Постанова 4821 № 709/826/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1466/22Головуючий по 1 інстанції Справа № 709/826/18 Категорія: на ухвалу Чубай В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2022 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів : Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л., секретар: Попова М.В.; учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 ; третя особа Чорнобаївська державна нотаріальна контора; особа, яка подала апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Борейко Олександр Іванович; розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Борейка Олександра Івановича на ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2018 року про затвердження мирової угоди в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Чорнобаївська державна нотаріальна контора, про визнання права на обов`язкову частку у спадщині, в с т а н о в и в : У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Чорнобаївська державна нотаріальна контора, про визнання права на обов`язкову частку у спадщині. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_3 , який є батьком позивача, відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 2,8599 га, яка знаходиться на території Богодухівської сільської ради Чорнобаївського району та житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Згідно з заповітом, складеним ОСОБА_3 , все належне йому майно він заповів ОСОБА_2 , який являється онуком спадкодавця. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 прийняв спадщину, оформивши її у нотаріуса, та отримавши свідоцтво про право на спадщину. Позивач зазначив, що він, на день смерті спадкодавця, був непрацездатною особою, оскільки є пенсіонером за вислугою років, а тому має право на обов`язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Позивач вказував, що 20.04.2018 подавав заяву про прийняття спадщини до Чорнобаївської нотаріальної контори, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про права на обов`язкову частку у спадщині з тих підстав, що позивач не являється непрацездатним спадкоємцем чи інвалідом. За таких обставин, позивач просив суд визнати за ним право на обов`язкову частку у спадщині після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всього спадкового майна, а саме: земельної ділянки площею 2,8599 га, яка знаходиться на території Богодухівської сільської ради Чорнобаївського району та житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а також визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину на вказані земельну ділянку та житловий будинок з надвірними спорудами, які були видані відповідачу. Разом з тим, 16.11.2018 до Чорнобаївського районного суду надійшла заява сторін про укладення мирової угоди, з якої вбачалося, що шляхом взаємних поступок сторони вирішили спір в такий спосіб: - позивач відмовляється від позовних вимог про визнання права на обов`язкову частку у спадщині; - за позивачем визнається право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; - за відповідачем визнається право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; - сторони одна до одної ніяких претензій матеріального та морального характеру не мають, на відшкодування судових витрат не претендують; - провадження у справі закрити. Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16.11.2018 затверджено мирову угоду, укладену 16.11.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог про визнання права на обов`язкову частку у спадщині. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони одна до одної ніяких претензій матеріального та морального характеру не мають, на відшкодування судових витрат не претендують. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Чорнобаївська державна нотаріальна контора, про визнання права на обов`язкову частку у спадщині, закрито. Не погоджуючись з ухвалою Чорнобаївського районного суду від 16.11.2018, представник ОСОБА_2 адвокат Борейко О.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, наявну невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив ухвалу про затвердження мирової угоди скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначив, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом першої черги. Відповідач є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом та прийняв спадщину у встановлений строк та порядок. Отже, скаржник успадкував домоволодіння АДРЕСА_1 та отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину. Позивач не є особою, яка в силу ст. 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту, адже на час відкриття спадщини останній мав вік 52 років та не був особою з інвалідністю. Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що про постановлення судом оскаржуваної ухвали та зміст мирової угоди дізнався лише 21.09.2022, після ознайомлення із матеріалами справи представником. Скаржник стверджує, що не отримував копію позовної заяви, адже зазначена в позові адреса ніколи не була місцем реєстрації та проживання скаржника, він не підписував мирову угоду, що міститься в матеріалах цивільної справи, адже її зміст суперечить інтересам відповідача та закону. Окрім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції при затвердженні мирової угоди дійшов помилкового висновку про набуття позивачем права на 1/3 частину вказаного домоволодіння. Так, судом не враховано, що його власником відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.06.2017, уже був скаржник. Це свідоцтво не змінено, не скасовано, не визнано недійсним. Суд першої інстанції, затвердивши мирову угоду, не вирішив позовну вимогу позивача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку та житловий будинок. Від цієї вимоги позивач не відмовлявся, заяву про залишення її без розгляду не надавав. Враховуючи, що умови мирової угоди суперечать положенням ЦК України, мирова угода не містить взаємних поступок сторін і спрямована виключно на порушення права власності ОСОБА_2 , останній не був ознайомлений зі змістом мирової угоди і не підписував її, суд був зобов`язаний відмовити у її затвердженні. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідача, учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Чорнобаївська державна нотаріальна контора, про визнання права на обов`язкову частку у спадщині. Під час розгляду справи, сторони звернулися до суду із заявою про затвердження мирової угоди, за результатом розгляду якої судом постановлено оскаржувану ухвалу про затвердження мирової угоди. Затверджено мирову угоду, укладену 16.11.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог про визнання права на обов`язкову частку у спадщині. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони одна до одної ніяких претензій матеріального та морального характеру не мають, на відшкодування судових витрат не претендують. Провадження у справі закрито. Відповідно до ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу. Відповідно до ст. 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє. Постановляючи оскаржувану ухвалу про затвердження мирової угоди, суд виходив з тих обставин, що укладена мирова угода не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та вчинена в інтересах обох сторін. З такими висновками колегія суддів не погоджується з таких підстав. З резолютивної частини оскаржуваної ухвали слідує, що суд першої інстанції, при затвердженні мирової угоди, прийняв відмову позивача від позовних вимог про визнання права на обов`язкову частку, при цьому визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину домоволодіння, що, на думку колегії суддів, нівелює мету укладення мирової угоди, визначену ст. 207 ЦПК України, що передбачає врегулювання спору. Апеляційний суд зазначає, що мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Проте, мирова угода в даній справі, після прийняття судом відмови позивача від позовних вимог, фактично вже не може містити жодних умов щодо предмета спору, і свідчить про відсутність в цілому спору між сторонами, внаслідок чого наявні підстави для закриття провадження у справі не на підставі п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, який передбачає укладення мирової угоди, а в силу п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, в якому зазначено про відмову позивача від позову. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що умови запропонованої сторонами мирової угоди суперечать закону, відтак суд першої інстанції мав постановити ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжити судовий розгляд справи. Відповідно до положень ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Борейка О.І. та скасування ухвали суду про затвердження мирової угоди із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 268, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Борейка Олександра Івановича задовольнити. Ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2018 року про затвердження мирової угоди в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Чорнобаївська державна нотаріальна контора, про визнання права на обов`язкову частку у спадщині, скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 23 листопада 2022 року. Судді Ю.В. Сіренко Н.І. Гончар Т.Л. Фетісова