Постанова 4850 № 200/1133/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2022 року справа №200/1133/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року у справі № 200/1133/22 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування невиплаченої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.04.2017р. по 31.07.2018р. при визначенні розміру недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , за запитом державного нотаріуса Першої Краматорської державної нотаріальної контори Фареник О.О. - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сформувати та направити до державного нотаріуса Фареник О.О. для включення до складу спадщини після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідну довідку із врахуванням суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 за період з 01.04.2017р. по 31.07.2018р. без обмеження будь яким строком. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що є спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 була зареєстрована за місцем проживання у м. Донецьк, але у зв`язку з проведенням АТО/ООС стала на облік внутрішньо переміщеної особи у м. Краматорськ. Після смерті ОСОБА_2 державний нотаріус надіслав запит до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив надати довідку про наявність грошових коштів (недоотриманої пенсії) на ім`я ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , для оформлення спадщини. Проте відповідач надав відповідь, в якій, посилаючись на ст.46 Закону №1058, зазначив, що залишок недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 буде розраховуватись за три роки, перед днем звернення за недоотриманою пенсією по місяць смерті включно. Залишок недоотриманої пенсії на теперішній час складає 433,72 грн. Такі дії відповідача є протиправними, оскільки у ОСОБА_2 за життя, з 01 квітня 2017 року по 31 липня 2018 року наявна заборгованість з виплати пенсії. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування невиплаченої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.04.2017р. по 31.07.2018р. при визначенні розміру недоотриманої пенсії померлої, за запитом державного нотаріуса Першої Краматорської державної нотаріальної контори Фареник О.О. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сформувати та направити до державного нотаріуса Фареник О.О. для включення до складу спадщини після померлої ОСОБА_2 відповідну довідку із врахуванням суми недоотриманої пенсії померлої за період з 01.04.2017р. по 31.07.2018р. без обмеження будь яким строком. Вирішено питання судових витрат по справі. Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Відповідно до ст. 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. За запит державного нотаріусу пенсійним органом надана відповідь про залишок недоотриманої пенсії на суму 433,72 грн, тобто залишок недоотриманої пенсії ОСОБА_2 розраховано за три роки перед днем звернення за недоотриманою пенсією по місяць смерті включно. Таким чином, відповідач діяв у спосіб та у межах передбачених Конституцією та Законами України, та Управлінням не було порушено права позивача. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглядаючи апеляційні скарги в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 є сином та спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 21 жовтня 2002 року ОСОБА_2 складений заповіт, якими вона заповітала все своє майно, що належало їй на день смерті і на яке за законом вона матиме право своєму синові ОСОБА_1 (а.с.14) ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але у зв`язку з проведенням АТО/ООС, була внутрішньо переміщеною особою, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13 червня 2018 р. № 0000557238, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16) ОСОБА_2 знаходилась на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (район виплати м. Краматорськ), де отримувала пенсію до своєї смерті. Для оформлення спадщини позивач звернувся до Державного нотаріуса Першої Краматорської державної нотаріальної контори Фареник О.О. Державний нотаріус Фареник О.О. зробив запит до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21 липня 2021р. № 1677/02-14, в якому просив надіслати довідку про наявність грошових коштів (недоотриманої пенсії) на ім`я ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також було зазначено, що довідка необхідна для оформлення спадщини. Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відповідь, що відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Тому залишок недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 буде розраховуватись за три роки, перед днем звернення за недоотриманою пенсією по місяць смерті включно. Залишок недоотриманої пенсії на теперішній час складає 433,72 грн. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем при визначенні заборгованості по пенсії ОСОБА_2 протиправно застосовано трирічний строк виплати. Оцінка суду. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 52 Закону № 1058 сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. На підставі статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Згідно частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Частиною першою статті 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини першої статті 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. На підставі пункту 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону. За приписами статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-VI), пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу. Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат. Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV. Судом встановлено, що відповідач фактично визнає ту обставину, що пенсійні кошти ОСОБА_2 за спірний період нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду, як заборгованість по виплаті пенсії, однак наполягає на тому, що виплату таких коштів спадкоємцям можливий тільки в межах трирічного строку відповідно до статті 46 Закону № 1058. Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30). Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31). Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53). У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50). Правомірних підстав для припинення виплати пенсії за життя ОСОБА_2 , визначених Законом № 1058, відповідачем не наведено. Своєчасна невиплата пенсії ОСОБА_2 за життя відбулася не з її вини, а через загальновідомі обставини тимчасової втрати контролю з боку України над територією та вимушеним переміщенням ОСОБА_2 до іншого населеного пункту, підконтрольному українській владі. Положеннями статей 9 та 47 Закону № 1058 встановлено, зокрема, що пенсія за віком призначається та виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Суд зазначає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Жодних змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, заборгованості по пенсії Верховною Радою не приймалось. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних. При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій. Таким чином, заборгованість пенсійних виплат ОСОБА_2 за життя у період з 01.04.2017р. по 31.07.2018р. сталася з вини пенсійного органу, тому нарахована заборгованість по її пенсії повинна бути визначена в довідці без обмеження будь-яким строком. Зазначене обумовлює правильність висновків суду першої інстанції, що відповідачем при визначені суми заборгованості по пенсії ОСОБА_2 , протиправно застосовано трирічний строк виплати пенсії до моменту смерті. Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року у справі № 200/1133/22 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року у справі № 200/1133/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 15 листопада 2022 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 15 листопада 2022 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді І.В. Сіваченко Е.Г. Казначеєв