Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3755/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 140/3755/22 пров. № А/857/12367/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Затолочного В.С., Ніколіна В.В., за участю секретаря судових засідань Михальської М.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року (головуючий суддя: Денисюк Р.С., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, встановив: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДЛАЙФ ПЛЮС», 10.05.2022 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 10.11.2021 № UA 209000/2021/700141/1, № UA 209000/2021/700142/1, № UA 209000/2021/700143/2 та № UA 209000/2021/700144/1. Обґрунтовує позов тим, що митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості від 10.11.2021 № UA 209000/2021/700141/1, № UA 209000/2021/700142/1, № UA 209000/2021/700143/2 та № UA 209000/2021/700144/1, оскільки подані документи містять розбіжності та неточності. Позивач з таким твердженням митного органу не погоджується та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.11.2021 № UA 209000/2021/700141/1, № UA 209000/2021/700142/1, № UA 209000/2021/700143/2 та № UA 209000/2021/700144/1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що документи, які були подані до митного оформлення містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, що безпосередньо і зазначено у оскаржуваних рішеннях. Позивач, 24.10.2022 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, 08.11.2022 подано додаткові пояснення. Відповідачем, 08.11.2022 також подано додаткові пояснення. Представник відповідача Тістечко Ю.Я., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати. Представник позивача Крючков В.О., у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що 27.10.2021 між ТзОВ «Фудлайф Плюс» (покупець) та компанією «G.Van Landschoot & Zonen» (Бельгія) (продавець) укладено контракт № 27102021. Відповідно до пункту 1 якого, продавець продає, а покупець купує товар, в асортименті вказаному в інвойсі, який є невід`ємною частиною договору. За умовами договору, товар поставляється партіями на умовах, узгоджених сторонами в даному контракті і проформах-інвойсах відповідно до правил Інкотермс 2010. У разі, якщо в проформах-інвойсах не узгоджені умови поставки, товар може поставлятись на умовах FCA або EXW, або CRТ, або СІР відповідно правилам Інкотермс 2010. За замовленням покупця продавець надає покупцю послуги по зберіганню, пошуку і додаткового транспортування товару в обсязі і на умовах, визначених цим контрактом. Якщо інше не обумовлено в проформі-інвойсі або інвойсі, поставка товару здійснюється з таких місць: із адреси холодильної камери (складу), з адреси виробника товару або з адреси продавця (пункт 1). Ціна товару включає в себе вартість упаковки, маркування, страхування і погрузки товару на транспортні засоби (якщо поставка здійснюється на умовах FCA або EXW правил Інкотермс 2010). Сторони в інвойсі вказують найменування, загальну кількість товару, що поставляється, а також його вартість. Весь товар вказаний в інвойсі поставляється партіями. При узгодженні кожної партії товару, ціна на товар може змінюватись в залежності від об`єму і кон`юнктури ринку на даний вид продукції, але не може перевищувати узгоджену вартість в інвойсі. Ціна за одиницю товару не прив`язана до попередніх узгоджених поставок і варіюється в діапазоні, вказаному в інвойсі. Ціна узгодженої партії товару не може бути змінена в односторонньому порядку. Ціна на товар встановлюється в доларах США та євро. Загальну суму контракту складає сума всіх інвойсів, підписаних в період дії даного контракту (п. 2 контракту). Оплата товару здійснюється на умовах, визначених в проформах-інвойсах і може включати в себе передоплату, оплату по факту поставки і/або оплату з відстрочкою платежу. Датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару проводиться банківським переказом в доларах США та євро на реквізити продавця, вказані в контракті (п. 6 контракту). Між ТзОВ «Фудлайф Плюс» (покупець) та компанією «Pol-Export» Jaroslaw Roszczenko (Польща) (продавець) 29.09.2021 укладено контракт № 29882021. Відповідно до пункту 1 якого, продавець продає, а покупець купує товар, в асортименті вказаному в інвойсі, який є невід`ємною частиною договору. За умовами договору, товар поставляється партіями на умовах, узгоджених сторонами в даному контракті і проформах-інвойсах відповідно до правил Інкотермс 2010. У разі, якщо в проформах-інвойсах не узгоджені умови поставки, товар може поставлятись на умовах FCA або EXW, або CRТ, або СІР відповідно правилам Інкотермс 2010. За замовленням покупця продавець надає покупцю послуги по зберіганню, пошуку і додаткового транспортування товару в обсязі і на умовах, визначених цим контрактом. Якщо інше не обумовлено в проформі-інвойсі або інвойсі, поставка товару здійснюється з таких місць: із адреси холодильної камери (складу), з адреси виробника товару або з адреси продавця. Ціна товару включає в себе вартість упаковки, маркування, страхування і погрузки товару на транспортні засоби (якщо поставка здійснюється на умовах FCA або EXW правил Інкотермс 2010). Весь товар вказаний в інвойсі поставляється партіями. При узгодженні кожної партії товару, ціна на товар може змінюватись в залежності від