Постанова Одеський апеляційний суд № 522/18984/19

Номер провадження: 22-ц/813/2634/22 Справа № 522/18984/19 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.10.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Сидоренко А.О., розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви. Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в подальшому уточнивши її, до ОСОБА_2 в якій просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 84 000 грн., суму пені у розмірі 143640 грн., суму пені у розмірі 128520 грн., суму пені у розмірі 35280 грн., моральну шкоду у розмірі 30000 грн. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 21 серпня 2019 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого вона передала відповідачу грошову суму у розмірі 109000 грн. Відповідач зобов`язався виконати грошові зобов`язання до 31 серпня 2019 року. Вказані обставини підтверджується договором позики, підписаного сторонами. Частину позики у розмірі 25 000 грн відповідачем було повернуто. У вказаний у договорі термін відповідачем частину грошових коштів у розмірі 84 000 грн повернуто не було. Тому, позивач просить стягнути із ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 84 000 грн., суму пені у розмірі 143640 грн., суму пені у розмірі 128520 грн., суму пені у розмірі 35280 грн., моральну шкоду у розмірі 30000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики у розмірі 84000 гривень. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 57960 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2540 гривень, 80 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмовлення у задоволенні позовної заяви та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, в яких було відмовлено, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про часткову відмову у задоволенні її позову. Сповіщення сторін та заяви у справі. Про судове засідання, призначене на 19 жовтня 2022 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Повне судове рішення виготовлено 31 жовтня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційну скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення пені, а в іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін. Фактичні обставини справи. На підставі матеріалів справи встановлено, що 21 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно із якого позивач передав відповідачу грошову суму у розмірі 109000 грн., зі строком повернення до 31 серпня 2019 року. Вказані кошти були отримані відповідачем, що підтверджується договором позики від 21 серпня 2019 року підписаною власноручно ОСОБА_2 . Договором позики від 21 серпня 2019 року також передбачено, що за несвоєчасне повернення суми позики, ОСОБА_3 зобов`язується виплачувати пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення. На даний час грошові зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 не виконано. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в незадоволеній частині позовних вимог, а тому підлягає перегляду лише в цій частині. Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 85680 грн за період з 09 листопада 2019 року по 18 лютого 2020 року, суми пені у розмірі 128520 грн за період з 19 лютого 2020 року по 31 серпня 2020 року, та суми пені у розмірі 35280 грн за період з 21 липня 2020 року по 31 серпня 2020 року. Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Дійсно, на момент звернення із позовною заявою, грошові зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 не виконано. Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. На підставі матеріалів справи вбачається, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2019 провадження по справі відкрито в порядку спрощеного провадження з призначенням судового засідання на 24 лютого 2020 року. Таким чином, останнім днем для подання заяви про уточнення позовних вимог було 18 лютого 2020 року. 20 лютого 2020 року від представника позивача надійшла перша заява про уточнення позовних вимог. Вказана заява подана з пропуском строку на звернення до суду із такою заявою. Наступні заяви про уточнення позовних вимог також були подані поза межами строку для звернення. Враховуючи вище викладене, вказані уточнені позовні заяви не можуть бути прийняті до розгляду. Щодо позовних вимог стягнення моральної шкоди. При вирішенні даного питання суд першої інстанції правильно посилався на ст.23 ЦК України, де зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з п.3 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю фізичних осіб. При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку. Відповідно до роз`ясень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами та доповненнями) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК). Позивач обґрунтовує завдану йому моральну шкоду виходячи з того, що вона перенесла моральні страждання, які пов`язані із неповерненням коштів відповідачем, однак позивачем не доведено розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн., а також не надано доказів, які б це підтверджували.. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовний вимог в частині стягнення моральної шкоди. Щодо доводів апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року в частині позовних вимог щодо пені за періоди з 09 листопада 2019 року по 18 лютого 2020 року, з 19 лютого 2020 року по 31 серпня 2020 року, з 21 липня 2020 року по 31 серпня 2020 року скасувати. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо пені за періоди з 09 листопада 2019 року по 18 лютого 2020 року, з 19 лютого 2020 року по 31 серпня 2020 року, з 21 липня 2020 року по 31 серпня 2020 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судове рішення виготовлено 31 жовтня 2022 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк