Постанова 4816 № 591/1473/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2022 року м.Суми Справа №591/1473/21 Номер провадження 22-ц/816/663/22 22-ц/816/701/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А. за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Конорєва Володимира Олексійовича на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2021 року, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 лютого 2022 року О. та на додаткові рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 травня 2022 року, в складі судді Ніколаєнко О.О., ухвалені в м. Суми, повні тексти судових рішень складено 16.02.2022 року і 23.05.2022 року - в с т а н о в и в: Звернувшись до суду у березні 2021 року із позовною заявою і остаточно уточнивши вимоги, представник ОСОБА_1 - адвокат Титаренко Павло Валентинович просив суд визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановити, що це рішення є підставою для внесення відомостей про батьківство ОСОБА_1 у актовий запис про її народження. Вимоги мотивував тим, що з березня 2020 року ОСОБА_1 почав зустрічатися з ОСОБА_3 , а з червня 2020 року вони почали вести спільне домашнє господарство та перебувати у фактичних шлюбних відносинах. ОСОБА_3 перебувала з 2013 року у шлюбі з ОСОБА_2 . Навесні 2020 року ОСОБА_3 завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_2 народила доньку - ОСОБА_4 . Вказав, що 05.06.2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 . Зазначив, що оскільки станом на дату народження ОСОБА_5 її мати перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , працівники Сумського МВ ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) видали матері свідоцтво про народження, де батьком дитини записаний ОСОБА_2 , який до зачаття дитини не має ніякого відношення. Також зазначив, що спільну заяву в порядку п. 3 ст. 122 СК України про визнання ОСОБА_1 батьком народженої доньки сторони не мали можливості подати, оскільки ОСОБА_2 заперечував факт батьківства ОСОБА_1 . Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2022 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про визнання батьківства. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 лютого 2022 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вирішено внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 22 грудня 2020 року № 2489, що складений Сумським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та в розділі відомостей про батька зазначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при зверненні до суду, в сумі 908,00 грн. Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.05.2022 року задоволено заяву ОСОБА_6 щодо відшкодування фактично понесених витрат на оплату судової експертизи в сумі 7614 грн. Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.05.2022 року виключено з актового запису про народження актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 22 грудня 2020 року № 2489, що складений Сумським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та в розділі відомостей про батька ОСОБА_7 . Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням представник ОСОБА_2 - адвокат Конорєв В.О. подав апеляційні скарги, де, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та додаткові рішення суду та закрити провадженні у справі, відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо виключення відомостей про батька дитини, а заяву про розподіл витрат на проведення судової експертизи залишити без розгляду. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції помилково відкрив провадження у справі за позовною заявою адвоката Титаренка П.В., як представника в інтересах ОСОБА_1 , про визнання батьківства ОСОБА_1 щодо малолітньої дитини ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_8 не належить до визначеного законом кола осіб, які мають право звертатись до відповідача ОСОБА_2 із такими позовними вимогами. Зазначає, що наданий адвокатом Титаренко П.В. до суду по даній справі документ на підтвердження повноважень адвоката із представництва ОСОБА_1 оформлений із порушенням вимог закону, що унеможливлює представництво ОСОБА_1 адвокатом Титаренко П.В. Вказує, що в змісті позовної заяви вказані невірні персональні дані малолітньої дитини та третьої особи, а підставами позову вказані факти із протиправним посиланням на судове рішення, яке не набрало законної сили і було скасоване постановою Сумського апеляційного суду від 24.03.2021 року по справі № 591/3398/20 із закриттям провадження у справі. Також зазначає, що адвокатом Титаренко П.В. всупереч із процесуальним законом поза межами прав позивача в даній справі змінені як підстави позову, так і предмет позову, а суд фактично розглянув нову позовну заяву. Крім того вказує, що за клопотанням адвоката Титаренко П.В. суд, в підготовчому судовому засіданні 04.06.2021 року, поспіхом ухвалив призначити по справі судову молекулярно-генетичну експертизу без попереднього з`ясування при її призначенні суттєвих обставин по справі, без врахування думки і без отримання пояснень від безпосередніх учасників наявних таємних особистих взаємин щодо батьківства малолітньої дитини ОСОБА_4 . Стверджує, що в оскаржуваному рішенні головуючий суддя посилалася на низку недопустимих доказів - копію звіту тесту ДНК невстановленого походження без наявності ознак офіційного документу і висновку експерта від 27.10.2021 року за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи дослідження біологічних зразків невстановленого походження та застосувала помилкове припущення щодо беззаперечності висновків експерта по проведеній експертизі. Щодо скасування додаткових рішень, доводи апеляційних скарг мотивує тим, що суд першої інстанції, в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, ухвалив додаткове рішення про виключення відомостей про батька ОСОБА_2 з актового запису про народження малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , хоча відповідна вимога у позові ОСОБА_1 не заявлялась і судом не розглядалась. Оскаржуючи додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із проведенням експертизи в сумі 7 614,00 грн. доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, ухвалив додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із проведенням експертизи в сумі 7 614,00 грн., оскільки в позовній заяві, уточненій позовній заяві, заяві про зміну предмету позову, ОСОБА_1 не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс, чи які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Зазначає, що в даній справі суд вже вирішив питання судових витрат позивача при ухваленні рішення - стягнув із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908,00 грн. судового збору. Стверджує, що заяву із проханням ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат на експертизу і відповідний письмовий доказ - квитанцію, ОСОБА_1 надав до суду після спливу десяти днів від дати ухвалення рішення суду, що завідомо перевищило граничний за законом п`ятиденний строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, і передбачає безальтернативне рішення суду про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду. Представник ОСОБА_1 адвокат Петрищев О.О. подав відзив на апеляційну скаргу, на рішення від 11.02.2022 року та ухвалу від 29.03.2021 року, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення та ухвалу суду першої інстанції залишити в силі. Так, чинним законодавством не передбачено обмежень щодо представництва в суді по даній категорії справ. Вимоги закону передбачили вирішення спору щодо батьківства вирішуються на підставі будь-яких доказів про це, а для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи. Відповідач та його представник в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали та просив їх задовольнити. Представник підтвердив, що клопотання про проведення повторної судової експертизи ними не заявлялось. Позиват та треті особи до суду не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання явку представника не забезпечили. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржених судових рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 народила доньку (т. 1 а.с. 19). На час народження дитини ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22.01.2021 року у справі № 591/3398/20 задоволено позов ОСОБА_3 про розірвання шлюбу (т. 1 а.с. 5). Проте згодом постановою Сумського апеляційного суду рішення суду від першої інстанції скасовано та закрито провадження у справі через перебування позивача ОСОБА_9 у стані вагітності. Вказана обставина визнається сторонами у справі, а тому доказуванню не підлягає. Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 20-21). Відповідно до звіту тесту ДНК на батьківство, складеного лабораторією Endeavor DNA, Inc 17.03.2021 року, вірогідність батьківства ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_4 складає 99,9999996 % (т. 1 а.с. 52). Відповідно до висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № СЕ-19-21/30083-БД, складеного 27.10.2021 року за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічною матір`ю якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність даної події складає 99,999999999 % (т. 2 а.с. 2-21). Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідно до статей 213, 215 ЦПК України 2004 року рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно вимог ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини зауважено, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07.05.2009 року). Таким чином, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути лише висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи. Згідно вимог п.п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/2, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану. Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5 (далі - Правила), рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису. Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. В абз. 2 п. 2.8. Правил зазначено, якщо в актовому записі про народження дитини батьком указаний чоловік заявниці або інша особа (за винятком випадків, передбачених статтею 135 Сімейного кодексу України), то в унесенні змін стосовно визнання батьківства має бути відмовлено до вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження відомостей про батька. Згідно ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження. Отже, внесення змін до актового запису про народження дитини в частині відомостей про батька можливо лише у разі виключення відомостей про особу, яка була записана як батько дитини (за винятком випадків, передбачених ст. 135 СК України). Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду щодо задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_1 батьком малолітньої ОСОБА_4 , матір`ю якої є ОСОБА_3 , та внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_4 в розділі відомостей про батька зазначення ОСОБА_1 та виключення відомостей про батька ОСОБА_2 , оскільки це рішення обґрунтовується категоричним / однозначним висновком експерта ДНДЕКЦ МВС № СЕ-19-21/30083-БД від 27.10.2021 року, складеного за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи. Доводи апеляційної скарги на рішення від 11.02.2022 року про те, що суд першої інстанції призначив по справі судову молекулярно-генетичну експертизу без попереднього з`ясування при її призначенні суттєвих обставин по справі, без врахування думки і без отримання пояснень від безпосередніх учасників наявних таємних особистих взаємин щодо батьківства малолітньої дитини ОСОБА_4 , колегія суддів вважає неспроможними, оскільки підставою для визнання батьківства, у даній конкретній справі, є відомості, що засвідчують саме походження дитини від певної особи, - ОСОБА_1 , а не думки і пояснення учасників щодо батьківства, чим сам факт перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі на час народження дитини. Не визнаючи результати судово-генетичної експертизи з підстав порушення процедури її проведення, питання про призначення повторної експертизи в суді не порушили, оскільки визнання батьківства відповідача доведено записом про батька венсеними у актовий запис про народження доньки. Однак, як визначено у мотивувальній частині експертизи, матеріалом для дослідження були зразки крові та букального епітелію позивача, самої дитини та її матері та складений акт відбору зразків ОКЗ Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи від 01.09.2021, які представлені на експертизу без порушень цілісності пакування. Крім того, колегія суддів зауважує, що представник ОСОБА_2 адвокат Конорєв В.О. вже подавав апеляційному скаргу на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04.06.2021 року про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, яка постановою Сумського апеляційного суду від 27.07.2021 року залишена без задоволення, а зазначена ухвала місцевого суду залишена без змін. Доводи апеляційної скарги на рішення від 11.02.2022 року про те, що суд першої інстанції посилався, як зазначив апелянт, на низку недопустимих доказів, - копію звіту тесту ДНК невстановленого походження без наявності ознак офіційного документу, і висновку експерта від 27.10.2021 року за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи дослідження біологічних зразків невстановленого походження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, по-перше, безпосередньо у висновку експерта зазначено об`єкти дослідження (зразки крові та букального епітелію ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 2 зворот); по-друге, доказів того, що відповідні експертні дослідження відбулись відносно біологічних зразків інших осіб (не учасників справи), апелянтом не надано, отже, ці доводи апелянта є його суб`єктивними припущеннями, які спростовуються матеріалами справи. Щодо доводів апеляційних скарг на додаткові рішення про виключення відомостей про батька ОСОБА_2 з актового запису про народження малолітньої ОСОБА_4 , та про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із проведенням експертизи в сумі 7 614,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. В ч.ч. 1, 2 ст. 270 ЦПК України зазначено, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 пред`явлені, а судом першої інстанції розглянуті, вимоги про визнання ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 , матір`ю якої є ОСОБА_3 та внесення зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 . При цьому, колегія суддів зазначає, що вимога про внесення змін до актового запису про народження дитини, в даній конкретній справі, є похідною від вимоги про визнання позивача батьком. Разом із цим, задовольняючи позовні вимоги, поза увагою місцевого суду залишилось питання виключення із актового запису про народження ОСОБА_4 відомостей про батька ОСОБА_2 , який, як встановлено судом, не є біологічним батьком малолітньої ОСОБА_4 . Тобто, ухвалюючи додаткове рішення про виключення відомостей про батька ОСОБА_2 із актового запису про народження ОСОБА_4 , місцевий суд не вирішував нових позовних вимог, як помилково вважає апелянт, а приводив рішення суду від 11 лютого 2022 року у відповідність до заявлених та розглянутих позовних вимог, а також Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5, оскільки внесення змін до актового запису про народження дитини в частині відомостей про батька можливо лише у разі виключення відомостей про особу, яка була записана як батько дитини (за винятком випадків, передбачених ст. 135 СК України). Крім того, хибним є твердження апелянта про те, що суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розглянув та вирішив питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із проведенням експертизи в сумі 7 614,00 грн., оскільки, як вважає апелянт, докази відповідних витрат (оригінал квитанції) подані 22.02.2022 року, тобто через десять днів з моменту ухвалення рішення. Разом із цим, колегія суддів зауважує, що докази понесення ОСОБА_1 витрат на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи подавалися до суду 08.10.2021 року (т. 1 а.с. 202), проте, вирішуючи питання про розподіл судових витрат під час ухвалення рішення, місцевий суд не врахував цих судових витрат понесених позивачем, і вирішив це питання за заявою позивача відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про помилковість відкриття судом першої інстанції провадження у справі, оскільки, як стверджує апелянт, відповідний позов не може подаватися представником, та відсутність у справі належних документів на підтвердження повноважень адвоката на представництво ОСОБА_1 в суді, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. В ч.ч. 1-3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № П/9901/736/18 звернуто увагу на те, що виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 4001 Кримінального кодексу України). В матеріалах справи міститься копія згенерованого у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України ордера серії ВМ № 1013548 від 04.03.2021 року, на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 27.01.2021 року у Зарічного районного суду м. Суми адвокатом Титаренком П.В. (т. 1 а.с. 4). У рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04.08.2017 року № 162 вказано про те, що відмітка про посвідчення копії ордера на надання правової допомоги має складатися зі слів "Згідно з оригіналом", особистого підпису адвоката (або керівника адвокатського об`єднання/адвокатського бюро, у випадку якщо ордер видається адвокатським об`єднанням/адвокатським бюро), який засвідчує копію, його ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії. Копія ордера серії ВМ № 1013548 містить відмітки про її засвідчення, а саме: слова «згідно з оригіналом», особистий підпис адвоката, який засвідчив копію, його прізвище та ініціали, а також дату засвідчення копії. Отже, копія ордера засвідчена самим адвокатом у встановленому порядку є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи, в тому числі на вчинення такої процесуальної дії, як подання та підписання позовної заяви. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 року у справі № 320/5420/18. Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали місцевого суду про відкриття провадження у справі від 29 березня 2021 року, рішення суду від 11 лютого 2022 року, додаткових рішень від 20.05.2022 року та закриття провадження у справі, оскільки апелянтом не зазначено та не доведено відповідних підстав, передбачених ст.ст. 255, 376 ЦПК України. Інші аргументи апеляційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява № 4909/04). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів визнає, що місцевий суд всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи, ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухвалених судових рішень. Щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що в у відзиві від 13.06.2022 року на апеляційну скаргу на рішенням суду від 11 лютого 2022 року та ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 29 березня 2021 року, представник ОСОБА_1 адвокат Петрищев О.О. просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000,00 грн. З копії договору № 08/06 про надання правової допомоги від 08.06.2022 року, укладеного між адвокатом Петрищевим О.О. (далі - Адвокат) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт), вбачається, що Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень надає Клієнту юридичні послуги у вигляді надання правової консультації, складання та подання від імені Клієнта до Сумського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу по справі № 591/1473/21, а також представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції (п. 2 Договору). Розмір гонорару за послуги передбачені 2 даного Договору складає 3 000,00 грн. на не залежить від кількості судових засідань, витраченого часу та кількості документів складених адвокатом для їх надання (п. 6 Договору). Надання правової допомоги за Договором оформляється відповідним двостороннім Актом приймання-передачі адвокатських послуг (перше речення п. 9 Договору) (т. 2 а.с. 215). З квитанції до прибуткового касового ордера № 13/06 від 13.06.2022 року вбачається, що адвокатом Петрищевим О.О. прийнято від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 08.06.2022 року, - 3 000,00 грн. (т. 2 а.с. 218). З копії Акту від 13.06.2022 року прийому-передачі адвокатських послуг до договору про надання правової допомоги № 08/06 від 08.06.2022 року вбачається, що сторони погодили те, що Адвокат надав Клієнту наступні юридичні послуги: надання юридичної (правової) консультації з питання, підготовки та порядку направлення до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу по справі; підготовка та направлення від імені Клієнта на адресу учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу на рішення Зарічного районного суду від 11 лютого 2022 року та ухвалу Зарічного районного суду від 29 березня 2021 року по справі; підготовка та направлення від імені Клієнта до Сумського апеляційного суду Відзиву на апеляційну скаргу на рішення Зарічного районного суду від 11 лютого 2022 року та ухвалу Зарічного районного суду від 29 березня 2021 року по справі; представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні Сумського апеляційного суду по справі. За домовленістю сторін, із врахуванням замовлення Клієнта, важливості справи для Клієнта, кількості часу, витраченого на надання послуг, вартість наданих адвокатських послуг складає 3 000,00 грн. (т. 2 а.с. 219). Повноваження адвоката Петрищева О.О. на представництво ОСОБА_1 в Сумському апеляційному суді підтверджуються копіями ордера серії ВМ № 1026870 від 13.06.2022 року (т. 2 а.с. 216) та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000492 (т. 2 а.с. 217). Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 поніс витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 грн., які фактично сплачені 13.06.2022 року. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. За таких обставин, враховуючи те, що апеляційні скарги відповідача залишені апеляційним судом без задоволення, колегія суддів, з урахуванням складності справи, значенням справи для позивача, приходить до висновку, що заявлений та оплачений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є пропорційним до предмету спору та відповідає критерію розумності, у зв`язку із чим, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Конорєва Володимира Олексійовича залишити без задоволення. Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2021 року про відкриття провадження у справі, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 лютого 2022 року і додаткові рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 травня 2022 року залишити без змін. Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене 02 серпня 2022 року. Головуючий - С. С. Ткачук Судді: О. Ю. Кононенко Т. А. Левченко