Постанова Львівський апеляційний суд № 464/2727/22

Справа № 464/2727/22 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В. Провадження № 33/811/1295/22 Доповідач: Гончарук Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2022 року, встановив: цієї постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 496 грн 20 коп. судового збору. Відповідно до постанови, ОСОБА_1 29 червня 2022 року о 01.10 год на вул. Дж.Вашингтона, 12 в м. Львові керував автомобілем марки «Шкода» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук та від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. В обгрунтування вказує про те, що належних та допустимих доказів наявності вини у вчиненні правопорушення матеріали справи не містять. Зазначає, що відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції, не є безперервним, відтак такий не можна вважати належним та допустимим доказом у справі. Вказує, що зупинка транспортного засобу є незаконною, тому усі інші докази щодо фіксації відмови від проходження огляду, висновок, відеозаписи є недопустимими, а вина недоведеною. Наголошує, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документу встановленої форми, а саме акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. 18 листопада 2022 року ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не прибув, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про час та місце розгляду справи, інформація про час та місце розгляду, розміщувалась на порталі Судової влади України, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 . Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується доказами у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 085004 від 29.06.2022(а.с.1); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001467 від 29.06.2022(а.с.3); відеозаписом події (а.с.2); рапортом інспектора №2 взводу, №3 роти, №2 батальйону УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції Візняк В.В. При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя, відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку. Доводи апеляційної скарги про безпідставну зупинку транспортного засобу, як підстава для закриття провадження у справі за відсутності складу та події адміністративного правопорушення, судом не можуть бути враховано оскільки апелянт не оскаржував в судовому порядку неправомірність дій працівників поліції щодо законності підстав зупинки транспортного засобу. Твердження апелянта про те, що він від проходження огляду не відмовлявся, а здати сечу для проведення тесту на стан наркотичного сп`яніння не міг через фізіологічні причини, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з наступних підстав. Як вбачається з відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_1 почав проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння. В подальшому, на вимогу медичного працівника здати сечу для проведення дослідження, ОСОБА_1 на протязі двох годин випивав декілька склянок води, пробував здати біологічний матеріал, однак не зміг цього зробити, мотивувавши відсутністю фізіологічної потреби. При цьому, лікарем-наркологом та працівником поліції було забезпечено реальну об`єктивну можливість ОСОБА_1 пройти огляд в умовах медичного закладу у повному об`ємі, а також в законному порядку йому було надано можливість реалізації його обов`язків, встановлених Правилами дорожнього руху, однак останній їх не використав. Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Відповідно до п. 10, 12 розділу Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Разом з тим, у даній Інструкції не передбачено, що особа, доставлена для проходження огляду на стан сп`яніння, має право вибирати, зразки якого біологічного середовища слід надати для дослідження. Відтак, такий вибір здійснює лікар, що проводить огляд. При цьому враховується, які саме зразки біологічного середовища можна дослідити у даному закладі охорони здоров`я, а також швидкість проведення дослідження. Крім того, відповідно до вимог п. 13 розділу ІІІ зазначеної Інструкції для дослідження біологічного середовища кров використовується лише у тих випадках, коли в особи неможливо взяти інші зразки біологічного середовища, зокрема, якщо водій внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами. Доводи апеляційної скарги про те, що лікарем не було запропоновано надати зразки іншого біологічного середовища для проведення лабораторного дослідження, суд апеляційної інстанції, враховуючи відсутність об`єктивних обставин, які б перешкоджали останньому в умовах медичного закладу здати біологічний зразок у вигляді сечі, розцінює як форму захисту з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі є вірним. Покликання апелянта про те, що відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції є не безперервним, відтак такий є неналежним та недопустимим доказом по справі, не можна вважати підставою для скасування постанови. Твердження в апеляційній скарзі про відсутність свідків під час відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння, як підстави для скасування постанови апеляційний суд вважає безпідставним. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи працівником поліції застосовувались технічні засоби відеозапису, інформація якого на цифровому носії (СD диску) долучена до матеріалів справи, а відтак присутність свідків не вимагається. Твердження ОСОБА_1 про те, що поліцейські не відсторонили його від керування транспортним засобом, не впливають на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді. Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду. Доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Л.Я. Гончарук