Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/12781/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 280/12781/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року (головуючий суддя Артоуз О.О.) у справі № 280/12781/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, у розмірі десяти її місячних пенсій у відповідності з вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачкою підтверджено наявність страхового стажу відповідними записами в трудовій книжці, що не заперечується відповідачем, а отже позивачка має право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від30 травня 2022 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що відповідно до копії трудової книжки позивачки в період з 19.01.1982 по 02.02.1988 та з 12.09.1988 по 01.09.2000 вона працювала у Матвіївській дитячій музичній школі, яка належить до системи закладів культури. В той же час у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, у розділі «Освіта» передбачено посади учителів музичних і художніх шкіл, але дані посади належать до установ освіти. Оскільки Матвіївська дитяча музична школа, в якій працювала позивачка, належить до системи закладів культури, відсутні правові підстави для зарахування зазначеного періоду роботи позивачки до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбаченого пунктом «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, спеціальний стаж роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 21 рік 8 місяців 10 днів, що є меншим, ніж передбачено чинним законодавством, на підставі чого, у відповідача відсутні правові підстави для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, призначену з листопада 2021 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. 15.11.2021 позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення та виплату грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі 10 місячних пенсій на день призначення пенсії за віком відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 29.11.2021 за вих. №16753-15948/С-02/8-0800/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило, що період роботи з 19.01.1982 по 02.02.1988 та з 12.09.1988 по 01.09.2000 в Матвіївській дитячій музичній школі, яка належить до закладу культури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, не входять до спеціального стажу. Вказаною постановою № 909 передбачені посади вчителів у музичних школах, які належать до установ освіти, тому періоди роботи в середній школі м. Запоріжжя №97 та Матвіївській загальноосвітній школі, які належать до установ освіти, складає 21 рік 8 місяців 10 днів, внаслідок чого відсутні підстави для призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. Не погодившись з такою відмовою відповідача та вважаючи їх протиправними, позивачка звернулася до суду із цим позовом. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача. Відповідно до ч.1 п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (в редакції на момент звернення позивачки до органу Пенсійного фонду України 15.11.2021) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №

909. Відповідно до п.5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. У цій справі спірним є питання наявності у позивачки спеціального стажу роботи на посадах, передбачених пунктами «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як умови для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком станом на день її призначення. Вихід позивачки на пенсію саме з посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а також неотримання позивачкою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії відповідачем не заперечується та не є спірним у справі. Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 з 19.01.1982 по 02.02.1988 працювала в Матвіївській дитячій музичній школі на посаді викладача теоретичної дисципліни, з 12.09.1988 по 01.09.2000 - в Матвіївській дитячій музичній школі на посаді викладача фортепіано. Вказані періоди роботи не враховані відповідачем до спеціального стажу позивачки, внаслідок чого за обрахунком відповідача спеціальний стаж позивачки на посадах, передбачених пунктами «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», складає 21 рік 08 місяців 10 днів, що є меншим ніж передбачено п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (30 років для жінок). Позиція відповідача полягає в тому, що Переліком закладів і установ освіти, закладів охорони здоров`я та соціального захисту і посад, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993, передбачені посади вчителів у музичних школах, які належать до установ освіти, тоді як дитяча музикальна школа, в якій працювала позивачка, належить до закладу культури, вчителі яких не мають права на пенсію за вислугу років. При цьому на підтвердження своїх висновків відповідач посилається на те, що згідно печатки Матвіївської дитячої музичної школи ця школа підпорядкована Міністерству культури УРСР, тобто, належить до закладів культури, а не освіти. З цього приводу суд апеляційної інстанції, виходячи з наведених норм законодавства, звертає увагу на пов`язаність умови щодо наявності певного страхового стажу саме з роботою у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно з п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Наведеним вище Переліком № 909 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) установлено заклади освіти і посади, робота, на яких дає право на пенсію за вислугою років, зокрема музичні школи учителі, викладачі, вихователі, керівники гуртків секцій, студій та інших форм гурткової роботи; позашкільні навчальні заклади - директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. В примітках до вказаного Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Отже посилання відповідача на підпорядкованість Матвіївської дитячої музичної школи Міністерству культури УРСР є помилковим, оскільки вказана відповідачем обставина не впливає на право позивачки, визначене ч.1 п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 10 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII, який діяв до 28.09.2017, а також статтею 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, який набрав чинності з 28.09.2017, передбачено, що невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта. Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України «Про освіту» від 23.05.91 № 1060-XII позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Позашкільна освіта та виховання здійснюються навчальними закладами, сім`єю, трудовими колективами, громадськими організаціями, товариствами, фондами і ґрунтуються на принципі добровільності вибору типів закладів, видів діяльності. Згідно ч.1 ст.39 вказаного Закону до позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади. Відповідно до ч.1-3 ст.14 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності. Позашкільна освіта може здобуватися одночасно із здобуттям дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти. Компетентності, здобуті за програмами позашкільної освіти, можуть враховуватися та визнаватися на відповідному рівні освіти. Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім`єю, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами. Статтею 4 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-III встановлено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Згідно з частиною четвертою статті 21 цього Закону №1841-III права, обов`язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників закладу позашкільної освіти визначаються Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років. До позашкільних навчальних закладів, відповідно до п. 6 Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433, відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади - школи естетичного виховання, до яких належать і музичні школи. Наведені правові норми в їх сукупності дають підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 30.01.2019 (справа №442/456/17), викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Отже, період роботи викладачем в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії. Вказані висновки підтримані й у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №758/14312/16-а, від 19.02.2019 у справі №127/159/17-а, від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 24.12.2019 у справі №462/2743/17 та від 23 січня 2020 року у справі №756/9879/16-а Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача та правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності у позивачки права на нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. В даному випадку, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивачки, суд першої інстанції в межах наданих ч. 2 ст.9 КАС України йому повноважень дійшов обґрунтованого висновку про можливість виходу за межі позовних вимог та зобов`язав відповідача зарахувати до спеціального стажу, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.71 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стаж роботи позивача з 19.01.1982 по 02.02.1988 та з 12.09.1988 по 01.09.2000 на посадах викладача фортепіано та теоретичних дисциплін у Матвіївській дитячій музичній школі. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року у справі № 280/12781/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко