Постанова Хмельницький апеляційний суд № 674/1700/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2022 року м. Хмельницький Справа № 674/1700/21 Провадження № 33/4820/445/22 Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретарів судового засідання Цугель А.О., Журбіцького В.О., Купельської Н.П., Селезньової М.Д., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Наталюка Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 24 червня 2022 року,- в с т а н о в и л а: Цією постановою суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок. За постановою суду, 14.12.2021 о 04 год. 57 хв. в м. Дунаївці по вул. Могилівська, 23, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21121, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: почервоніння обличчя, нечітка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, в присутності двох свідків на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив п.2.5Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, провадження закрити за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки факту керування ним транспортним засобом не було, при свідках він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому звертає увагу на те, що працівники поліції його провокували і дали вказівку сісти за кермо автомобіля, що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та зафіксовано на відеозаписі, який долучено до матеріалів справи. Крім того, місцевий суд не прийняв до уваги, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідчили про те, що в їх присутності не пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння. Апелянт зауважує, що письмові пояснення свідків датовані різними датами і описуються різні події. Вважає, що почервоніння обличчя та запах з порожнини рота не можуть бути беззаперечним доказом того, що він перебував у стані сп`яніння, так як такі симптоми можуть бути результатом неврологічного стану особи. Апелянт звертає увагу на те, що відеозапис з місця події складається з декількох файлів, що є суттєвим порушенням. При цьому апелянт посилається на практику ЄСПЛ та вважає, що оскаржувана постанова суду суперечить такій практиці. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, на підтримання апеляційної скарги, з посиланням на зазначені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався. Суддя місцевого суду прийшов до обґрунтованого висновку про повне доведення вини ОСОБА_1 у скоєні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, при викладених у постанові обставинах. Так, з даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №163103 від 14.12.2021 року вбачається, що в м.Дунаївці, по вул.Могилівська,23, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ-21121, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, нечітка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, в присутності двох свідків на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 визнав факт керування транспортним засобом у встановлений день, та пояснив, що на прохання працівників поліції від`їхати автомобілем, який перешкоджав заїзду на територію шиномонтажу, він сів за кермо цього автомобіля, який належав його товаришу, та здійснив перепаркування. Йому працівники поліції запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, оскільки він має ознаки сп`яніння. Від такого проходження огляду він відмовився, так як хвилювався. Захисник в апеляційній інстанції підтримав свої пояснення, які були надані в суді першої інстанції, а саме про те, що у зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення дату та час ОСОБА_1 автомобілем не керував, при свідках не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, на відеозаписі не вбачається факт руху автомобіля, а від`їхав ОСОБА_1 автомобілем на вимогу працівника поліції. Проте, такі пояснення спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4 в апеляційному суді, згідно з якими, у встановлений день він ніс службу як працівник поліції і на службовому автомобілі під`їхали з колегами до території шиномонтажу, проте заїхати на територію перешкоджав неправильно припаркований автомобіль ВАЗ-21121. Вони звернулись до водія, який перебував за кермом цього автомобіля, з проханням від`їхати (перепаркуватись), оскільки транспортний засіб був припаркований в порушення ПДР та надати документи на автомобіль, посвідчення водія. Останній перепаркував вказаний транспортний засіб та мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, тому йому запропонували пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 відмовився від такого, про що було складеного протокол про адміністративне правопорушення та відповідні документи. З переглянутого апеляційним судом відеозапису з камер працівників поліції убачається, що у вказаному місці працівники поліції підійшли до зазначеного транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , запропонували йому від`їхати, на що останній погодився. На питання, чому не пристебнутий ремінь безпеки, водій пояснив, що приїхав з товаришем, якому належить автомобіль, але він сів за кермо, так як тверезий. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 пояснив, що випив одну пляшку пива вдень, при цьому погоджується пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6810. В присутності двох свідків намагається неодноразово пройти тест, але невірно продуває прилад, виражається нецензурною лайкою, тому такі дії поліцейськими були розцінені як його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Доводи апелянта про те, що у встановлений день він не керував транспортним засобом, його працівники поліції спровокували сісти за кермо автомобіля, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 , на пропозицію працівників поліції від`їхати транспортним засобом, не повідомив останніх про те, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 стверджував, що знаходиться в тверезому стані та при перепаркуванні автомобіля товариша перебував за кермом особисто. Посилання в апеляційній скарзі на те, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідчили про те, що в їх присутності не пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння, відхиляються судом, оскільки спростовуються даними відеозапису. Крім того, відповідно до ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У даній справі вказані обставини, крім пояснень свідків підтверджуються відеозаписом. Щодо розбіжностей у даті в письмових поясненнях свідків та описування різних подій, то такі розбіжності є явною опискою, оскільки в даних поясненнях, в графі по суті заданих питань зазначено вірну дату події та описані одні і ті самі обставини відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер. Доводи апелянта про те, що почервоніння обличчя та запах з порожнини рота не можуть бути беззаперечним доказом того, що він перебував у стані сп`яніння, відхиляються, так як ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не за керування у стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що перебачено п.2.5 ПДР України. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозапис з місця події складається з декількох файлів, що є суттєвим порушенням, відхиляються апеляційним судом, так як вказаний відеозапис містить інформацію, яка підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, ОСОБА_1 та його захисником не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні. Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено. Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя- п о с т а н о в и л а: Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 24 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М.