено наявності в діях відповідачів протиправної поведінки як елементу складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відповідальності у вигляді відшкодування шкоди з огляду на те, що відключення відповідача від електропостачання було здійснено першим відповідачем на підставі обов`язкової до виконання вимоги головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби Дергачівського та Золочівського районах Головного територіального управління юстиції Стадніченко Т.О. № 2427 від 04.02.2019, який діяв відповідно до закону та в межах повноважень в рамках виконавчого провадження №58260522 від 04.02.2019 з виконання рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2018 у справі №922/329/18. Рішення суду на час відключення було таким, що набрало законної сили, отже було обов`язковим до виконання. Вказані обставини виключають протиправність як дій першого відповідача в зобов`язальних правовідносинах, так і протиправність дій другого відповідача в деліктних правовідносинах. В апеляційній скарзі апелянт також не погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами з приводу того, що 06.02.2019 відокремлений підрозділ Північна електроенергетична система повідомив позивача про те, що на виконання зазначеної вище вимоги державного виконавця №2427 від 04.02.2019 в рамках виконавчого провадження №58260522 від 04.02.2019, відокремленим підрозділом "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" буде проведено відключення на ПС 330 кВ "Залютине" комірки 6 кВ №30 "Спецавтобаза" 08.02.2019 о 09:00. Як зазначає апелянт, жодного повідомлення від відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система ним не отримувалось, а лише 08.02.2021 позивачем отримано телефонограму про припинення постачання електроенергії, що на думку апелянта вказує на порушення першим відповідачем п. 7.5. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у ферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 №312 щодо дотримання строків попередження споживача про припинення поставки електроенергії. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не здійснювалась перевірка законності винесення припису державним виконавцем про припинення постачання електропостачання позивачу, а також судом не враховано відсутність належних та допустимих доказів направлення другим відповідачем вимоги позивачу та першому відповідачу про зупинення поставки електроенергії з врахуванням строків, передбачених пунктом 7.5. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у ферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 №312. Також вважає, що судом першої інстанції проігноровано факт того, що виконавчи дії були закінчені державним виконавцем 08.02.2019 і після цього поновлення електропостачання не відбулось, що мало наслідком порушення прав позивача. За змістом пункту 7.5. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у ферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» №312 від 14.03.2018, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється: 1) оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі: відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади); недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв`язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача; заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи; несплати вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем необлікованої електричної енергії на користь оператора системи); невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади; закінчення терміну дії, розірвання або неукладення договору між споживачем та оператором системи; закінчення терміну дії договору між споживачем та постачальником "останньої надії" (за умови неукладення споживачем договору з іншим електропостачальником); порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209 (далі - Правила охорони електричних мереж); Створення неналежних умов експлуатації електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади); 2) електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі: заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником; недопущення уповноважених представників електропостачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача. Для споживача, який у встановленому законодавством порядку визнаний банкрутом, припинення повністю або частково постачання електричної енергії у зв`язку з відповідною заборгованістю здійснюється без попередження у разі наявності від`ємного сальдо на особовому рахунку згідно з показаннями засобу комерційного обліку, крім випадків, коли такий споживач, щодо якого в установленому порядку вживаються заходи для запобігання банкрутству, здійснює своєчасний розрахунок поточної плати за спожиту електричну енергію, а погашення його заборгованості включено до заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження. Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом). Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього. Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла. У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється. Оператор системи протягом одного робочого дня після надання споживачу попередження про припинення електроживлення повідомляє про це електропостачальника споживача та адміністратора комерційного обліку. У разі отримання оператором системи від електропостачальника звернення щодо відключення електроустановки споживача оператор системи має повідомити адміністратора комерційного обліку про отримання відповідного звернення протягом дня його отримання. Втім, колегія суддів вважає, що положеннями пункту 7.5. Постанови №312 врегульовано інші випадки припинення електропостачання споживачу, ніж у спірних правовідносинах, в яких припинення електропостачання здійснено в порядку виконання судового рішення та на підставі вимоги державного виконавця, який діяв в порядку положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Отже, вищезазначений пункт Постанови №312 не може бути застосовано до спірних правовідносин, що спростовує доводи апелянта про порушення першим відповідачем п. 7.5. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у ферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 №312 щодо дотримання строків попередження споживача про припинення поставки електроенергії та неповідомлення позивача про припинення постачання електроенергії. Крім того, як вже зазначалось, встановлені у справі обставини свідчать, що у спірних правовідносинах другий відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, яке регулює порядок виконання судових рішень. Позивач не навів будь-яких доводів стосовно того, в чому на його думку полягає протиправність вказаних дій державного виконавця, докази оскарження в судовому порядку рішень, дій або бездіяльності державного виконавця апелянтом не надано. Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено, яким саме чином, обставини його попередження першим відповідачем про відключення від електропостачання могли вплинути на уникнення чи зменшення розміру витрат, на які він посилається як на понесені ним збитки. Зокрема, в даному випадку не вбачається, що така обставина могла запобігти відсутності електропостачання в приміщенні позивача у спірний період. Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 129, 255, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн"залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі №922/2412/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 28.11.2022 Головуючий суддя В.В. Лакіза Суддя Л.М. Здоровко Суддя Н.О. Мартюхіна