Ухвала КАС ВС № 420/23657/21

УХВАЛА 25 листопада 2022 року м. Київ справа № 420/23657/21 адміністративне провадження № К/990/30689/22 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №420/23657/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії №16 Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії, наказу про звільнення та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії №16 Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, у якому, з урахуванням уточнення, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії №6 від 07.10.2021 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 та вважати проходження атестації успішним; - визнати протиправним та скасувати наказ керiвника Одеської обласної прокуратури №2399к вiд 27.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Одеської області та органів прокуратури; - поновити ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури на рiвнозначнiй посаді начальника Управління Одеської обласної прокуратури; - стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення, а саме з 30.10.2021 по день фактичного поновлення на роботі. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року, позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії від 07.10.2021 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ; - визнано протиправним та скасовано наказ керiвника Одеської обласної прокуратури №2399к вiд 27.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Одеської області та органів прокуратури; - поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника Управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Одеської області та органів прокуратури з 01 листопада 2021 року; - стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 01.11.2021 по 22.04.2022 в сумі 62 154 грн 07 коп.; - в іншій частині позовних вимог суд відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Одеською обласною прокуратурою подано касаційну скаргу до Верховного Суду. Ухвалами Верховного Суду від 08 вересня 2022 року та від 17 жовтня 2022 року касаційні скарги Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №420/23657/21 повернуто особі, яка їх подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. 07 листопада 2022 року касаційна скарга Одеської обласної прокуратури повторно надійшла на адресу Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Отже, після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Одеська обласна прокуратура указала про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постановах Верховного Суду у справах №№120/3458/20-а, 120/112/20-а, 120/3794/20-а, 640/26041/19, 640/26168/19 та 640/158/20 щодо порядку застосування положень пп. 3 пункту 15 розділу ІІ Закону №113-ІХ, пункту 9 розділу IV Порядку №221, з урахуванням положень статей 4, 11, 50 Закону України «Про запобігання корупції». Перевіряючи такі аргументи заявника, Суд зазначає, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Проте зміст та мотиви оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій свідчать про те, що суди не застосовували висновки Верховного Суду, висловлені у справах №№120/3458/20-а, 120/112/20-а, 120/3794/20-а, 640/26041/19, 640/26168/19 та 640/158/20, від яких просить відступити заявник. Водночас доводи Одеської обласної прокуратури щодо необхідності відступлення від указаних висновків Суду мають формальний характер, так як мотиви заявника зводяться до часткового опису процедури атестації без логічного взаємозв`язку з обставинами цієї справи та загальних фраз щодо неправильного застосування норм Закону України «Про запобігання корупції» і власного тлумачення повноважень НАЗК, що не має жодного відношення до вирішення цього спору, в якому оскаржуване рішення було скасоване саме через невідповідність його критеріям, визначеним статтею 2 КАС України та недоведеністю фактів недоброчесності прокурора. Отже, аргументи касаційної скарги не містять однієї з умов, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження в частині відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у наведених справах. Також відповідач наголошує, що відсутній висновок Верховного Суду з питань застосування пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу, що атестація прокурорів проводиться згідно з Порядком № 221, пунктів 9, 11 про проведення атестації кадровими комісіями, пункту 17 Закону №113-ІХ щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, пунктів 12, 13 Закону №113-ІХ, пункту 12 Порядку № 233 та пункту 8 розділу І, пунктів 15, 16 розділу IV Порядку №221 щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній етиці та доброчесності, професійній компетентності прокурора. За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т. і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Аналізуючи доводи касаційної скарги в цій частині, Верховним Судом установлено, що зміст касаційної скарги викладено шляхом непослідовного опису обставин справи з посиланням на норми, які на думку заявника, регулюють пояснюють питання дискреційних повноважень кадрових комісій під час проведення ними процедури атестації на стадії співбесіди, проте ці аргументи заявник не виклав у логічному у взаємозв`язку з обставинами цієї справи, що мають індивідуальний характер. Крім того, доводи відповідача зводяться до тлумачення поняття "дискреції", проте в чому полягає порушення судом апеляційної інстанції меж її застосування, заявник не указав. Крім того, положення пунктів 7, 9, 11 та 17 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ є загальними, а касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм саме у цій справі, оскільки вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди виходили із оціночних критеріїв оскаржуваного рішення Шістнадцятої кадрової комісії, зміст якого оцінювався судами, виходячи із приписів статті 2 КАС України та на підставі доказів у справі, що спростували висновок комісії через його суб`єктивність. У касаційній скарзі відсутні аргументи, що спростовують мотиви, з яких виходили суди, вирішуючи спір та задовольняючи позов. У касаційній скарзі відповідач фактично викладає обставини справи та цитує норми КАС України та Законів України №1697 та №113, та лише формально посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо окремих положень Закону №113ІХ, Порядку №221 та Порядку №233 без викладення у чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій зазначених норм, жодним чином не аргументувавши яким чином висновок Верховного Суду щодо указаних ним норм буде мати вплив для вирішення цього спору по суті, за обставин установлених судами саме у цій справі, що мають індивідуальні ознаки. У цілому, доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та доводів про надання їм неправильної, на думку скаржника, правової оцінки, що суперечить правовому змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги, наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів попередніх інстанцій. Таким чином, скаржником не доведено наявності підстав для касаційного оскарження на підставі пунктів 2 та 3 частини 4 статті 328 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №420/23657/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії №16 Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії, наказу про звільнення та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська