Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/8145/17

Дата документу 22.11.2022 Справа № 334/8145/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 334/8145/17 Головуючий у 1 інстанції: Баруліна Т.Є. № 22-ц/807/1134/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Ільїна Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ в Запорізькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди В обґрунтування заяви зазначав, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2015 року було відмовлено в задоволенні його позовних вимог до відповідача щодо відновлення сплати пенсії з 01 квітня 2010 року у зв`язку з пропуском шестимісячного процесуального строку подання адміністративного позову, який був обрахований судом з дати прийняття Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року, а не з моменту, коли він дізнався про порушення своїх прав. Протягом 2015 - 2017 років він оскаржував постанову суду першої інстанції від 24 вересня 2015 року але всі його скарги не розглядалися по суті з різних причин. Вважав, що його законні права на відновлення отримання пенсії з 07 жовтня 2009 року, передбачені Рішенням Конституційного Суду України № 25- рп/ 2009 від 07 жовтня 2009 року, Постановою Верховного Суду України від 12 травня 2015 року №21-180а15 та на відшкодування матеріальної і моральної шкоди згідно з ст. ст. 1-8 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини до ходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п. 2 ч. 2 ст. 22, ч.ч. 1, 3 ст. 23, ст. 1173, 1192 ЦК України залишаються порушеними стосовно відшкодування матеріальної і моральної шкоди від неправомірних дій та бездіяльності відповідача, тому у нього збереглось право на подання позову до відповідача щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди з урахуванням виплачених відповідачем сум згідно постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2015 року. Він звернувся до відповідача із заявою від 04 липня 2017 року про сплату йому суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 1032601,97 грн., але листом від 03 серпня 2017 року йому було відмовлено. Вважав, що має право на стягнення з відповідача на його користь суми невиплачених пенсій з врахуванням сплати пенсії за шість місяців після виїзду з України з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2015 року (63 місяці) в розмірі 95360 грн., суми упущеної вигоди в результаті інфляції за період з 01 квітня 2010 року по цей час 453,5% відповідно ст. 1-8 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» в сумі 204547,20 грн., матеріальної шкоди з урахуванням інфляції за весь період порушення прав в сумі 1360079,20 грн. та моральної шкоди в розмірі 40000 грн., а всього 1 699 986,40 грн. Посилаючись на вищезазначене просив суд, стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної йому незаконною несплатою пенсії у період часу з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2015 року в розмірі 1 699 986,40 грн. Після коригування позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача суму несплаченої пенсії у розмірі 95360 гр. та інфляційні втрати за весь період прострочення, разом 1474429, 27 гр. Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність висновків суду про те, що його позовні вимоги вже розглянуті у справі №334/6093/15, про обмеження періоду початку неправомірних дій відповідача датою звернення з позовом, доведеність розміру позовних вимог та наявності вини відповідача, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що на виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2015 року у справі №334/6093/15-а позивачу з 02 липня 2015 року поновлено виплату пенсії з перерахунком, доплата перерахована у жовтні 2016 року на особистий рахунок позивача, вже існує рішення суду, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про нарахування та сплату пенсії за період з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2015 року залишено без розгляду, оскільки відсутня сума нарахованої та несвоєчасно виплаченої пенсії, то відсутні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, позивачем не надано доказів реальної можливості отримання доходу, завдання йому матеріальної та моральної шкоди. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що з 24.03.2000р. ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, однак виплата пенсії була припинена у зв`язку із його виїздом на постійне проживання до Ізраїлю. У вересні 2009 року позивачеві була виплачена пенсія за шість місяців наперед перед від`їздом за кордон (з жовтня 2009року по березень 2010 року). 02.07.2015р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, однак відповіддю начальника Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя Вайнеру С.Б. відмовлено у поновленні виплати пенсії згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. №22-1, та п. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки він фактично постійно проживає за межами України в Ізраїлі, реєстрація місця проживання на території України відсутня та в зв`язку з відсутністю механізму виплати пенсій пенсіонерам, які проживають в країнах з якими не укладено договору про пенсійне забезпечення. 27.07.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми матеріальної та моральної шкоди, в якому просив зобов`язати УПФУ нарахувати (з належним перерахунком) та сплатити йому невиплачену своєчасно пенсію з 01 квітня 2010 року по теперішній час та продовжувати нараховувати і сплачувати йому належну пенсію безстроково та відшкодувати йому за рахунок відповідача матеріальну і моральну шкоду у розмірі 134576,00грн., що складаються з 96348,00грн - середній рівень інфляції за час несплати пенсії, 18228,00грн. сума не отриманого доходу у випадку вкладу пенсії, 20000грн. моральна шкода. Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.09.2015 року по справі № 334/6093/15-а (провадження 2-а/334/130/15) позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо відмови поновити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.07.2015 року. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком із перерахунком її розміру у передбаченому п.15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.07.2015 року. Позовні вимоги щодо нарахування та сплати ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2010 по 01.07.2015 року - залишено без розгляду. В решті позову відмовлено. Позивач не погодився з даною постановою. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя залишено без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.09.2015 залишено без змін. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто. Ухвалою Верховного Суду України від 05.07.2016 заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвал Вищого адміністративного суду України від 18.01.2016 та 09.02.2016 повернуто. На виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.09.2015 року по справі № 334/6093/15-а ОСОБА_1 , починаючи з 02.07.2015 року було поновлено виплату пенсії за віком із перерахунком її відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Доплата по перерахунку за період з 02.07.2015 по 30.09.2016 року у сумі 18 216,10 грн. перерахована у жовтні 2016 року на особистий рахунок позивача, який відкритий в AT «Ощадбанк», що підтверджується листом об`єднаного управління від 03.08.2017року № 229/В-9. 04.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою, в якій просив перерахувати на його рахунок суму матеріальної та моральної шкоди. Листом об`єднаного управління від 03.08.2017 року № 229/В-9 позивачу на його звернення повідомлено, що підстав для виплати матеріальної та моральної шкоди немає. Однак позивач ОСОБА_1 вважає, що вказана відмова управління є незаконною, оскільки бездіяльністю відповідача йому заподіяно матеріальну шкоду, яка складається з суми невиплачених пенсій з урахуванням інфляційних втрат та моральна шкода яка виразилась в постійних стресах та хвилюванні через нестачу коштів (на ліки та на дотримання дієти), оскільки йому 77 років, він пенсіонер, переніс 3 операції на серці та має імплантований дефібрилятор, а також постійно протягом років отримує хвилювання та стреси від неправосудних рішень суддів, що особливо шкідливі для його хвороби і погіршує його стан здоров`я. Обґрунтовуючи підстави даного позову, позивач посилався на порушення його прав щодо відновлення отримання пенсії, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача майнову шкоду, яка складається з невиплаченої пенсії (з урахуванням сплати пенсії за 6 місяців після виїзду з України) з 01 квітня 2010 року до 01 липня 2015 року (63 місяці), суми упущеної вигоди в результаті інфляції за період з 01 квітня 2010 року до часу звернення до суду відповідно статті 1-8 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", матеріальної шкоди з урахуванням інфляції за весь період порушення прав, а також відшкодувати моральну шкоду. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Аналіз наведеного свідчить про те, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. За висновками Верховного Суду, зробленими у даній справі при перегляді раніше ухваленого апеляційним судом рішення зроблено висновок, що оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Відтак зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Необхідність цього принципу підтверджена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, (провадження № 14-473цс18), в якій зазначено, що "згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм". Звертаючись до суду, позивач мотивував свій позов, зокрема безпідставною невиплатою йому ОСОБА_2 пенсії у період з 01 квітня 2010 року до 01 липня 2015 року та фактично просив про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області невиплаченої пенсій з 01 квітня 2010 року до 01 липня 2015 року, інфляційні втрати відповідно статті 1-8 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та моральну шкоду. Таким чином, спірним у цій справі є питанням правомірності відмови відповідачем у поновленні позивачу виплати пенсії за вказаний ним період. При апеляційному розгляді відповідач не заперечував ту обставину, що пенсія у зазначений період не була сплачена позивачеві. У пункті 2 частини першої статті 49 та у другому реченні статті 51 Закону України від 09 липня 2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) було передбачено припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов`язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України. Конституційний Суд України своїм Рішенням від 07 жовтня 2009 у справі № 25-рп/2009 визнав зазначені положення Закону № 1058-IV такими, що не відповідають Конституції України. Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами. Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Правовідносини щодо застосування процесуальних норм, які регулюють питання строків звернення до суду, до вимог щодо поновлення пенсії громадянам України, які проживають за кордоном, вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 зазначила, що поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України". Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно. За таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. У справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що позивач до виїзду за кордон перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду та отримував пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, громадянство не втрачав. Судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, він має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист. Позивачем зроблений розрахунок позовних вимог. При апеляційному розгляді судова колегія з метою з`ясування правильності такого розрахунку та надання можливості відповідачеві висловити своє ставлення до правильності розрахунку, неодноразово пропонувала Управлінню Пенсійного фонду надати власний розрахунок, від чого останній ухилився. На ухвалу про забезпечення доказів та необхідність зазначити розмір пенсії позивача, який він мав отримати у спірний період, відповідач обмежився зазначенням про те, що не має можливості надати такий розрахунок, позаяк пенсія у цей період не нараховувалася та не виплачувалася. Таке ставлення до заявлених позовних вимог свідчить про фактичне визнання зазначеного позивачем середньомісячного розміру пенсії у сумі 1440 гр. Така пенсія не була сплачена протягом періоду з 1.4.2010 по 1.07.2015 року, а відтак загальний період заборгованості з невиплати становить 63 місяця ( 1440 х 63) та розмір заборгованості дорівнюватиме 90 720 гр. Враховуючи, що така сума не була сплачена до часу розгляду даної справи, позивач має право на отримання компенсації інфляційних втрат, які розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,......ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Щомісячні індекси інфляції встановлювалися на такому рівні : (99,70 : 100) x (99,40 : 100) x (99,60 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (102,90 : 100) x (100,50 : 100) x (100,30 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,30 : 100) x (100,80 : 100) x (100,40 : 100) x (98,70 : 100) x (99,60 : 100) x (100,10 : 100) x (100,00 : 100) x (100,10 : 100) x (100,20 : 100) x (100,20 : 100) x (100,20 : 100) x (100,30 : 100) x (100,00 : 100) x (99,70 : 100) x (99,70 : 100) x (99,80 : 100) x (99,70 : 100) x (100,10 : 100) x (100,00 : 100) x (99,90 : 100) x (100,20 : 100) x (100,20 : 100) x (99,90 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (100,10 : 100) x (100,00 : 100) x (99,90 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (100,40 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (103,30 : 100) x (103,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,40 : 100) x (100,80 : 100) x (102,90 : 100) x (102,40 : 100) x (101,90 : 100) x (103,00 : 100) x (103,10 : 100) x (105,30 : 100) x (110,80 : 100) x (114,00 : 100) x (102,20 : 100) x (100,40 : 100) x (99,00 : 100) x (99,20 : 100) x (102,30 : 100) x (98,70 : 100) x (102,00 : 100) x (100,70 : 100) x (100,90 : 100) x (99,60 : 100) x (101,00 : 100) x (103,50 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (99,90 : 100) x (99,70 : 100) x (101,80 : 100) x (102,80 : 100) x (101,80 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (101,00 : 100) x (101,80 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (100,20 : 100) x (99,90 : 100) x (102,00 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (101,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (100,80 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) = 4.11525970 З зазначеного розрахунку виходить, що сукупний індекс інфляції становить 411,526% Інфляційне збільшення таким чином становитиме (90 720,00 x 4.11525970 - 90 720,00) = 282 616,36 грн. Період прострочення грошового зобов`язання на час розгляду справи становить 4598 днів. Загальний розмір заборгованості визначатиметься шляхом додавання до 90 720,00 гр. (сума боргу) + 282 616,36 гр. (інфляційне збільшення) = та дорівнюватиме 373 336,36 грн. Саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок погашення заборгованості по сплаті пенсії з урахуванням індексу інфляційних втрат. Крім зазначеного, позивач просив стягнути з відповідача грошові суми на відшкодування моральної шкоди. Такі вимоги також підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Судова колегія погоджується з тим, що порушення прав позивача щодо своєчасної виплати пенсії спричиняє моральні страждання. Разом з тим, оцінюючи фактичні обставини справи, судова колегія вважає, що сама по собі відмова відповідача у виплаті пенсії, обумовлена неоднозначним трактуванням чинного законодавства, не свідчить про заподіяння особі суттєвих моральних страждань, адже попереду у неї є ще розгляд самої справи в межах якої і повинна бути встановлена істина. У випадку, якщо така істина буде встановлена належно та відповідатиме реальним обставинам справи, то матиме місце справедлива сатисфакція, пов`язана з незручностями особи, котрих вона зазнала внаслідок порушення своїх прав. Такі висновки зробив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Сілін проти України» (Заява N 23926/02) від 13 липня 2006 року, у пункті 46 якого зазначає, що … Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як вимагається статтею 41 Конвенції (995_004), вважає, що визнання порушення само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду. Таке рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує при розгляді справ як джерело права, відповідно до частини 4 ст. 10 ЦПК України. Одночасно враховуючи тривалий час існування порушення та доводи позивача щодо характеру моральних страждань, судова колегія вважає можливим крім констатації порушення та відновлення прав позивача, стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 3000 гр. З огляду на викладене, оскаржуване судове рішення підлягає скауванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27 лютого 2020 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії у розмірі 90 720 гр. та інфляційне збільшення у розмірі 282 616, 36 гр., а разом 373 336, 36 (триста сімдесят три тисячі триста тридцять шість гр.. 36 коп.) Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3000 гр. ( три тисячі гр..). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 листопада 2022 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков