Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 339/174/22

Справа № 339/174/22 Провадження № 22-ц/4808/1211/22 Головуючий у 1 інстанції Головенко О. С. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 на рішення Болехівського міського суду 20 вересня 2022 року під головуванням судді Головенко О. С. у м. Болехові в с т а н о в и в: В червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки на час її навчання. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 08 листопада 2003 року по 17 жовтня 2017 року перебувала у шлюбі із відповідачем. У шлюбі в сторін народилися двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею та знаходяться на її повному утриманні. На підставі рішення Костопільського районного суду Рівненської області з 17 жовтня 2017 року відповідач сплачував щомісячно аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу). Донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла повноліття і відповідач припинив сплачувати аліменти на її утримання. З вересня 2021 року ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника на економічному факультеті за спеціальністю економіка на платній основі, загальна вартість освітніх послуг за весь навчальний період з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року складає 92 000 грн. Оскільки донька навчається на денній формі навчання і не має можливості влаштуватися на роботу щоб самостійно отримувати заробіток, тому всі витрати по оплаті навчання лягають на позивачку. Зокрема, нею оплачено за навчання дочки: 09.08.2021- 11500 грн, 26.11.2021 -11500 грн, 30.05.2022-12050 грн; за гуртожиток - 5200 грн. Позивачка стверджувала, що раніше працювала оператором котельні в Болехівському ліцей №1 "Академічний", але на даний час перебуває як безробітна на обліку в Болехівському міському центрі зайнятості. Допомоги по безробіттю не вистачає на утримання дітей. Вона намагалася забезпечити доньку всім необхідним для отримання освітніх послуг, оскільки необхідні кошти на оплату за навчання, проїзд до місця навчання, житла та комунальних послуг, засобів гігієни, придбання підручників, одягу, продуктів харчування. Відповідач офіційно працює в ТОВ «Свиспан Лімітед» і має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині, яка продовжує навчання, але такої допомоги не надає. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 8 000 грн щомісячно на період навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23-х років. Рішенням Болехівського міського суду 20 вересня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти в розмірі 1 500 гривень на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05 липня 2022 року на час її навчання у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, але не більш, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 992,40 грн судового збору. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції і зазначає, що суд неповно з`ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального права та ухвалив незаконне рішення. Апелянтка вказує на те, що батьки мають рівні права щодо утримання доньки. Стягнення аліментів на утримання дочки чи сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту інтересів останніх, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати їх, якщо вони продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Апелянтка зазначає, що денна форма навчання, не дає можливості доньці влаштуватися на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток, тому всі витрати повинні лягати на батьків і аліменти в сумі 1 500 грн, не можуть забезпечити належний рівень навчання, проживання, харчування та життєдіяльності. Відповідач офіційно працює в ТОВ «Свиспан Лімітед» і в даний час має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка продовжує навчання, однак не надає жодної матеріальної допомоги. Тобто відповідач як батько дитини зобов`язаний та спроможний надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка продовжує навчання та потребує коштів на проживання, придбання їжі, одягу та інших побутових потреб. Просить рішення суду першої інстанції скасувати ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. З наданих стороною позивача письмових доказів про оплату за навчання убачається, що сплачені грошові кошти внесено до донькою досягнення повноліття. Крім вартості освітніх послуг позивачкою суду не надано жодного доказу про понесені інші витрати, які нібито понесла позивачка на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. І такі суми не можуть бути оскільки, ОСОБА_3 досягла повноліття після закінчення 1-го курсу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оплату за навчання проведено іншою особою, а не позивачкою, тому твердження свідка ОСОБА_3 про те, що кошти їй надала безпосередньо позивачка не заслуговують на увагу, оскільки до уваги приймається платіжний документ у якому конкретно зазначена особа, якою сплачено грошові кошти. З інформаційного листа Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника вбачається, що у 2021-2022 навчальному році освітній процес відбувався в очній та дистанційній формі. Зокрема, у період з 01.09.2021 року до 20.10.2021 року навчання для студентів 1-го курсу усі навчальні заняття проводились очно, а з 21.10.2021 року і до закінчення навчального року дистанційно. Відповідно до графіка навчального процесу на 2021-2022 навчальний рік у період з 20.12.2021 року до 09.01.2022 року студенти перебували на канікулах. Також, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та рекомендаціями Міністерства освіти та науки України, у період з 28.02.2022 року та до 13.03.2022 року освітній процес в університеті був призупинений на канікули. Тому є неправдивим твердженням наданим позивачкою про витрати понесені на проїзд до місця навчання, оплату житла та комунальних послуг і судом першої інстанції належної оцінки цьому не надано. Окрім того, навчальний рік для студентів 2-4 курсів розпочнеться 1 вересня в он-лайн форматі. Отже, будь-які витрати на навчання ні ОСОБА_3 , ні позивачка нести не будуть. Вищенаведені обставини дають можливість ОСОБА_3 влаштуватись на роботу і отримувати відповідний заробіток. Також, неправдивими є показання свідка про те, що між ними з батьком склалися неприязні відносини, оскільки він не цікавиться їхнім життям. Щодо наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці слід зазначити, що ОСОБА_2 працевлаштований машиністом котлів паросилового господарства ТОВ «СВИСПАН ЛІМІТЕД», однак у період з 29 квітня 2022 року до середини вересня поточного року ОСОБА_2 не працював. Відповідач був безробітним, але завдяки допомозі двох братів він сплачував аліменти на неповнолітнього сина. На даний час ОСОБА_2 періодично викликається на роботу за що отримує незначну заробітну плату. Слід також зазначити, що у відповідача відсутнє нерухоме та рухоме майно. Проживає у житловому будинку який належить, його матері. Просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову та стягнути з позивачки на його користь судові витрати. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , в якому зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є особою молодою, здорового, працездатною людиною, не страждає будь-якими хронічними захворюваннями, не переносив будь-яких оперативних втручань, не потребує стороннього догляду, не має на утриманні інших дітей та непрацездатних батьків, не має будь-яких кредитних зобов`язань та в силу закону зобов`язаний утримувати доньку до досягнення нею двадцяти трьох років та має можливість утримувати дочку на період її навчання та забезпечувати дочці належний рівень життя. Жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач не має можливості влаштуватись на роботу для отримання заробітку, суду не надано. Її дочка навчається на денному відділенні Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, ніде не працює, стипендію не отримує, перебуває на повному моєму утриманні, сума аліментів в розмірі 1500 грн є недостатньо для забезпечення дочці належного рівня життя. Дочка навчається, отримує платні освітньої послуги, також необхідні кошти на проживання, харчування, засоби гігієни, придбання одягу, підручників, канцелярських товарів, проїзд до місця навчання. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з таких підстав. Встановлено, що у шлюбі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6). Згідно рішення Костопільського районного суду Рівенської області від 17 жовтня 2017 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.7). Іншим рішенням цього ж суду від 17 жовтня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття (а.с.8-9). Після досягнення донькою ОСОБА_3 повноліття, позивач не зверталася з позовом щодо визначення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , тому у відповідності до вимог закону, розмір аліментів на його утримання становить 1/6 частку від доходів відповідача. Повнолітня дочка ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_1 , яка уклала договір про надання платної освітньої послуги для її навчання у навчальному закладі та здійснює витрати на навчання. ОСОБА_3 є студенткою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та навчається на економічному факультеті за спеціальністю економіка на платній основі. Передбачуваний термін закінчення навчання - 30 червня 2025 року (а.с.14). Згідно договору про надання платної освітньої послуги, який укладено 16 серпня 2021 року з ОСОБА_1 , загальна вартість навчання студентки ОСОБА_3 за період з 2021- 2025 роки становить 92000 грн, тобто річна вартість навчання становить 23 000 грн (а.с.15-16). ОСОБА_1 на виконання умов договору оплатила вартість навчання за 2 курс (2022-2023 навчальний рік) в сумі 12 650грн. (а.с.18). Відповідно до довідки Державного центру зайнятості від 27.06.2022 №09040088 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Болехівській міській філії Івано-Франківського ОЦЗ та отримує допомогу по безробіттю в розмірі 4235,08 грн в місяць (а.с.23). Відповідно до наказу №452/к/тр від 29.04.2022 «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» ОСОБА_3 перебуває в трудових відносинах з ТОВ «СВИСПАН ЛІМІТЕД», працюючи машиністом котлів паросилового господарства у м. Костополі Рівненського району Рівненської області (а.с. 46). Окрім того, за кошти позивачки дочка ОСОБА_3 12 вересня 2022 року оплатила вартість проживання в гуртожитку АДРЕСА_1 в розмірі 4 000 грн (а.с.88). Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Частина 3 статті 183 СК України регламентує, що якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомоги; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18, вказано про те, що при визначенні розміру таких аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що стягнення аліментів на утримання дочки чи сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту інтересів останніх, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати їх, якщо вони продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Виходячи з того, що позивачка несе значні витрати по утриманню дочки після досягнення нею повноліття у зв`язку з її очним навчанням, суд прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1 500 грн щомісячно на час навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Визначений судом розмір аліментів не є надміру високим і відповідає інтересам та потребам дочки в зв`язку з її навчанням. З таким висновком суду погоджується колегія суддів апеляційного суду. Доводи ОСОБА_1 , що суд неповно з`ясував обставини справи і надав неправильну оцінку наданим доказам, спростовуються дослідженими у суді обставинами справи та доказам, які їх стверджують. Судом взято до уваги матеріальне становище обох батьків, враховано витрати, які несе кожна із сторін на навчання доньки та можливість надавати такі кошти кожним із батьків. Доводи представника ОСОБА_2 про незадовільне матеріальне становище батька не можуть бути підставою для несплати аліментів на утримання своєї повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, оскільки брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. У матеріалах справи містяться докази, зокрема копії квитанцій про здійснення позивачкою витрат на оплату навчання повнолітньої дочки та проживання в гуртожитку, які обґрунтовано стверджують про розмір витрат, які надавала позивачка ОСОБА_1 у зв`язку з навчанням повнолітньої дочки. Судом враховано, що повнолітня дочка ОСОБА_3 проживає зі своєю матір`ю та перебуває на її утриманні і несе витрати на її навчання. Відповідач є працездатною особою, за станом здоров`я не має обмежень щодо умов праці. Посилання його на тимчасове нестабільне фінансове та матеріальне забезпечення не може свідчити про відсутність можливості організації життя з метою отримання доходу за виконувану ним роботу і надання аліментів повнолітній дочці на час навчання. Судом враховано, що позивачка перебуває на обліку в Болехівській міській філії Івано-Франківського ОЦЗ та отримує допомогу по безробіттю. Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції і не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому з 05 липня 2022 року слід стягувати аліменти на весь період її навчання, але не більше, ніж до досягнення 23-річного віку. Колегія суддів вважає, що визначений розмір стягнутих аліментів з відповідача на повнолітню дочку ОСОБА_3 узгоджується із розміром аліментів, визначеним чинним законодавством. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За встановлених у справі обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційних скаргах, не встановлено. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Болехівського міського суду 20 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 листопада 2022 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин