Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 674/587/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 674/587/22 Головуючий у 1-й інстанції: Сосна О.М. Суддя-доповідач: Смілянець Е. С. 23 листопада 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача поліцейський Сектору поліцейської діяльності №1 Відділення поліції №2 Кам`янець-Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Мазур П.П., про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №5402987 від 20 травня 2022 року та закриття провадження у справі, В С Т А Н О В И В : в травні 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до ГУНП в Хмельницькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №5402987 від 20 травня 2022 року, згідно якої його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Дунаєвецький районний суд Хмельницької області рішенням від 29.09.2022 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що доводи позивача викладені у позові спростовуються доказами, наданими відповідачем, твердження водія на відеозаписі про усунення недоліків належного йому транспортного засобу та те, що він таким його вже придбав також підтверджує наявність порушення. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що працівником поліції не досліджено жодних доказів, які б підтверджували наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, більше того жодних доказів вчинення правопорушення не зазначено і у оскаржуваній постанові, не було їх і на час розгляду справи працівниками поліції. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а факт наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, підтверджується наданим відеозаписом з нагрудної бодікамери. В день судового засідання представник позивача подав клопотання про розгляд справи поза межами приміщення суду, судом апеляційної інстанції надано таку можливість, однак під час розгляду справи представник позивача знаходився в судовому засіданні іншої справи та погодився про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 в порядку письмового провадження. Представник відповідача в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 КАС України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що поліцейським СПД №1 ВнП №2 Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Мазур П.П. 20 травня 2022 року винесено постанову серії ЕАО №5402987 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2121, д.н.з., НОМЕР_1 , передній номерний знак якого був закріплений у не встановленому для цього місці, чим порушив п.2.9 "в" Правил дорожнього руху України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП з накладенням штрафу 850,00 грн. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Так, положеннями ст.14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху. Приписами пункту 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР) визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 2.9 "в" ПДР водієві, зокрема, забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Пунктом 30.2 ПДР встановлені вимоги до номерних знаків транспортних засобів, згідно приписів якого на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені. Згідно п.2 розділу VIII Вимог до державних номерних знаків транспортних засобів затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 02.03.2021 №166, знаки на транспортних засобах треба встановлювати тільки в передбачених конструкцією місцях або додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу. За приписами ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. П. 9 ч. 1 статті 31 зазначеного Закону передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно ст.40 цього ж Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Як встановлено судом першої інстанції, представником відповідача на підтвердження своїх заперечень надано суду відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського Мазура П.П, який було оглянуто в судовому засіданні, та з якого вбачається, що працівником поліції було зупинено автомобіль під керуванням позивача, якому повідомлено причину зупинки - закріплення номерного знаку не у встановленому місці, проти чого ОСОБА_1 не заперечував, обіцяв виправити зазначене та "переварити". Позивач ні на оглянутому відеозаписі, ні у позовній заяві не заперечує, що розташував номерний знак фактично у невстановленому для цього місці, а саме на додатковій конструкції, оскільки таке місце розташування дозволяє чітко та без проблем визначити символи номерного знаку, оскільки останній не закривався іншими предметами та не був забруднений. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а зазначено, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Також колегія суддів зазначає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення без відповідних посилань на технічний засіб не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Постанова про адміністративне правопорушення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок посадової особи відповідача-2 щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17. За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутності порушень прав позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови. Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 вересня 2022 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №5402987 від 20 травня 2022 року, згідно якої ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Провадження по справі закрити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.