Постанова 4855 № 640/6966/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6966/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Келеберда В.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Асікс Груп») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Чернігівській області) в якому просило: - визнати відмову ГУ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Чернігівській області, оформлену листом від 13.11.2019 року №01-02-01-29/5593 ТОВ «АСІКС ГРУП» у проведенні арбітражного лабораторного дослідження (випробування) протиправною; - зобов`язати ГУ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Чернігівській області визнати протокол випробувань №3940 від 24 листопада 2019 року Випробувальною лабораторією Голосіївського міжрайонного відділу лабораторних досліджень Державної установи «Київський міський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» у якості належного дослідження. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року в задоволенні значеного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ТОВ «Асікс Груп» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.06.2019 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (замовник) та ТОВ «АСІКС ГРУП» (постачальник) укладено Договір №205-19 від 06 червня 2019 року, за умовами якого постачальник зобов`язується передати замовнику у власність масло солодковершкове «Селянське» 72,5 % жиру за ДСТУ 4399:2005 (код 15530000-2 - вершкове масло), а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього Договору. 01.11.2019 року посадовими особами ГУ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Чернігівській області проведено позаплановий захід державного контролю (інспектування) стосовно додержання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти та корми у Чернігівському прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ). За результатами проведення відбору, контролюючим органом складено Акт відбору зразків № 4 п.п. від 01 листопада 2019 року та передано один із відібраних зразків (002164п.п./1/19-Масло солодковершкове «Селянське» 72,5% жиру) до Чернігівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів для проведення для проведення випробувань, а саме: перевірки відповідності відібраного зразку за мікробіологічними показниками відповідно з Наказом МОЗ України №548 від 19 липня 2012 року та ДСТУ 4399:2005. За результатами проведення випробувань Чернігівською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів видано Експертний висновок № 002164 п.п./19 від 07.11.2019 року. Так, відповідно до даних вказаного висновку, зразок 002164 п.п./1/19-Масло солодковершкове «Селянське» 72,5% жиру за мікробіологічними показниками БГКП не відповідає Наказу МОЗ України №548 від 19 липня 2012 року та ДСТУ 4399:2005. 11.11.2019 року, не погоджуючись із зазначеним Експертним висновком №002164 п.п./19 від 07.11.2019 року в частині щодо невідповідності зразка 002164 п.п./1/19-Масло солодковершкове «Селянське» 72,5% жиру за мікробіологічними показниками БГКП (колі-форми), Наказу МОЗ України №548 від 19 липня 2012 року та ДСТУ 4399:2005, ТОВ «АСІКС ГРУП» звернулось до ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області із заявою про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) юридично та аналітичного ідентичного зразка, запакованого 01 листопада 2019 року у сейф пакет 0026542, який зберігається у Військовій частині №2253 Чернігівського прикордонного загону Регіонального управління Державної прикордонної служби України. При цьому, ТОВ «АСІКС ГРУП» просило доручити проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) Державній установі «Київській міський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України». Листом від 13.11.2019 року № 01-02-01-29/5593 ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області було повідомлено ТОВ «АСІКС ГРУП», що Державна установа «Київській міський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» не є уповноважена як референс-лабораторія. Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному листі від 13.11.2019 року №01-02-01-29/5593 відсутня інформація про відмову позивачу у проведенні арбітражного лабораторного дослідження (випробування), а лише вказано про неможливість її вчинення саме Державною установою «Київській міський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України», оскільки зазначена лабораторія не є референс-лабораторією, відповідно до норм чинного законодавства. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» від 18 травня 2017 року №2042-VIII (далі - Закон №2042-VIII), який визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров`я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України. Згідно зі статтею 1 Закону №2042-VIII, державний контроль - діяльність компетентного органу, його територіальних органів, державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, помічників державного ветеринарного інспектора та уповноважених осіб, що здійснюється з метою перевірки відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства про харчові продукти, корми, здоров`я та благополуччя тварин, а також усунення наслідків невідповідності та притягнення до відповідальності за порушення відповідних вимог. Державний контроль включає також діяльність з перевірки відповідності законодавству про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких продуктів на митну територію України. Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону № 2042-VIII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує, зокрема: 1) форми актів державного контролю, що застосовуються державними інспекторами та державними ветеринарними інспекторами під час інспектування та аудиту, а також форми актів відбору зразків; 7) порядок відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю. Статтею 15 Закону № 2042-VIII передбачено, що оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю, зокрема, має право, зокрема: 5) бути присутнім під час здійснення заходів державного контролю, залучати до здійснення таких заходів юридичних і фізичних осіб, за умови що такі особи не перешкоджають здійсненню відповідних заходів; 7) одержувати та ознайомлюватися з актами державного контролю, актами відбору зразків, розпорядженнями, приписами, рішеннями; 8) надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до актів державного контролю, актів відбору зразків протягом п`яти робочих днів з дня отримання таких актів оператором ринку; 9) під час відбору зразків одержувати додаткові зразки для проведення альтернативного лабораторного дослідження (випробування); 10) вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів внесення до нього записів про здійснення інспектування та аудиту до початку їх проведення; 11) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні рішення, дії та бездіяльність посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю. Згідно з вимогами статті 17 Закону № 2042-VIII державний контроль здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини перед будь-якими іншими інтересами та цілями у сфері господарської діяльності; рівності прав і законних інтересів усіх операторів ринку; гарантування прав та законних інтересів кожного оператора ринку; об`єктивності та неупередженості здійснення державного контролю; законності; відкритості, прозорості, плановості та системності державного контролю; неприпустимості дублювання заходів державного контролю між компетентним органом, його територіальними органами, державними установами, підприємствами та організаціями, підпорядкованими компетентному органу, органами виконавчої влади та уповноваженими особами; презумпції правомірності діяльності оператора ринку, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або норми одного нормативно-правового акта допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків оператора ринку та/або повноважень компетентного органу, інших осіб, що здійснюють державний контроль; орієнтованості державного контролю на запобігання порушенням законодавства; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення операторів ринку до відповідальності або застосування примусових заходів; оцінки ризиків та доцільності; дотримання умов міжнародних договорів України. Частиною 4 статті 18 Закону № 2042-VIII передбачено, що заходи державного контролю можуть здійснюватися позапланово у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності, а також в інших встановлених законом випадках. Відповідно до вимог частини 7 статті 18 Закону № 2042-VIII державний контроль у формах інспектування та аудиту здійснюється із застосуванням актів державного контролю. Акт державного контролю має містити вичерпний перелік питань для перевірки дотримання оператором ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин. Кожне таке питання повинно містити посилання на вимогу нормативно-правового акта (статтю, частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку. Якщо за результатами інспектування або аудиту виявлено невідповідність, в акті державного контролю наводиться детальний опис відповідних порушень законодавства. Акт державного контролю складається у двох примірниках, один з яких вручається оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його складення. Відповідно до частини 6 статті 21 Закону №2042-VIII відбір зразків полягає у відборі двох юридично та аналітично ідентичних зразків (крім випадків, коли це неможливо здійснити через недостатню кількість відповідного матеріалу або внаслідок того, що харчові продукти є швидкопсувними), один з яких направляється компетентним органом до уповноваженої лабораторії для проведення основного лабораторного дослідження (випробування), а другий вручається оператору ринку і зберігається ним на випадок проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). На вимогу та за рахунок оператора ринку здійснюється відбір додаткових юридично та аналітично ідентичних зразків, які передаються оператору ринку та можуть бути використані ним для проведення альтернативних лабораторних досліджень (випробувань). Відбір зразків здійснюється в межах граничних норм, встановлених відповідними нормативно-правовими актами або національними стандартами України. Вартість зразків, відібраних для здійснення державного контролю, державою не відшкодовується, крім вартості одного зразка, який відбирається для здійснення державного моніторингу. Розмір відшкодування державою вартості відібраного зразка визначається на основі його ринкової вартості у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (частина 7 статті 21 Закону №2042-VIII). Відбір зразків здійснюється на підставі акта відбору зразків, що складається у двох примірниках, один з яких видається оператору ринку. В акті відбору зразків зазначається перелік показників, за якими має бути проведено відповідне лабораторне дослідження (випробування), а також застосований метод (методика) відбору зразків (за наявності). У разі відбору зразків в межах фізичної перевірки вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, в акті відбору зразків зазначається відповідний пункт частини першої статті 45 цього Закону, який є підставою для здійснення такого відбору (частина 8 статті 21 Закону №2042-VIII). Компетентний орган зобов`язаний забезпечити відбір зразків, їх маркування, опломбування та поводження з ними у спосіб, що гарантує їх юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) (частина 9 статті 21 Закону №2042-VIII). Оператор ринку зобов`язаний забезпечити зберігання зразка, наданого йому на випадок арбітражного лабораторного дослідження (випробування), та поводження з ним у спосіб, що гарантує його юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). У разі втрати (знищення) зазначеного зразка або відмови оператора ринку від направлення його в установленому цим Законом порядку до визначеної акредитованої лабораторії для проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) результати основного лабораторного дослідження (випробування) вважаються остаточними (частина 10 статті 21 Закону №2042-VIII). Оператор ринку повідомляється про результати основного лабораторного дослідження (випробування) не пізніше двох робочих днів з дня їх отримання компетентним органом (частина 11 статті 21 Закону №2042-VIII). Правовими положеннями частини 12 статті 21 Закону №2042-VIII регламентовано, що оператор ринку, який не погоджується з результатами основного лабораторного дослідження (випробування), має право подати до компетентного органу заяву про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування), в якій зазначає уповноважену референс-лабораторію, що використовує підтверджувальні (референс) методи (методики) та розташована в Україні, або референс-лабораторію, розташовану у державі Європейського Союзу, в якій просить провести арбітражне лабораторне дослідження (випробування) із зазначенням відповідних підтверджувальних (референс) методів (методик). Арбітражне лабораторне дослідження (випробування) не може проводитися в уповноваженій лабораторії, яка проводила основне лабораторне дослідження (випробування). У разі якщо протягом п`яти робочих днів з дня отримання оператором ринку повідомлення про результати основного лабораторного дослідження (випробування) така заява не подана оператором ринку, результати основного лабораторного дослідження (випробування), що свідчать про невідповідність, вважаються остаточними. Протягом двох робочих днів після отримання заяви про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) компетентний орган приймає одне з таких рішень: - про погодження обраної оператором ринку акредитованої лабораторії; - про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) в акредитованій лабораторії, яка розташована в іншій країні та має статус референс-лабораторії згідно із законодавством такої країни. Компетентний орган повідомляє оператора ринку про прийняте ним рішення та про акредитовану лабораторію, яка буде проводити арбітражне лабораторне дослідження (випробування), не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття рішення (частина 13 статті 21 Закону №2042-VIII). Результати арбітражного лабораторного дослідження (випробування) є остаточними (частина 16 статті 21 Закону №2042-VIII). Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 листопада 2019 року працівниками Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Чернігівській області проведено позаплановий захід державного контролю (інспектування) стосовно додержання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти та корми у Чернігівському прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ). За результатами проведеного позапланового заходу державного контролю, посадовими особами складено акт відбору зразків № 4 п.п. від 01 листопада 2019 року та передано один із відібраних зразків (002164п.п./1/19-Масло солодковершкове «Селянське» 72,5% жиру) до Чернігівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів для проведення для проведення випробувань. Так, за результатами проведення випробувань, Чернігівською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів видано Експертний висновок №002164 п.п./19 від 07 листопада 2019 року, яким встановлено невідповідність зразка 002164п.п./1/19-Масло солодковершкове «Селянське» 72,5% жиру за мікробіологічними показниками БГКП вимогам Наказу МОЗ України №548 від 19 липня 2012 року та ДСТУ 4399:2005. У даному випадку, оператором ринку визначено Військову частину №2253 Чернігівського прикордонного загону Регіонального управління Державної прикордонної служби України. Разом з тим, ТОВ «АСІКС ГРУП» звернулось до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області із заявою про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) юридично та аналітичного ідентичного зразка, який зберігається у Військовій частині №2253 Чернігівського прикордонного загону Регіонального управління Державної прикордонної служби України. Відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначення порядку забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї регулює акон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23 грудня 1997 року № 771/97-ВР (далі - Закон № 771/97-ВР). Згідно з частиною 2 статті 20 Закону № 771/97-ВР оператори ринку зобов`язані: 1) забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу; 2) розробляти, вводити в дію та застосовувати постійно діючі процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, а також забезпечувати належну підготовку з питань застосування постійно діючих процедур, що базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, осіб, які є відповідальними за ці процедури, під час виробництва та обігу харчових продуктів; 3) надсилати компетентному органу повідомлення у випадках, передбачених частинами третьою - п`ятою цієї статті, і отримувати експлуатаційний дозвіл у випадках, передбачених цим Законом; 4) реєструвати потужності у випадках, передбачених цим Законом; 5) забезпечувати виконання вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів щодо окремих показників якості; 6) забезпечувати простежуваність та надавати інформацію, передбачену статтею 22 цього Закону; 7) вилучати та/або відкликати у встановлених законом випадках харчові продукти, які перебувають в обігу, якщо встановлено, що ці продукти можуть спричинити шкідливий вплив для здоров`я людини; 8) забезпечувати безперешкодний доступ державних інспекторів, які здійснюють державний контроль, до потужностей під час роботи цих потужностей та дозволяти відбір зразків об`єктів санітарних заходів на зазначених потужностях, а також надавати на вимогу державного інспектора документи, необхідні для здійснення державного контролю; 9) компенсувати відповідно до закону шкоду, заподіяну споживачам внаслідок споживання харчового продукту, якщо судом буде доведено причинно-наслідковий зв`язок між цією шкодою і діяльністю та/або бездіяльністю оператора ринку, крім випадків, установлених законом. Пунктом 55 частини 1 статті 1 Закону № 771/97-ВР регламентовано, оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - суб`єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об`єктів санітарних заходів. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що законодавцем визначено обов`язкові вимоги та критерії до оператора ринку, які між собою пов`язані і не можуть бути виокремлені, тобто суб`єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку, зобов`язаний мати в своєму управлінні потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і повинен відповідати за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Уданому випадку, суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ «АСІКС ГРУП» не надано належних доказів наявності у останнього в управлінні потужностей, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і те що на нього покладено обов`язок відповідальності за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «АСІКС ГРУП», як постачальник за договором № 205-19 від 06 червня 2019 року, не є оператором ринку, оскільки законодавством до операторів ринку віднесено суб`єктів господарювання, в управлінні яких перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів, і які відповідають за виконання вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Відтак, ТОВ «АСІКС ГРУП» не є оператором ринку, а тому у останнього відсутні підстави для звернення до відповідача із заявою про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). Разом з тим, у спірному листі від 13 листопада 2019 року №01-02-01-29/5593 відсутня інформація про відмову позивачу у проведенні арбітражного лабораторного дослідження (випробування), а лише вказано про неможливість її вчинення саме Державною установою «Київській міський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України», адже остання не є референс-лабораторією. Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 23 Закону № 2042, проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) є функцією референс-лабораторій. Референс-лабораторіями, згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2042, можуть бути акредитовані лабораторії, уповноважені компетентним органом як референс-лабораторії. Зазначена у заяві позивача установа є акредитованою лабораторією, проте вона не уповноважена компетентним органом як референс-лабораторія. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що недотримання позивачем вимог Закону № 2042, а саме: зазначення у заяві установи, яка не уповноважена Держпродспоживслужбою в якості референс-лабораторії, призвело до того, що у відповідача не виникло обов`язку з прийняття відповідного рішення, і останній надав інформаційну відповідь у вигляді листа від 13 листопада 2019 року №01-02-01-29/5593. Отже, з урахуванням вищевикладених висновків суду апеляційної інстанції, висновки контролюючого органу, викладені в листі від 13 листопада 2019 року №01-02-01-29/5593, мають роз`яснювальний характер та не порушують законні права та інтереси ТОВ «АСІКС ГРУП», оскільки останній не є оператором ринку, в розумінні правових положень чинного законодавства. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Л.О. Костюк А.Г. Степанюк Повний текст виготовлено 22.11.2022 року