Постанова 4821 № 707/474/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2022 року справа № 707/474/22 провадження № 22-ц/821/1488/22 категорія: на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., секретаря - Винник І. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Мошенська ОТГ Тубільцівський Старостинський округ, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , Мошнівська ОТГ Тубільцівський Старостинський округ про визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки та її поділ, у складі головуючого судді Смоляра А. О., в с т а н о в и в : 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом вищенаведеного змісту. Позивач зазначив, що 1/2 частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , було подарована йому ОСОБА_2 згідно договору дарування від 21 жовтня 2009 року. Інша частина даного будинку відповідачем подарована ОСОБА_3 , яка є третьою особою у даній справі. Земельна ділянка на якій розташований приведений будинок перебуває у власності ОСОБА_2 . Позивач переконаний, що постільки йому належить 1/2 частини будинку то він має право і на 1/2 частини земельної ділянки за вказаною адресою. ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_1 . Поділити земельну ділянку між позивачем та відповідачем. 24 червня 2022 року ОСОБА_1 скерував до суду заяву, якою просив накласти арешт на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 . Після її уточнення заява мотивована тим, що раніше йому вже тричі судом було відмовлено в задоволенні заяви про накладення арешту на земельну ділянку, оскільки ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 09 червня 2021 року було накладено арешт на дану земельну ділянку. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2021 року ухвалено, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 09 червня 2021 року, продовжують діяти до надбання судовим рішенням законної сили. На момент постановлення ухвали суду від 19 травня 2022 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, указане рішення суду ще не набрало законної сили та перебувало на розгляді в Черкаському апеляційному суді. В заяві зазначав, що вищевказане судове рішення набрало законної сили та ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 07 червня 2022 року арешт за заявою третьої особи ОСОБА_3 знято. Крім того, ОСОБА_1 висловив своє переконання щодо, на його думку, свідоме затягування представником відповідача ОСОБА_4 розгляду даної справи шляхом заявлення клопотань про відкладення розгляду справи та оголошення перерви в ній з посиланням на відпустку. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 вважав, що є підстави для задоволення його заяви. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Ухвала мотивована тим, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях позивача, ним не обґрунтовано належним чином необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного, в розумінні ст. ст. 76-78 ЦПК України, доказу, що підтвердив би твердження, що представник відповідача ОСОБА_4 вів суд в оману та насправді не перебуває у відпустці та поза межами міста Черкаси, а тому він навмисно затягує час розгляду справи щоб у відповідача була можливість реалізувати земельну ділянку. Наряду з викладеним позивачем не доведено, що не вжиття заходів забезпечення позову в майбутнього може ускладнити, або зробити неможливим виконання рішення суду, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив. В апеляційній скарзі, поданій 18 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали суду порушено питання про скасування ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2022 року та постановлення нової ухвали про задоволення його заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_1 . Мотивація скарги зводиться до того, що місцевий суд не звернув належної уваги на обставину, яку було вказано судом апеляційної інстанції, скасовуючи попередню ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13 липня 2022 року та скеровуючи заяву про накладення арешту на вище приведену земельну ділянку на новий розгляд. Крім того, судом першої інстанції при повторному розгляді заяви про накладення арешту не враховано, що на день винесення оскаржуваної ухвали існують обставини, які вказані в попередніх заявах про накладення арешту на вказану ділянку. Зокрема, за іншим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (яка є третьою особою у даній справі) про визначення порядку володіння, користування квартирою та розподіл рахунків на сплату комунальних послуг, що розглядається Соснівським районним судом м. Черкаси, ОСОБА_3 під час судового розгляду подарувала належну їй частину квартири іншій особі, що мало вирішальне значення по справі і тому в позові було відмовлено. Переконаний, що даний факт встановлений судовим рішенням в іншій справі відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України має преюдиційне значення. У спільному відзиві ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 його авторами зазначено, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм права є законною та обґрунтованою, в свою чергу доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, з огляду на що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2022 року у даній справі залишити без змін. Крім того, у відзиві вказано про те, що ОСОБА_3 подано в межах даної справи зустрічний позов з позовними вимогами про поділ земельної ділянки, правовою підставою подання такого позову є договір дарування згідно якого як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 отримали в дарунок в рівних розмірах частини одного домоволодіння. Водночас ОСОБА_3 не претендує на більше ніж 1/2 частини спірної земельної ділянки. Аргументи ОСОБА_1 про чиїсь нібито намагання порушити його право є нічим іншим як черговим домислом, а тому не заслуговують на належну увагу з огляду на їх невмотивованість. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника ОСОБА_1 , переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом першої інстанції встановлено, що 17 лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 , Мошнівська ОТГ Тубільцівський Старостинський округ. З урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд: визнати за ним право власності на 1/2 частини земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 ; поділити земельну ділянку між ним та відповідачем ОСОБА_2 , розташовану в АДРЕСА_1 . (т. 1 а. с. 1-4, 25-27). 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про накладення арешту на земельну ділянку в АДРЕСА_1 в розмірі 1/2 її частини зареєстрованої за відповідачем ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 25-36). Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Ухвала мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача (т. 1 а. с. 38-39). 18 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про накладення арешту на земельну ділянку в АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 125-127). Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 19 травня 2022 року в задоволенні заяви відмовлено. Ухвала мотивована тим, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності. А також приймаючи до уваги те, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2021 року, заходи забезпечення позову, зокрема арешт на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , застосовані ухвалою від 09 червня 2021 року, продовжують діяти до набрання судовим рішенням законної сили, повторне накладення арешту та одну і ту ж земельну ділянку є недоцільним, дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви (т. 1 а.с. 133-134). 06 червня 2022 року ОСОБА_1 скерував до суду нову заяву якою просив накласти арешт на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 143-145). Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13 червня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Ухвала мотивована тим, що відсутні докази того, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника, та ним не обґрунтовано її вимог в контексті ст. ст. 76-78 ЦПК України. Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення даної заяви (т. 1 а. с. 152-154). 24 червня 2022 року ОСОБА_1 скерував до суду заяву якою просив накласти арешт на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 186-188 ). Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13 липня 2022 року заяву про накладення арешту на земельну ділянку повернуто позивачу ОСОБА_1 , оскільки в його діях вбачається зловживання процесуальним правом (т. 1 а. с. 194-195). Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13 липня 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 2 а. с. 15-18). Ухвала Черкаського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2022 року, якою черговий раз відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову, є предметом даного апеляційного оскарження. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , зазначає наступне. Предметом даного спору є визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки та її поділ. Ініціюючи питання про забезпечення позову, позивачем в порядку статей 149,150 ЦПК України ставиться питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку в цілому. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном. Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Апеляційний суд наголошує на тому, що вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. В аспекті наведеного судова колегія зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, місцевий суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження заявлених вимог, пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір, однак доказів, щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, заявником в контексті ст. 81 ЦПК України до судової інстанції в межах даного провадження та обсягу заявлених позовних вимог, не надано. Також ОСОБА_1 , як ініціатором заяви, не вмотивовано як обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача ОСОБА_2 , який відчужив на його користь частину будинковолодіння, враховуючи, що земельна ділянка площею 0,3625 га (цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства) на якій воно розташоване і яка є предметом даного спору перебуває у його приватній власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯИ 11869, виданого Тубільцівською сільською радою Черкаського району на підставі рішення від 21 грудня 2009 року, виправдовує ймовірність негативних наслідків які можуть наступити у випадку задоволення позову без його забезпечення, не порушуючи принцип збалансованості інтересів обох сторін спору. З огляду на вказане судова колегія зазначає, що наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі аргументи, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до його незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Повний текст постанови складено 21 листопада 2022 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко