Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 463/4283/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 463/4283/22 пров. № А/857/12302/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я., з участю секретаря судового засідання Приступи Р.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 липня 2022 року у справі № 463/4283/22 (головуючий суддя Яворський С.Й., час ухвалення рішення 12 год. 59 хв., Львів, повний текст рішення складений 14 липня 2022 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі,- В С Т А Н О В И В : 14 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправним і скасувати постанови серії: ВМ №00003743 від 17.12.2021 року, ВМ №00003877 від 20.12.2021 року, ВМ №00003742 від 17.12.2021 року, винесені уповноваженими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 132-1 КУпАП, а справи про адміністративне правопорушення закрити. Крім цього, позивач просив стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у справі у вигляді сплаченого ним судового збору за подачу позову до суду у сумі 1488,6 грн. та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 2232,9грн., що сукупно становить 3721,5 грн. Рішенням від 12 липня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова позовні вимоги задовольнив частково. Скасував постанови серії: ВМ №00003743 від 17.12.2021 року, ВМ №00003877 від 20.12.2021 року, ВМ №00003742 від 17.12.2021 року, винесені уповноваженими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 132-1 КУпАП, а справи про адміністративне правопорушення -закрив. Також суд стягнув з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у справі у вигляді сплаченого ним судового збору за подачу позову до суду у сумі 1488,6 грн. та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 2232,9 грн., що сукупно становить 3721,5 грн. В задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині визнання протиправними оскаржених постанов - суд відмовив. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення не відповідає визначеним частинами 2 та 3 статті 242 КАС України критеріям. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що подія та склад адміністративного правопорушення, які обов`язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені у кожній оскарженій постанові, а також підтверджуються: 1) фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт; 2) інформаційною карткою габаритно-вагового контролю, яка містить інформацію про навантаження на кожну вісь транспортного засобу, а також навантаження загальної маси транспортного засобу. Усі вказані докази були надані суду першої інстанції разом з відзивом, однак суд не надав їм належної оцінки. З огляду на викладене відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що постановою серія ВМ №00003742 від 17.12.2021 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. В даній постанові зазначено: 23.10.2021 року о 11 год 05 хв за адресою: Н-09, км 429+900, Львівська обл., зафіксований транспортний засіб МАЗ 6516V8-521-000, ДНЗ НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5. ПДР України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 34,8% (9,678 тон). Постановою серія ВМ №00003877 від 20.12.2021 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. В даній постанові зазначено: 16.12.2021 року о 10 год 28 хв за адресою: Н-09, км 430+200, Львівська обл., зафіксований транспортний засіб МАЗ 6516V8-521-000, ДНЗ НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5. ПДР України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 35,7 % (9,854 тон). Постановою серія ВМ №00003743 від 17.12.2021 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. В даній постанові зазначено: 23.10.2021 року о 09год 30 хв за адресою: Н-09, км 429+900, Львівська обл., зафіксований транспортний засіб МАЗ 6516V8-521-000, ДНЗ НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5. ПДР України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 30,4% (8,84 тон). Не погодившись з постановами відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач оскаржив їх до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені постанови є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам КУпАП, оскільки при розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є склад правопорушення, за яке законом встановлено адміністративну відповідальність. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частина сьома статті 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III ,,Про автомобільний транспорт ( далі Закон №2344-III) передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту. За визначеннями, наведеними в абзацах 18, 58 частини першої статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту). Статтею 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV ,,Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: в) навантаження на вісь: на здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр - 11,5 (7) тонн, від 1 до 1,3 метра -16 (10) тонн, від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 (10,5) тонн, від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19 (11,5) тонн, від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни - 23 (11,5) тонн, від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 (11,5) тонн. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 ,,Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами Пункт 3 вказаних Правил визначає, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідно до абзацу 4 пункту

4. Правил допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Частиною 2 статті 132-1 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Таким чином, у разі порушення вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху перевізник несе відповідальність, передбачену статтею 132-1 КУпАП. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Пунктом 3 Розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (далі Інструкція № 512), передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. За змістом абзацу 3 пункту 8 Розділу II Інструкції № 512, постанова та бланк квитанції про сплату адміністративного штрафу, що є невід`ємною частиною цієї постанови, оформлені згідно з додатком 1 до цієї Інструкції, друкуються на паперовому бланку разом із повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого листа з постановою) та вкладаються у паперовий конверт. Згідно вказаного Додатку №1 у постанові зазначаються: - дата, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, дата і час фіксації здійснення вимірювання, смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь; - марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги; - суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги; - назва технічного засобу, код, тип обладнання, серійний номер. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що форма і зміст постанови повинна відповідати Додатку №1, як визначає Інструкція №

512. Згідно пунктів 1, 2 Розділу II Інструкції № 512, уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною 2 статті 122-2, частинами 2, 3 статті 132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті. Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова). Під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У відповідності до пункту 3 Розділу II Інструкції, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази та встановив, що відповідач не надав документів, які б містили інформацію про зважування транспортного засобу визначену в автоматичному режимі під час проведення зважування. Окрім того, всупереч вимогам Інструкції № 512 в оскаржених постановах не міститься наступна інформація: місце вчинення адміністративного правопорушення, дата і час фіксації здійснення вимірювання, смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь; дата, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, дата і час фіксації здійснення вимірювання, смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь; категорія транспортною засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі); суть адміністративного правопорушення, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги; у розділі «Інформація про технічний засіб»; тип обладнання, серійний номер. Під час автоматичної фіксації адміністративного правопорушення не було визначено тип транспортних засобів та відповідно не було враховано цю інформацію під час розгляду справи, у постановах за посиланням в інтернеті на веб сайт («Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі»), відсутня постанова в електронній формі. За таких обставин суд першої інстанції дійшов аргументованого висновку, що відсутність в оскаржених постановах вищезгаданої інформації, визначеної Інструкцією № 512 виключає можливість з`ясування в чому саме полягає суть адміністративного правопорушення. Слушними є також доводи суду першої інстанції про те, що в оскаржених постановах відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вчинення позивачем правопорушень, також відсутній відеозапис руху транспортного засобу, працівниками відповідача не в повній мірі встановлені необхідні для вирішення справи обставини, висновки, які надав відповідач не відповідають обставинам справи, також відповідачем не доведено чи врахована похибка при винесенні постанов, у постановах не описано розрахунку перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, не подано будь-яких доказів щодо вимірювання фактичної маси (ваги) транспортних засобів позивача та доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів. При цьому суд першої інстанції мотивовано заначив, що оскаржені постанови містять масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, однак відповідачем належним чином не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження, зазначеному розміру перевищення навантаження визначеному в тоннах. Також суд акцентував увагу на тому, що наявні матеріали справи не надають можливості з`ясувати, на основі чого уповноважена особа дійшла висновку про перевищення навантаження на здвоєні осі транспортного засобу. Сукупність наведених обставин, на переконання суду першої інстанції, свідчить про те, що оскаржені постанови є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам КУпАП, оскільки при розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є склад правопорушення, за яке законом встановлена адміністративна відповідальність. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними, оскільки під час прийняття оскаржених постанов відповідач допустив порушення приписів наведених вище нормативно-правових актів. В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Наведені обставини спростовують доводи апеляційних скарг про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг. Інші, зазначені відповідачами в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 липня 2022 року у справі № 463/4283/22 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов У зв`язку з перебуванням судді Довгополова О.М. у відрядженні з 14 до 18 листопада 2022 року включно, постанова в повному обсязі складена 21 листопада 2022 року.