Постанова 4850 № 360/4192/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2022 року справа №360/4192/21 м.Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року у справі № 360/4192/21 (головуючий І інстанції Басова Н.М., повний текст складений у м.Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі ГУПФУ в Луганській області, відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення від 25.06.2021 року № 122950001535 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 15.07.1992 року по 30.05.1993 року, з 01.03.2013 року по 30.04.2014 року, з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року, до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоду роботи: з 01.03.2013 року по 30.04.2014 року та відмові у призначені пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 Закону «України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах; -зобов`язати призначити з 17 червня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зарахувавши до страхового стажу періодів роботи з 15.07.1992 року по 30.05.1993 року, з 01.03.2013 року по 30.04.2014 року, з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року, до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоду роботи з 01.03.2013 року по 30.04.2014 року, на посаді нормувальника гірничого в`язання з підземними роботами в ТОВ «Інтер-Інвествугілля». Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 25 червня 2021 року №122950001535 «Про відмову в призначенні пенсії позивачу»; - зобов`язано відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу роботи періоди: з 15.07.1992 року по 30.05.1993 року, з 01.03.2013 року по 30.04.2014 року, з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року; до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, період з 01.03.2013 року по 30.04.2014 року; - зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17.06.2021 року № 1659 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ в редакції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) та з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права. Апелянт вважає правомірним спірне рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, оскільки позивач не досяг віку для призначення пенсії згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058. Також, вважає правомірним незарахування до страхового та пільгового стажу спірних періодів роботи позивача з підстав, визначених у спірному рішенні відповідача про відмову в призначенні пенсії. Ухвалою апеляційного суду від 15.02.2022 року справу № 360/4192/21 призначено до розгляду на 30.05.2022 року. У зв`язку із запровадженням Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, воєнного стану через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації, а також, враховуючи наказ Голови Верховного Суду від 2 березня 2022 року №29/0/8-22 «Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану», з метою забезпечення безперервності правосуддя, ця скарга розглядається у перший день можливості вчинення процесуальних дій. Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу № 360/4192/21, однак листом від 03.10.2022 року суд першої інстанції повідомив про відсутність можливості надати справу в паперовому вигляді у зв`язку з тимчасовим захопленням міста Сєвєродонецьк, в якому знаходиться будівля суду. Також повідомлено, що всі документи у цій справі, що надійшли в паперовому вигляді або через офіційну електронну пошту суду скановано та експортовано в КП «Діловодство спеціалізованого суду». Листом від 19.08.2022 року № 2097/0/2-22 Верховний Суд на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). Також, у вказаному листі Верховний Суд щодо інституту відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі у зв`язку з запровадженням ЄСІТС зазначив, що втрата судового провадження стосується справ, які були сформовані в паперовій формі. Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 року № 15-14040/18, від 13.09.2018 року № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему «Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018 року. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Таким чином, наявність електронних копій матеріалів судової справи, паперовий примірник якої фактично втрачено, не є підставою для визнання судового провадження втраченим, а тому електронні матеріали судових справ, які сформовано в підсистемі «Електронний суд» у повному обсязі є достатніми для подальшого розгляду таких справ. Отже, враховуючи зазначений лист Верховного Суду, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Позивач 17.06.2021 року звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за Списком № 1 та надала відповідні документи, заяву прийнято та зареєстровано за № 1659. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 25.06.2021 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком за п. 1 ч. 2 статті 114 Закону № 1058 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку на дату звернення (17.06.2021 року) 48 років 6 місяців. Страховий стаж складає 37 років 1 місяць 21 день, пільговий стаж за Списком № 1 9 років 5 місяців 8 днів. Не зараховано до страхового та пільгового стажу період роботи в ТОВ «Інтер-інвествугілля» з 01.03.2013 року по 30.04.2014 року через несплату підприємством страхових внесків; до страхового стажу не зараховано період з 15.07.1992 року по 30.05.1993 року через ненадання довідки від 12.11.19996 року № 235, зазначену в дублікаті трудової книжки; з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року несплата підприємством страхових внесків. Позивачем надано архівну довідку від 17.03.2021 року № 03/07, дублікат трудової книжки, реєстр страхових осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), довідку від 11.06.2021 року № 998, довідку від 11.06.2021 року №996, довідку від 11.06.2021 року №1000, довідку від 11.06.2021 року №1002, наказ про проведення атестації робочих місць від 15.09.1995 року №408, наказ від 18.05.2000 року №242. За п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі- Закон № 1058) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок. Аналогічні підставі призначення пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені п. «а» ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон №1778) . Тобто пункт «а» ч. 1 статті 13 Закону № 1788 та пункт 1 ч. 2 статті 114 Закону №1058, на час виникнення правовідносин фактично є аналогічними. Рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року статтю 13 Закону № 1788 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду № 1 -р/2020 від 23.01.2020. За п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ. За п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Згідно п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам; З прийняттям рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року утворилася колізія у законодавстві щодо Законів № 1788 та № 1058. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Тому відмова відповідача в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 47 років, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 48 років та 6 місяців пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058, є протиправною. Судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20. Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи з 15.07.1992 року по 30.05.1993 року на посаді ламповіка на шахті «Первомайська виробничого об`єднання «Первомайськвугілля», у зв`язку з ненаданням довідки від 12.11.1996 року № 235, зазначеної в дублікаті трудової книжки, на підставі якої був зроблений запис про цей період роботи. За ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. За ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За п. 3 Порядку № 637 підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Позивачем відповідачу надано дублікат трудовій книжки НОМЕР_1 ,дата заповнення якої 08.04.1998 року, виданий ДВАТ шахтоуправлінням «Золоте». У трудовій зазначено, що дублікат трудовій книжки був виданий у зв`язку з пожежею на підприємстві. 15.07.1992 позивача прийнято ламповіком на шахту «Первомайська» в/о «Первомайськвугілля» та звільнено 30.05.1993 року по переводу на шахту «Родина» (записи № 4, №5). Цей запис у трудовій зроблений на підставі довідки № 235 від 12.11.1996 року. Запис засвідчений підписом начальника відділу кадрів, печаткою шахти «Первомайська». За п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкції), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом. Згідно п.п. 5.1-5.3 Інструкції особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи «Відомості про роботу «Відомості про нагородження/заохочення» при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень). Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані. У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах. У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Таким чином всі обов`язки щодо правильного відображення всієї необхідної інформації щодо періодів роботи лежить на роботодавці, який видає дублікат трудової книжки. Для позивача не встановлено діючими нормами законодавства надавати при призначенні пенсії ще додаткові довідки на підставі яких їм були внесені записи в дублікат трудової книжки. Суд зазначає, що всі записи в трудовій книжці позивача за період роботи з 15.07.1992 року по 30.05.1993 року відповідають вказаній Інструкції, будь-яких доказів того, що ці записи зроблені невірно, або неточно, або не відповідають дійсності відповідачем суду не надано. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до страхового стажу період роботи з 15.07.1992 року по 30.05.1993 року. Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року, до страхового та пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботи з 01.03.2013 року по 30.04.2014 року, у зв`язку з несплатою підприємством страхових внесків. Згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у періоди з 01.03.2013 року по 30.04.2014 року, з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року позивачу нараховувалася та виплачувалася заробітна плата. Тобто це свідчить, що вона працювала у ці періоди. Також в індивідуальних відомостях про застраховану особу у відомостях про спецстаж вказано, що весь період роботи з 01.03.2013 року по 30.04.2014 року відноситься до спецстажу та підприємство звітувала про роботу позивача за кодом ЗП3013А1, що відповідно до довіднику кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства підтверджує, що позивач у цей період була безпосередньо зайнята повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1 ч. 1 статті 11 Закону № 1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, які працюють на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання. За ч. 1 статті 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону. Згідно п. 1 ч. 1 статті 14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, в тому числі на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України. За ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 до обов`язків страхувальників віднесено, зокрема, нарахування, обчислення і сплата в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків. Згідно абз. 1 ч. 1, ч. 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Порядок обчислення та сплати страхових внесків врегульовує стаття 20 Закону №1058, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Таким чином, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Отже, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працювала позивач у спірний період. Оскільки законодавством покладено обчислення та сплату страхових внесків на підприємство-страхувальника, позивач позбавлена можливості самостійно сплатите ці страхові внески, у зв`язку з чим не може нести відповідальність за неналежне виконання ТОВ «Інтер-Інвествугілля» та ВП шахта «Золоте» ДП «Первомайськвугілля» обов`язків зі сплати обов`язкових платежів. Отже, невиконання обов`язків роботодавців зі сплати страхових внесків не може ставити в залежність та бути підставою для позбавлення особи права на пенсійне забезпечення. Висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду в постановах від 27.03.2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а. Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року, до страхового та пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 01.03.2013 року по 30.04.2014 року. Суд зазначає, що позивач відповідає всім вимогам, встановленим пунктом «а» ч. 1 статті 13 Закону №1778 з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020, тому жодних підстав для відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не існує. Суд не приймає доводи відповідача про те, що визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах визначається лише Законом № 1058, який є пріоритетним та основним над іншими Законами України, адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058. Враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення від 25.06.2021 року № 122950001535; зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 15.07.1992 року по 30.05.1993 року, з 01.03.2013 року по 30.04.2014 року, з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року, до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи з 01.03.2013 року по 30.04.2014 року, повторно розглянути заяву позивача від 17.06.2021 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року у справі № 360/4192/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 14 листопада 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: Е.Г. Казначеєв Г.М. Міронова