Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/18139/22

Справа № 127/18139/22 Провадження № 33/801/921/2022 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В. Доповідач: Оніщук В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2022 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., з участю секретаря судового засідання Литвина С.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2022 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 496,20 грн. У постанові суду зазначено, що 15.08.2022 о 10:55 год. по вул. Гоголя, 7 в м. Вінниця водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в установленому законом порядку в КНП ЦТЗ «Соціотерапія» у лікаря-нарколога, висновок №1148, результат 0,96 проміле. При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що наявність складу адміністративного правопорушення та вина ОСОБА_1 підтверджуються доказами, що містяться у матеріалах справи. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2022 року скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 свою вину не визнає, оскільки він не перебував в стані алкогольного сп`яніння і транспортним засобом не керував, за кермом автомобіля перебував його брат, а на момент приїзду працівників поліції ОСОБА_1 стояв поруч з автомобілем. Крім того, в апеляційній скарзі вказано, що під час проведення огляду на стан сп`яніння, лікар-нарколог не реагувала на незгоду ОСОБА_1 з результатами огляду, провести огляд шляхом забору крові та проведення аналізу сечі, не запропонувала. Додатково, заявник апеляційної скарги звертає увагу на відсутність сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку алкотестеру, за допомогою якого здійснювався огляд особи на стан сп`яніння, а також відсутність в матеріалах справи фрагменту відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, яким зафіксовано показники алкотестера. Також скаржником зазначено, що суд першої інстанції, розглянувши справу у відсутність особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, обмежив його у праві на захист, не роз`яснив йому його права та не дослідив обставини, що пом`якшують відповідальність. Окрім іншого, в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2022 року. У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ст. 294 КУпАП їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд приходить до таких висновків. Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Згідно вимог статті 289 КУпАП в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено. На підтвердження обставин щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження заявник зазначає, що про розгляд справи 17.10.2022 його не було повідомлено належним чином, а копію оскаржуваної постанови він отримав лише 27.10.2022. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а тому апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2022 року. Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно вимог статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. (ст. 252 КУпАП). В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №337093 від 15.08.2022, 15.08.2022 о 10:55 год., по вул. Гоголя, 7 в м. Вінниця водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у лікаря-нарколога в КНП «ЦТЗ «Соціотерапія», що за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 109В. Висновок №1148 позитивний 0,96 % проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП. Згідно з висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1148 від 15.08.2022 вбачається, що лікарем КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради було встановлено, що 15.08.2022 о 11:15 год. ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Алкотест 6820 - 0,98 % проміле та 0,96 % проміле. Вказані обставини підтверджуються також рапортом працівника поліції, направленням, відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, наявними в матеріалах справи. Згідно з п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. За змістом п.п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на невизнання ОСОБА_1 вини, оскільки останній транспортним засобом не керував, є безпідставними, виходячи з наступного. Як вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису, ОСОБА_1 особисто підтвердив факт керування транспортним засобом саме ним та зазначив, що в автомобілі також перебували інші особи, зокрема, його матір, у зв`язку з чим останній просив працівників поліції надати можливість спочатку відвезти її додому, на що отримав відмову. При цьому, із вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив також факт порушення ним Правил дорожнього руху під час керування автомобілем. Посилання скаржника на ту обставину, що він не перебував в стані алкогольного сп`яніння спростовується наявним у матеріалах справи висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1148 від 15.08.2022, згідно якого лікарем КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради встановлено, що 15.08.2022 о 11:15 год. ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Алкотест 6820 - 0,98 % проміле та 0,96 % проміле. Водночас, будь - яких заперечень у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не зазначив, від надання пояснень відмовився. Доводи апеляційної скарги про те, що лікарем наркологом не було запропоновано ОСОБА_1 провести огляд шляхом забору крові чи аналізу сечі через не погодження останнього з результатами огляду за допомогою приладу Драгер, а також на відсутність сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку алкотестеру не приймаються судом до уваги, оскільки у випадку непогодження із результатами освідування останній мав можливість пройти огляд за самозверненням, чого здійснено не було. При цьому, наявний у матеріалах справи відеозапис не містить факту не погодження ОСОБА_1 із результатами огляду, проведеного за допомогою приладу Драгер, а також прохання про проведення огляду шляхом відібрання інших зразків біологічного середовища. Посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи фрагменту відеозапису, яким зафіксовано показники алкотестера є безпідставними, так як апелянт особисто у своїй апеляційній скарзі вказав, що алкотестер показав відповідний результат проміле, який становив більше дозволеної норми. Щодо тверджень скаржника про безпідставний розгляд справи в суді першої інстанції у його відсутність та як наслідок порушення судом його прав на захист і надання доказів, то апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідні права були забезпечені ОСОБА_1 під час перегляду справи в апеляційному суді, однак жодних доказів на спростування вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, останній не надав. У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відтак, посилання скаржника на безпідставний розгляд справи в суді першої інстанції у його відсутність, є безпідставним. Зазначені в апеляційній скарзі доводи про не дослідження судом першої інстанції обставин, що пом`якшують відповідальність, суд оцінює критично, оскільки як вбачається з матеріалів справи такі обставини відсутні і доказів про наявність таких обставин самим ОСОБА_1 протягом усього часу розгляду справи надано не було. Таким чином, з урахуванням зазначеного, відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів у справі не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться виключно до незгоди заявника апеляційної скарги з оскаржуваною постановою. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. З урахуванням наведених обставин, доводи апеляційної скарги стосовно відсутності належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є безпідставними та необґрунтованими. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на виконання вимог статті 245 КУпАП у повній мірі дослідив усі докази в їх сукупності, надав їм правильну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого, частиною першою статті 130 КУпАП. Також, апеляційний суд враховує і рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і №25624/02), де Суд наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому особа, як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов`язки, яких необхідно дотримуватися при експлуатації транспортного засобу за будь-яких обставин. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за частиною першою статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду: В. В. Оніщук