Постанова Львівський апеляційний суд № 465/2086/22

Справа № 465/2086/22 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В. Провадження № 33/811/1067/22 Доповідач: Гончарук Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року, встановив: цієї постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 496 грн 20 коп. судового збору. Відповідно до постанови, 27.04.2022 року о 00 год 05 хв у м. Львові на вул. Стрийська, 200 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Sharan, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння покриву шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі та на місці зупинки відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Франківського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі. В обгрунтування вказує про те, що у судовому засіданні суду першої інстанції присутній не був, копію постанови апелянт отримав з інтернет ресурсу, та оскільки така вчасно не була отримана, просить вважати поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Франківського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року. Звертає увагу, що копія акта огляду ОСОБА_1 не було вручено і даний акт не містить дати складення, відповідно не може бути доказом того, що ОСОБА_1 27.04.2022 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Також зазначає, що в акті огляду не вказано назву та номер технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд, що унеможливлює ідентифікувати засіб та встановити його технічні характеристики, зокрема сертифікат відповідності, тому вважає такий акт огляду неналежним та недопустимим доказом у справі. В судові засідання у даній справі, які були призначені на 12.10.2022, 16.11.2022, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не прибув, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду. 11.10.2022 на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у якому останній просить відкласти розгляд справи у зв`язку з тим, що уклав угоду з адвокатом, а також зазначає, що зобов`язується прибути з адвокатом, надати усі необхідні документи. В судове засідання, призначене на 16.11.2022 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не прибув, однак вдруге подав клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи у зв`язку із масованими атаками російської федерації та неможливістю його та адвоката прибути у судове засідання, також просить повідомити про розгляд справи, та зобов`язується прибути. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, жодних документів на підтвердження укладення договору з адвокатом, ОСОБА_1 долучено не було. Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі»№ 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає і в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху. Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, зокрема: протоколом серії ААБ № 198820 від 27.04.2022 року(а.с.1); відеозаписом із нагрудних камер працівників УПП за наслідками здійснення безперервної відеофіксації відповідно до положень ч. 2 ст. 266 КУпАП, яким підтверджується час та обставини вчинення правопорушення, зазначені у вищевказаному протоколі(а.с.2); висновком лікаря-нарколога КНП ЛОР "Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень" № 000842 від 27.04.2022, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі(а.с.3); рапортом поліцейського УПП у Львівській області Т. Корчинського від 27.04.2022, згідно якого 27.04.2022 на блок-пості №5 на вул. Стрийська, 200 у м. Львові було зупинено транспортний засіб Volkswagen Sharan, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у комендантську годину, та при спілкуванні з водієм в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння покривів шкіри обличчя, у зв`язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з викориcтанням приладу "Драгер", на що ОСОБА_1 відмовився та виявив бажання пройти такий огляд в медичному закладі, однак, по прибуттю до медичної установи також відмовився пройти у встановленому порядку огляд на стан сп`яніння (а.с.4). При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя, відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку. Щодо покликань апелянта про те, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувся у його відсутності, що позбавило його права на захист, то слід зазначити, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції таке право відновлено шляхом прийняття до провадження апеляційної скарги, та надання можливості подачі пояснень, клопотань та доповнень, разом з тим, ОСОБА_1 не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення, та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду. Стягнення накладене судом на ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 2 ст.33 КУпАП, за змістом якої, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, не враховуються. Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, накладене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та є безальтернативним. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Франківського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року. Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 13 червня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Л.Я. Гончарук