об`єму і кон`юнктури ринку на даний вид продукції, але не може перевищувати узгоджену вартість в інвойсі. Ціна за одиницю товару не прив`язана до попередніх узгоджених поставках і варіюється в діапазоні, вказаному в інвойсі. Ціна узгодженої партії товару не може бути змінена в односторонньому порядку. Ціна на товар встановлюється в доларах США та євро. Загальну суму контракту складає сума всіх інвойсів, підписаних в період дії даного контракту (п. 2 контракту). Оплата товару здійснюється на умовах, визначених в проформах-інвойсах і може включати в себе передоплату, оплату по факту поставки або оплату з відстрочкою платежу. Датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару проводиться банківським переказом в доларах США та євро на реквізити продавця, вказані в контракті (п. 6 контракту). На виконання умов договору, компанія «G.Van Landschoot & Zonen» (Бельгія) виставила позивачу рахунки-фактури від 03.11.2021 № 2109695, згідно з яким вартість товару заморожена свиняча нога без кістки, вагою 21000 кг по 1,83 євро/кг становить в загальній сумі 38430,00 євро (а. с. 29 зворот, 209 зворот - переклад), від 05.11.2021 № 2109772, згідно з яким вартість товару заморожена свиняча нога без кістки, вагою 21000 кг по 1,83 євро/кг становить в загальній сумі 38430 євро (а.с. 45 зворот, 212 зворот - переклад). Також на виконання умов договору, компанія «Pol-Export» Jaroslaw Roszczenko (Польща) виставила позивачу рахунки-фактури від 08.11.2021 № PL/050606979/2021-034/0714, згідно з яким вартість товару м`ясо куряче механічної обвалки, вагою 20691,50 кг по 0,30 євро/кг становить в загальній сумі 6207,45 євро (а. с. 21, 208 - переклад), від 05.11.2021 № PL/050606979/2021-034/0707, згідно з яким вартість товару сало шийне свиняче заморожене, вагою 17173,00 кг по 0,51 євро/кг становить в загальній сумі 8758,23 євро та тримінг свинячий заморожений, вагою 3137,00 кг по 1,43 євро/кг становить в загальній сумі 4485,91 євро, загальна вартість 13244,14 євро (а. с. 38, 211 - переклад). З метою здійснення митного оформлення товару, що постачався («м`ясо куряче, механічної обвалки, подрібнене, перемелене (фарш), морожене, у вигляді однорідної маси рожевого кольору, отриманої з м`ясних каркасів свійських курей (100%), без теплової кулінарної обробки, не консервоване, без харчових добавок та приправ, придатне для споживання людиною, вагою нетто 20691,50 кг, 10.11.2021 декларантом подано до Львівської митниці митні декларації № UA209160/2021/013661 та № UA209160/2021/013686 відповідно. Однак, 10.11.2021 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2021/700141/1, № UА209000/2021/700143/2 та сформовано картки відмови № UA 209160/2021/000219, № UA 209160/2021/000221 у прийнятті митної декларації (а.с. 18-19, 33 зворот -35). Декларант 10.11.2021 подав МД № UA209160/2021/013692, № UA209160/2021/013697 за якими імпортований товар (м`ясо куряче механічної обвалки, подрібнене (фарш)…, сало (шийне) свиняче морожене... та м`ясо свійських свиней, морожене, подрібнене…) випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України (а.с. 20, 35 зворот -36). З метою здійснення митного оформлення товару, що постачався («м`ясо свійських свиней морожене окіст (шинка) без кості, обвалена, не подрібнена, без теплової кулінарної обробки, не консервована, без харчових добавок та приправ, вагою нетто 21000 кг, 10.11.2021 декларантом подано до Львівської митниці митні декларації № UA209160/2021/013685 та № UA209160/2021/013687. У графі 42 декларацій зазначено фактурну вартість товару 38430,00 євро та 38430,00 євро відповідно. Митну вартість визначено за першим методом (графа 43) на рівні 38430,00 євро, що згідно курсу становить 1160874,23 грн (а. с. 130, 117). Однак, 10.11.2021 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2021/700142/1, № UА209000/2021/700144/1 та сформовано картки відмови № UA 209160/2021/000220 та № UA 209160/2021/000222 у прийнятті митної декларації (а. с. 16, 92). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України). Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17. Суд апеляційної інстанції зауважує, що Львівська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Позивачем повідомлено митний орган, що стосовно додаткових документів та пояснень для підтвердження заявленої митної вартості товару «м`ясо куряче механічної-обвалки», що ввозилося згідно рахунку фактури № PL/0506069-79-2021-034-0714 від 08.11.2021, було надано вичерпний перелік документів (а. с. 144-146 том. 1). Стосовно додаткових документів та пояснень для підтвердження заявленої митної вартості товару «окіст свинячий без кості заморожений», що ввозилася згідно рахунку-фактури № 2109695 від 03.11.2021, то позивачем вказано, що зовнішньоекономічний контракт передбачає можливість після оплати, а тому надання платіжного документа не є обов`язковим (а. с. 156-157 том. 1). Стосовно додаткових документів та пояснень для підтвердження заявленої митної вартості товару «сало свиняче хребтове заморожене», «тримінг свинячий заморожений», що ввозилася згідно рахунку-фактури № PL/0506069-79-2021-034-0707 від 05.11.2021, то позивачем вказано, що зовнішньоекономічний контракт передбачає можливість після оплати, а тому надання платіжного документа не є обов`язковим, тобто було надано вичерпний перелік документів (а. с. 169-171 том. 1). Стосовно додаткових документів та пояснень для підтвердження заявленої митної вартості товару «окіст свинячий без кості заморожений», що ввозилася згідно рахунку фактури № 21097225 від 05.11.2021, то позивачем вказано, що зовнішньоекономічний контракт передбачає можливість після оплати, а тому надання платіжного документа не є обов`язковим, тобто було надано вичерпний перелік документів (а. с. 186-188 том. 1). Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребунню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви. Суд апеляційної інстанції зауважує, що з метою підтвердження митної вартості товарів позивачем надано Львівській митниці документи, зокрема: сертифікати якості від 08.11.2021, від 05.11.2021, від 03.11.2021, від 05.11.2021, рахунки-фактури (інвойс) від 08.11.2021 № PL/050606979/2021-034/0714, від 05.11.2021 № PL/050606979/2021-034/0707, від 03.11.2021 № 2109695, від 05.11.2021 № 2109772, автотранспортні накладні від 08.11.2021 б/н, від 05.11.2021 № NL U00060599, від 03.11.2021 В № Т65442304, від 05.11.2021 В № Т65442310, міжнародні ветеринарні сертифікати від 08.11.2021 № 1021/08270/21/18/UA, від 05.11.2021 № 228917936, від 03.11.2021 № ВЕ/ЕХ/OVB/2021/4369/1276, від 05.11.2021 № ВЕ/ЕХ/OVB/2021/4369/1281, сертифікати перевезення від 04.11.2021 № Е 5.864.466, від 05.11.2021 № Е 5.864.455, зовнішньоекономічні контракти від 29.09.2021 № 29882021, від 27.10.2021 № 27102021 та доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 05.11.2021, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, інших держав № 7799617 від 10.11.2021, від 09.11.2021 № 7797286, № 7797156 від 09.11.2021, № 7799806 від 10.11.2021, копії митних декларацій країни відправлення MRN 21PL301010Е1266471 від 09.11.2021, MRN 21PL301010Е1260811 від 07.11.2021, MRN 21ВЕЕ0000083912497 від 04.11.2021. Суд апеляційної інстанції, оцінивши вказані документи, погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем поданих документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним. Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до додаткових пояснень, які подані в судому засіданні 08.11.2022 в суді апеляційної інстанції, позивачем додано платіжні документи, що містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, згідно рахунку-фактури № 2109695 від 03.11.2021, рахунку-фактури № PL/0506069-79-2021-034-0707 від 05.11.2021, рахунку-фактури № 21097225 від 05.11.2021, згідно рахунку-фактури № PL/0506069-79-2021-034-0714 від 08.11.2021. Щодо покликання митного органу, що він володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих за призначенням, країною виробництва тощо, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, то на думку суду апеляційної інстанції, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару для позивача, від рівня митної вартості аналогічного товару, який імпортується іншими особами, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів підлягають скасуванню. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18. Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції додано: договір про надання правової допомоги від 08.09.2021, рахунок-фактури № 1-000000283 від 09.05.2022, акт здачі-приймання робіт № 1-000000283, платіжне доручення від 10.05.2022 № 373 на суму 15000 грн, попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 10.05.2022 № 10/05. Згідно попереднього розрахунку сум витрат на професійну правничу допомогу від 10.05.2022 № 10/05, надано наступні послуги: ознайомлення з рішеннями про коригування митної вартості товарів (2 год); ознайомлення з товаросупровідними документами, наданими клієнтом щодо кожної поставки, подання письмових пояснень (1 год); пошук інформації щодо контрагента у мережі Інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції (1 год); юридичний прогноз справи, детальний аналіз та вивчення фактичних обставин справи (1 год); вивчення судової практики з відповідних правовідносин, складання та подання позовної заяви (2 год); складання стратегії представництва товариства у суді щодо даної справи та вивчення судової практики з відповідних правовідносин (3 год). Орієнтовна сума витрат на правову допомогу становить 15000,00 грн. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та про оплату таких послуг. Однак, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України. Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що час затрачений на ознайомлення з оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартості товарів, з товаросупровідними документами, пошук інформації, аналіз та вивчення фактичних обставин справи, судової практики та складення стратегії представництва є явно завищеним з боку адвоката. Отже, з огляду на обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 4000 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Таким чином, апеляційна скарга Львівської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат на користь відповідача не має. Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 140/3755/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. С. Затолочний В. В. Ніколін У зв`язку з відсутністю судді Затолочного В.С. з 14.11.2022 по 18.11.2022 (відповідно до наказу від 08.11.2022 № 666-к/тм) повний текст судового рішення складено та підписано 21.11.2022.