Ухвала КЦС ВС № 552/2135/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 листопада 2022 року м. Київ справа № 552/2135/22 провадження № 61-10825ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Держава Україна в особі Міністерства юстиції України, Полтавської обласної прокуратури, Полтавського апеляційного суду, Державної казначейської служби України, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Миронов Олег Анатолійович, на ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 6 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Полтавської обласної прокуратури, Полтавського апеляційного суду, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Полтавської обласної прокуратури, Полтавського апеляційного суду, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути на його користь з Державного бюджету України 2 827 500 грн у відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 6 червня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до Держави Україна в особі Полтавського апеляційного суду. У іншій частині провадження у справі відкрито. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 6 червня 2022 року в частині відмови у відкритті провадження у справі - без змін. Не погоджуючись з ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 6 червня 2022 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Миронов О. А., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у відкритті провадження у справі і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Підставою касаційного оскарження ухвали Київського районного суду міста Полтави від 6 червня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року заявник визначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначаючи, що його позбавлено права на судовий захист у порядку цивільного судочинства, і правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі відсутні. Згідно із положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень в оскаржуваній частині. Постановляючи ухвалу, Київський районний суд міста Полтави виходив з того, що справа в частині вимог до Держави Україна в особі Полтавського апеляційного суду не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і відмовив у відкритті провадження у справі. З висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції не порушено норм процесуального права. Апеляційний суд вказав, що розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій та судових рішень судді (суду), пов`язаних з розглядом справи, нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено. Приймаючи постанову,Дніпровський апеляційний суд врахував висновок, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц. Судами першої та апеляційної інстанцій за матеріалами справи установлено, що у травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Полтавської обласної прокуратури, Полтавського апеляційного суду, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути на його користь з Державного бюджету України 2 827 500 грн у відшкодування моральної шкоди. Апеляційним судом також встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 3 серпня 2022 року визначено підсудність справи Дніпровському апеляційному суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 6 червня 2022 року в частині відмови у відкритті провадження у справі. Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Вказаним вимогам закону оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України). Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист у суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. На правовідносини у даній справі не поширюється юрисдикція судів з розгляду заявлених позивачем вимог, оскільки суд як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою стороною, яка бере участь у цивільній справі. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для відкритті провадження у справі в частині вимог позивача до Держави Україна в особі Полтавського апеляційного суду, оскільки позовна заява в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Висновок судів попередніх інстанції відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/2652/17, а також висновкам Верховного Суду, викладеному у постанові від 10 січня 2018 року у справі № 454/1642/16-ц, від 24 листопада 2021 року у справі № 686/31901/19. Вказаним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що заявника позбавлено права на судовий захист у порядку цивільного судочинства. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Миронов О. А., на ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 6 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року в частині відмови у відкритті провадження у справі є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень у відповідній частині. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, постановленими з додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Миронов О. А., на ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 6 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року в частині відмови у відкритті провадження у справі суд відмовляє. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Миронов Олег Анатолійович, на ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 6 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Полтавської обласної прокуратури, Полтавського апеляційного суду, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук