Постанова 4803 № 932/650/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5743/22 Справа № 932/650/21 Категорія 27 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до банку, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 26 лютого 2015 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 14 грудня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 50 268,29 грн., з яких: 45 904,41 грн. - заборгованість за тілом кредиту в тому числі 45 904,41 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 363,88 грн. - заборгованість за простроченими процентами, яку АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом від 26 лютого 2015 року у розмірі 30 000 грн., та судовий збір в розмірі 2 270 грн., а всього 32 270 грн. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а тому заборгованість за тілом кредиту в межах кредитного ліміту підлягає стягненню. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, а тому позов в іншій частині задоволенню не підлягає. Не погодившись з рішенням суду в частині залишених без задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні частини заборгованості за тілом кредиту, оскільки не врахував, що кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тобто відповідач може використувавати кредитні кошти, погашати заборгованість та знову користуватися кредитними коштами. Щодо перевищення розміру тіла кредиту над розміром кредитного ліміту, позивач вказує, що ОСОБА_1 за допомогою кредитної картки скористався сервісом "Оплата частинами". Умовами договору передбачена можливість для власників кредитних карток користуватися зазначеною послугою. У разі користування такою послугою, клієнт зобов`язується не допускати зниження розміру доступного залишку грошових коштів на картці менше суми щомісячного платежу, зазначеного в чеку. У разі недостатньої кількості коштів для оплати чергового платежу, наданого по сервісу «Оплата Частинами», клієнт доручає банку встановити овердрафт на кредитну картку на суму необхідну для сплати чергового платежу. Оскільки сервіс "Оплата частинами" не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт, підписання окремого кредитного договору не вимагається. Факт користування послугою "Оплата частинами" відповідачем належними та допустимими доказами по справі не спростовано. Звернень щодо вчинених операцій по кредитній картці без волевиявлення відповідача до банку не надходило. Судом також залишено поза увагою той факт, що відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору, він був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що свідчить про його згоду з усіма істотними умовами договору, тому наявні підстави для задоволення позову. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині залишених без задоволення позовних вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 26 лютого 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № б/н шляхом підписання Анкети-заяви, згідно з яким останньому надано кредит, з подальшим збільшенням розміру кредитного ліміту, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг містить посилання на те, що вона (заява), разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між банком та позичальником договір про надання банківських послуг. Умови та Правил надання банківських послуг, а також Тарифи банку не містять підпису відповідача. Відповідно до наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості, станом на 14 грудня 2020 року за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 50 268 грн. 29 коп., з яких: 45 904,41 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4 363,88 грн. - заборгованість за простроченими процентами. На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано Анкету-заяву від 26 лютого 2015 року про приєднання відповідача до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; Умови та правила надання банківських послуг та виписку про рух коштів по рахунку відповідача. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав встановленим факт отримання та користування кредитними коштами відповідачем у розмірі 30 000,00 грн., а тому у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути фактично отримані грошові кошти. Погодитись з висновком суду першої інстанції в частині залишених без задоволення вимог за іншою частиною тіла кредиту не можна, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За змістом частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, банківська виписка має статус первинного документа. При оцінці доказів суд першої інстанції не врахував, що на підтвердження заборгованості за кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» надало копію виписки з карткового рахунків відповідача, з якої вбачається, що він з 06 лютого 2017 активно користувався кредитними коштами, неодноразово знімав готівкові кошти, поповнював свою кредитну картку готівкою, використовував послугу «Оплата частинами», здійснював інші платежі та погашав заборгованість за кредитом (а.с. 64-78). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у розмірі 45 904,41 грн. в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, банк вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом стягнення заборгованості, до стягнення підлягає вся сума заборгованості за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) у розмірі 45 904,41 грн. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в межах кредитного ліміту. Залишаючи без задоволення вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими процентами, суд першої інстанції виходив із безпідставності вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи, не можуть вважатися частиною кредитного договору. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за нарахованими процентами. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини договору. Однак, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цим витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про нарахування процентів, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за нарахованими процентами, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві № б/н від 26 лютого 2015 року. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19. На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами, оскільки їх нарахування не підтверджено належними доказами. Доводи апеляційної скарги щодо визнання умов угоди відповідачем у зв`язку з користуванням картковим рахунком та використанням кредитних коштів, з посиланням на довідку про видані картки, виписку по особовому рахунку та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки - не спростовують наведених вище висновків суду та не доводять факту наявності у відповідача будь-якої заборгованості по кредиту. Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду в оскарженій частині про залишення без задоволення вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом є безпідставними та зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції в цій частині. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково, рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про необхідність скасувати рішення суду першої інстанції, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту то слід змінити розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 5 181,27 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 2015 року у розмірі 45 904,41 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 181,27 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова