Постанова 4850 № 200/1872/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2022 року справа №200/1872/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 р. у справі № 200/1872/22 (головуючий І інстанції Бабаш Г.П., повне судове рішення складено 25.08.2022 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила: - визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в обробці заяви №818 від 26.01.2022 року, поданої ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , згідно довіреності стосовно виплати недоотриманої пенсії за померлу мати ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, які вмотивовані внутрішніми постановами Пенсійного фонду України; - зобов`язати відповідача обробити зареєстровану заяву №818 від 26.01.2022 року, яку подано представником ОСОБА_2 згідно довіреності щодо виплати нарахованої недоотриманої пенсії померлої мати ОСОБА_1 за життя ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом; - зобов`язати відповідача здійснити обробку заяви, яка буде прийнята та зареєстрована від 26.01.2022 року, визнати неправомірними дії використані при обробці документів (а.с. 2-9). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №914260842301 від 26.01.2022 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої суми пенсії за померлу ОСОБА_3 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти та зареєструвати заяву від 26.01.2022 року №818, яку подано від імені ОСОБА_1 ОСОБА_2 згідно довіреності щодо виплати нарахованої недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_3 . В решті позовних вимог відмолено (а.с. 30-34). Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування зазначено, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Також зазначає, що відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021 №33-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.12.2021 за №1589/37211, яка набрала законної сили з 10.12.2021, виключено п.1.3 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. Отже, заява на виплату недоотриманої суми пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера не може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке. ОСОБА_1 є донькою померлої пенсіонерки ОСОБА_3 , що підтверджено паспортом громадянина України, свідоцтвом про право на спадщину, свідоцтвом про смерть. Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, (паспорт серія НОМЕР_1 ), РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 (а.с. 13-14, 16). Відповідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 виданого Краматорським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 24.09.2021 складено запис №3218 (а.с. 17). Згідно свідоцтва про право на спадщину від 25.01.2022 року державним нотаріусом Першої слов`янської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Першої макіївської державної нотаріальної контори Макаровою Н.І., посвідчено, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцем недоотриманої пенсії у розмірі 72272,36 грн., що знаходиться на зберіганні Відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справа №231/2021 зареєстрована в реєстрі за №1-7. (а.с. 19). Листом від 26.10.2021 року №0500-1504/8-93094 Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області повідомило позивача, що залишок недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , буде розраховуватись за три роки, перед днем звернення за недоотриманою пенсією по місяць смерті включно. Залишок недоотриманої пенсії складає 72272,36 грн. (а.с. 18) На запит представника позивача за довіреністю ОСОБА_2 щодо виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , листом від 10.01.2022 року № 422-21723/3-15/-0500/22 Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області повідомило, що порядком №22-1 не передбачено надання заяви довіреним особам про виплату недоотриманої пенсії. З листа вбачається, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера встановленого зразку може подаватись заявником разом із сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатності для сприйняття їх змісту через веб-портал з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 року №13-1 зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.08.2015 року за №991/27436, проте на час звернення з відповідною заявою відсутня технічна можливість подання заяви про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера. Позивачу рекомендовано особисто звернутись до управління з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (а.с. 20). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області №914260842301 від 26.01.2022 року позивачу відмовлено у виплаті недоотриманої суми пенсії. З рішення вбачається, що відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021 року №33-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.12.2021 року за №1589/37211, яка набрала законної сили з 10.12.2021 року, виключено п.1.3 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії» відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» постанови Правління фонду України від 02.11.2005 року №22-1. Виходячи з вищевикладеного, заява на виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера не може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (а.с. 22). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до ст. 52 Закону №1058-IV, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1). Пунктом 1.1. Порядку № 22-1 визначено, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі веб-портал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436. Пунктом 1.3. вказаного Порядку встановлено, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Пунктом 2.26. Порядку № 22-1 встановлено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. Щодо доводів апелянта, що постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021 №33-1 виключено п.1.3 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій», отже, заява не може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, суд зазначає наступне. Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2021 року № 33-1, яка набрала чинності 10.12.2021, затверджено Зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України (далі - Постанова №33-1). Згідно п. 1 Постанови №33-1 у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) в розділі І пункт 1.3 виключено, у зв`язку з цим пункти 1.4-1.10 постановлено вважати відповідно пунктами 1.3-1.9. Також внесено зміни в розділ IV Порядку № 22-1, зокрема в абзаці першому пункту 4.2 слова «сервісного центру» замінити словами «структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб». В іншій частині п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 змін не зазнав та викладений в наступній редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин: «4.2. При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: - ідентифікує заявника (його представника); - реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; - сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; - надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; - повідомляє про можливості подавати заяви через веб-портал; - видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; - повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу». Таким чином, алгоритм прийняття та реєстрації заяв про виплату недоотриманої пенсії померлого не змінився. Приписами зазначеного порядку також не визначено випадків (винятків), коли заява не може бути прийнята та зареєстрована (відмова в реєстрації). Поряд з цим, статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР), встановлює загальні засади правовідносин в сфері реалізації громадянами їх права на звернення до органів державної влади та регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Відтак, згідно ст. 1 Закону № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до ст. 2 Закону № 393/96-ВР, законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону. Стаття 3 вказаного Закону визначає заяву як звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Тобто заява позивача про виплату недоотриманої пенсії її померлої матері, як така що направлена на реалізацію її закріпленого в законодавстві права, відповідає визначенню заяви, закріплене Законі № 393/96-ВР. Статтею 5 Закону № 393/96-ВР закріплено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). Згідно ст. 7 Закону № 393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Статтею 8 Закону № 393/96-ВР визначено категорії звернень, які не підлягають розгляду та вирішенню, до яких, зокрема, віднесено письмові звернення без зазначення місця проживання, не підписані автором (авторами), а також такі, з яких неможливо встановити авторство (анонімні); повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. З аналізу положень Закону №393/96-ВР випливає, що в разі надходження до органу звернення такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №815/1178/17. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виключення з тексту Порядку №22-1 п. 1.3. не змінило порядок прийняття та реєстрації заяви позивача, оскільки п. 4.2. Порядку №22-1 зобов`язує посадову особу ПФУ ідентифікувати заявника або його представника та зареєструвати заяву. Стосовно доводів апелянта, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, суд зазначає наступне. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13. За унормуванням п. 7 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, як вірно зазначено судом першої інстанції. За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 р. у справі №200/1872/22 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 р. у справі №200/1872/22 залишити без змін. Повне судове рішення 15 листопада 2022 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко