Постанова Київський апеляційний суд № 752/7898/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/11491/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2022року місто Київ справа № 752/7898/22 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж.І., у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території,- В С Т А Н О В И В: У липні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 травня 2015 року по 01 липня 2022 року у розмірі 29505,46 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат. В обґрунтування вимог посилався на те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 був віднесений до комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданий до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться на його балансі. Вказував, що за період з 01 травня 2015 року по 01 липня 2022 року були надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідачам, які є співвласниками квартири у вказаному будинку. Зазначав, що відповідачі отримували послуги з утримання будинку та прибудинкової території, проте не уклали відповідний договір про надання вказаних послуг з позивачем. Посилався на те, що через невиконання відповідачами своїх зобов`язань по оплаті послуг утворилася заборгованість за період з 01 травня 2015 року по 01 липня 2022 року у сумі 29505,46 грн., яку останні у добровільному порядку відмовляються сплатити. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплату) за період з 01 травня 2015 року по 01 липня 2022 року у сумі 5901,09 грн. та судовий збір у розмірі 248,10 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплату) за період з 01 травня 2015 року по 01 липня 2022 року у сумі 5901,09 грн. та судовий збір у розмірі 248,10 грн. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що плата за користування житлом обчислюється виходячи із загальної площі квартири та проживаючих у ній осіб, а не лише відносно частки власності у квартирі. Вказував, що судом не враховано те, що відповідачами не надано договору укладеного між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідченого нотаріально (ч.4 ст.358 ЦК України). Зазначав, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування. Посилався на те, що відповідачі порушують права позивача, у зв`язку з несплатою за послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплату) за період з 01 травня 2015 року по 01 липня 2022 року у сумі по 5901,09 грн. з кожного, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачам на праві спільної часткової власності належить по 1/5 частині спірної квартири, тому з відповідачів підлягає стягненню заборгованість з урахуванням частки кожного окремо, тобто 1/5 частки від суми боргу, нарахованого позивачем. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, згідно розпорядження органу приватизації Московської райдержадміністрації від 24 червня 1998 року №18900 квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних долях. Власником особового рахунку за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_3 , в квартирі за даними ПАК значиться 4 особи, що підтверджується інформаційною довідкою Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 08 вересня 2021 року №02/01/05-421. Згідно з рішенням Голосіївської районної в місті Києві ради від 19 жовтня 2010 року №41/10 майно територіальної громади вказана рада зі свого балансу передала на баланс КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району», в тому числі будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року №270/270 КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» Будинок, розташований за адресою: місто Київ, вул. Композитора Лятошинського, 14-Б, з 01 травня 2015 року знаходиться на утриманні та обслуговуванні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва», який надавав житлово-комунальні послуги, зокрема, послуги з утримання будинку та прибудинкової території. На виконання взятих на себе зобов`язань щодо надання житлово-комунальних послуг щодо утримання будинку та прибудинкової території, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» були укладені відповідні договори з виробниками житлово-комунальних послуг (вивіз сміття, вивіз листя та снігу, електропостачання, обслуговування ліфтів тощо), які після набуття підприємством надаються споживачам. Факт надання житлово-комунальних послуг та їх вартості підтверджується рішенням Голосіївської районної в місті Києві ради від 19 жовтня 2010 року №41/10, рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року №270/270, інформацією щодо фактичних та нормативних витрат на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 квітня 2015 року №442 щодо встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року №668, копіями договорів з виробниками житлово-комунальних послуг (вивіз сміття, вивіз листя та снігу, електропостачання, обслуговування ліфтів тощо). Як вбачається з розрахунку заборгованості та з довідки про нарахування та сплату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 травня 2015 року по 01 липня 2022 року за послуги щодо утримання будинку та прибудинкової території за квартирою АДРЕСА_2 рахується борг у розмірі 29505,46 грн. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. У частині першій статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Згідно з п.10 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту технічного перепланування спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника. Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року у справі №703/2200/15-ц, від 15 квітня 2021 року у справі №638/5001/17. При цьому, послуги, вартість яких залежить від кількості осіб, які зареєстровані у квартирі - вивезення побутових відходів та від площі квартири - послуги з теплопостачання та утримання будинку і прибудинкової території, повинні оплачуватися співвласниками згідно своєї частки. У постанові Верховного суду від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951 цс 15 зазначено правовий висновок про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками по 1/5 частині квартири за адресою: АДРЕСА_3 , тобто є співвласниками вказаної квартири, а тому разом з іншими співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повинні виконувати обов`язок по утриманню майна згідно своєї частки та нести тягар відповідальності перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними з цим майном. Крім того, з витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва №81930758 від 11 липня 2022 року вбачається, що станом на 11 липня 2022 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано 4 особи, а саме: ОСОБА_7 з 09 лютого 1995 року, ОСОБА_1 з 25 вересня 2015 року, ОСОБА_8 з 30 січня 2017 року, ОСОБА_9 з 30 серпня 2019 року. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що свої зобов`язання відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як споживачі послуг, належним чином не виконали, що призвело до виникнення заборгованості за період з 01 травня 2015 року по 01 липня 2022 року у розмірі 29505,46 грн. Виходячи з доказів, які наявні в матеріалах справи, судом першої інстанції вірно враховано, що співвласники квартири у багатоквартирному будинку повинні усвідомлювати, що набуття права власності на квартиру покладає на них обов`язок утримувати своє майно та оплачувати відповідну отриману послугу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки відповідачам на праві спільної часткової власності належить по 1/5 частині вказаної квартири, тому з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість з урахуванням частки кожного окремо у сумі по 5901,09 грн. з кожного, тобто 1/5 частка від суми боргу, нарахованого позивачем (29505,46 грн. / 5 = 5901,09 грн.). А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що плата за користування житлом обчислюється виходячи із загальної площі квартири та проживаючих у ній осіб, а не лише відносно частки власності у квартирі, спростовуються вищевикладеним. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачами не надано договору укладеного між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідченого нотаріально (ч.4 ст.358 ЦК України), колегія суддів відхиляє, оскільки укладення чи не укладення вказаного договору не має правового значення для вирішення вказаного спору, оскільки кожний співвласник несе зобов`язання за послуги з утримання будинку та прибудинкової території пропорційно його частки співвласника. При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до інших співвласників квартири за адресою: АДРЕСА_3 про стягнення з них заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Доводи апеляційної скарги про те, що співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території з осіб, які не залучені до участі в справі в якості співвідповідачів, які по закону несуть солідарну відповідальність за сплату житлово-комунальних послуг, позбавляє останніх права подати до суду заяви, заперечення, в тому числі і заяви щодо застосування строку позовної давності. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та залишення без змін рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: