Постанова КАС ВС № 2а-11794/11/1270

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2022 року м. Київ справа № 2а-11794/11/1270 касаційне провадження № К/9901/30348/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (головуючий суддя - Шембелян В.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гайдар А.В.; судді - Казначєев Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі № 2а-11794/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Азур Ейр Україна» до Головного управління ДФС у Луганській області, управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2011 року № 0000752360 та зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна», в подальшому назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Азур Ейр Україна» (далі - позивач, платник, ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна», ТОВ «Авіакомпанія «Азур Ейр Україна») звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач 1, контролюючий орган, податковий орган, ГУ ДФС у Луганській області), управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області (далі - відповідач 2, УДКС України у м. Луганську Луганської області), Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач 3, Офіс ВПП ДФС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2011 року № 0000752360 та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову платник зазначив, що сума податку на додану вартість, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, підтверджена податковими накладними, відповідачем не встановлено порушень їх оформлення або порушень оформлення первинних бухгалтерських документів. Порушення вимог податкового законодавства підприємствами, які мали взаємовідносини з контрагентами позивача, породжує негативні наслідки лише для таких підприємств і не може впливати на право платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2011 року № 0000752360 про зменшення TOB «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 460547,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що твердження про нереальність всіх господарських операцій позивача фактично ґрунтується на підставі висновків акта перевірки від 02 грудня 2011 року № 907/23-616/36129430, зроблених податковим органом на підставі аналізу господарської діяльності підприємств, з якими були взаємовідносини лише у частини безпосередніх контрагентів позивача по ланцюгам постачання. Проте, порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання, з якими у платника не було безпосередніх взаємовідносин в господарській діяльності, не є підставою для висновку про такі порушення самим позивачем. ГУ ДФС у Луганській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог відповідач 1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, що з наданих платником копій документів неможливо встановити факт реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Верховний Суд ухвалою від 07 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Луганській області. 25 листопада 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій. Наголошує, що під час перевірки контролюючим органом не встановлено жодних порушень податкового законодавства безпосередніми контрагентами позивача. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем 1 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 02 грудня 2011 року № 907/23-616/3 6129430, яким встановлені порушення позивачем вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2010 року на суму 460547,00 грн. Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» згідно із системою автоматизованого співставлення показників податкових декларацій з податку на додану вартість має в ланцюгах постачання контрагентів з ознаками «ризику», в зв`язку з чим неможливо підтвердити факт сплати постачальниками податку до бюджету. На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2011 року № 0000752360, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 460547,00 грн. Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акту індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Аналіз вказаних норм свідчить, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами законодавства, чинного на момент їх складання. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Здійснивши аналіз акта позапланової виїзної документальної перевірки позивача від 02 грудня 2011 року № 907/23-616/36129430, суди попередніх інстанцій зазначили, що фактично перевірка була проведена на підставі податкових декларацій позивача та уточнюючих розрахунків за липень-серпень 2010 року, відомостей з реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, установчих та реєстраційних документів, а також податкової інформації стосовно контрагентів позивача по ланцюгам постачання. При цьому, будь-яких посилань на відсутність у позивача первинних документів за господарськими операціями з його безпосередніми контрагентами акт перевірки не містить. В акті перевірки від 02 грудня 2011 року № 907/23-616/36129430 контролюючим органом здійснено аналіз діяльності частини контрагентів позивача по ланцюгам постачання, на підставі чого зроблено висновок, що за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів неможливо підтвердити факт надмірної сплати податку на додану вартість по ланцюгам постачання ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна». В зв`язку з цим, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 460547,00 грн. З цього приводу, Суд зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах: від 01 червня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Армавір» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31 січня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, які мають враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Суд не приймає посилання касаційної скарги, що з наданих платником копій документів неможливо встановити факт реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки такі твердження не були покладені в основу висновків, сформованих в акті перевірки від 02 грудня 2011 року № 907/23-616/36129430. Таким чином, висновок судових інстанцій про необ`єктивність твердження відповідача 1 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 460457,00 грн ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у Луганській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін. Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. А. Гончарова Судді С.С. Пасічник Р. Ф. Ханова