Ухвала КЦС ВС № 401/1694/21

Ухвала 14 листопада 2022 року м. Київ справа № 401/1694/21 провадження № 61-10951ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу Світловодського міського голови Маліцького Андрія Івановича на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 травня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Світловодського міського голови Маліцького Андрія Івановича, Світловодської міської ради Кіровоградської області, Світловодського міського комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд соціального страхування у Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження Світловодського міського голови від 13 травня 2021 року № 386-к про звільнення його з роботи та поновити його на посаді директора Світловодського міського комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг» (далі - СМКП «Комбінат комунальних послуг»); стягнути з СМКП «Комбінат комунальних послуг» на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день ухвалення рішення суду. Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що з 28 квітня 2020 року він працював на посаді директора СМКП «Комбінат комунальних послуг» на підставі контракту. Розпорядженням Світловодського міського голови Кіровоградської області від 13 травня 2021 року № 386-к його було звільнено із займаної посади з 13 травня 2021 року. Підставою його незаконного звільнення визначено невжиття ним як директором СМКП «Комбінат комунальних послуг» заходів щодо уникнення збитків підприємству і, як наслідок, порушення умов контракту. При цьому підставою звільнення вказано рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01 квітня 2021 року про стягнення з СМКП «Комбінат комунальних послуг» на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу збитків у сумі 106 236,36 грн, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що ґрунтується на результатах проведеної Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області перевірки, за якою було винесено припис № 20/115 від 24 червня 2020 року, в якому передбачені заходи, обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання. Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області звернулася до СМКП «Комбінат комунальних послуг» з претензією від 11 серпня 2020 року № 8-0/2340 про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення підземних вод фільтратом сміттєзвалища твердих побутових відходів у період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2020 року на суму 106 236,36 грн. Однак з метою недопущення забруднення підземних вод та з метою виконання вказаного припису СМКП «Комбінат комунальних послуг» було розроблено Програму поводження з твердими побутовими відходами в місті Світловодськ на 2021-2025 роки, затверджену рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 20 жовтня 2020 року № 2284, в якій передбачено кошти на будівництво свердловини для контролю забруднення підземних вод в розмірі 450 000 грн. Він як керівник підприємства неодноразово направляв листи з проханням здійснити фінансування видатків, передбачених Програмою. Однак необхідне фінансування не здійснювалося. Крім цього, він не погоджується з його звільненням у зв`язку з порушенням пунктів 2.4.1 та 2.4.2 контракту, а саме - за незабезпечення високоефективної, стабільної, беззбиткової діяльності підприємства, погіршення його фінансового стану, отримання і зростання прибутку, рентабельності виробництва та за невжиття заходів щодо зменшення витрат Підприємства та собівартості товарів (робіт, послуг), оскільки згідно зі станом розрахунків підприємства на 13 травня 2021 року кредиторська заборгованість становила 518 000 грн, а дебіторська заборгованість - 528 000 грн, тобто на момент його звільнення підприємство було прибуткове. Крім цього, він є депутатом Світловодської міської ради, тому його звільнення мало бути погоджене цією радою. В день звільнення він перебував на лікарняному, тому не міг бути звільнений. Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 травня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Світловодського міського голови від 13 травня 2022 року № 386-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора СМКП «Комбінат комунальних послуг» з 14 травня 2021 року. Стягнуто з СМКП «Комбінат комунальних послуг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14 травня 2021 року по 03 травня 2022 року, в сумі 223 445,79 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць сумі 27 316,80 грн допущено до негайного виконання. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційні скарги СМКП «Комбінат комунальних послуг» та Світловодського міського голови Маліцького А. І. залишено без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 травня 2022 року - без змін. 03 листопада 2022 року Світловодський міський голова Маліцький А. І. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 травня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481 грн. Предметом позову в цій справі є: визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення з роботи та поновлення позивача на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 223 445,79 грн. Ціна позову в цій справі становить 223 445,79 грн, що станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 100 = 248 100 грн). Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі № 170/226/16-ц, згідно з якими: за частиною третьою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору, від 08 жовтня 2018 року у справі № 591/1256/17, в якій зазначено: вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15, від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18, згідно з якими: укладаючи контракт позивач погодився з його умовами у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання, не заслуговують на увагу, оскільки за встановлених судами попередніх інстанцій в цій справі обставин, а саме: спірне розпорядження взагалі не містить відомостей про розірвання чи припинення контракту з ОСОБА_1 та посилання на норми КЗпП України як на підставу припинення трудового договору, що прямо передбачено підпунктом 4.6 укладеного з ним контракту від 27 квітня 2020 року. Рішенню про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, фактично слугувала лише доповідна записка начальника юридичного відділу Данилевської Л. І. про виявлення судового рішення про стягнення збитків, викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки судів не суперечать правовим висновками, викладеним в зазначених постановах Верховного Суду, так як під час судового розгляду не доведено наявності обставин порушення позивачем умов укладеного з ним контракту, що могло бути підставою для його дострокового розірвання. Також неспроможним є посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, в якій вказано: під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви, оскільки в цій справі позивач не збільшував своїх позовних вимог. Так, у червні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення його з роботи та стягнення з СМКП «Комбінат комунальних послуг» на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Подальше зазначення позивачем про необхідність поновлення його на роботі не є зміною вже заявленої ним позовної вимоги про поновлення на роботі шляхом скасування розпорядження про його звільнення з роботи, оскільки це (поновлення на роботі) є закономірним наслідком задоволення його вимоги про встановлення незаконності звільнення з роботи і скасування розпорядження про звільнення. Крім того, посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження. Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання Світловодського міського голови Маліцького А. І. про зупинення виконання рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 травня 2022 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Світловодського міського голови Маліцького Андрія Івановича на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 травня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Світловодського міського голови Маліцького Андрія Івановича, Світловодської міської ради Кіровоградської області, Світловодського міського комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд соціального страхування у Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко