Ухвала КЦС ВС № 156/631/21

Ухвала 15 листопада 2022 року м. Київ справа № 156/631/21 провадження № 61-11233ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз», яка підписана представником Каліщуком Володимиром Павловичем, на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 09 червня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (далі - АТ «Волиньгаз») про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просила визнати протиправними дії АТ «Волиньгаз» по донарахуванню ОСОБА_1 вартості не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу за період з 01 листопада 2020 року по 05 квітня 2021 року на суму 52 981 грн, за особовим рахунком № НОМЕР_1 , як донарахування за втручання в роботу побутового газового лічильника та зобов`язати АТ «Волиньгаз» провести перерахунок абоненту ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 розміру платежів за спожитий природний газ шляхом виключення донарахувань за необлікований об`єм природного газу в розмірі 52 981 грн, як донарахування за втручання в роботу побутового газового лічильника. Позовна заява мотивована тим, що 05 квітня 2021 року працівниками АТ «Волиньгаз» у житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_1 виявлено недоліки лічильника газу. Цього ж дня комісією АТ «Волиньгаз» здійснено демонтаж лічильника газу «Метрікс» заводський № НОМЕР_2 , який в подальшому за словами представників відповідача, мали направити для проведення експертизи. Власником вище вказаного житлового будинку є ОСОБА_2 . У будинку також проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та четверо їхніх неповнолітніх дітей. 06 серпня 2021 року неповнолітня дитина ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у огорожі, що розташована біля житлового будинку виявила лист щодо погашення заборгованості за № 430-Сл-3957-0821 від 02 серпня 2021 року та рахунок на оплату № 81017429 від 30 липня 2021 року. Дитина передала документи своєму батькові, а вже ОСОБА_3 дані документи передані позивачу для відома. Так, згідно листа щодо погашення заборгованості за № 430-Сл-3957-0821 від 02 серпня 2021 року позивача повідомлено, що під час проведення комісії з експертизи по втручанню в роботу побутових лічильників газу виявлено втручання в лічильний механізм лічильника типу «G-4» марки «Metrix» заводський № 008351, показник 35 020,86 м.куб, а саме: пошкоджені корпус під лічильним механізмом в місці розташування металевої пломби та нашарування речовини темного кольору на полімерному захисті лічильника газу. На підставі чого позивачу проведено донарахування коштів за виявлене втручання на суму 52 981 грн, враховуючи використання газу та нарахування по лічильнику за період з 01 листопада 2020 року по 05 квітня 2021 року. Також попереджено про припинення газопостачання у разі несплати донарахованої суми. Зазначає, що до даного листа не долучено акту розрахунку обсягу необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу; документів, які б підтверджували демонтаж (зняття лічильника); документів про передачу лічильника на експертизу; документів про проведення експертизи; протоколів засідання комісії. Вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки ніякого втручання в лічильник позивач не здійснювала. Від ОСОБА_3 позивачу стало відомо, що передумовою та підставою для проведення демонтажу та експертизи лічильника став фарбований корпус лічильника. Оскільки рахунки виставлені відповідачем оплачуються саме власником житлового будинку та її чоловіком, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем вважається укладеним саме між відповідачем та власником житлового будинку ОСОБА_2 , то вважає, що дії відповідача щодо донарахування коштів за виявлене втручання в лічильник на суму 52 981 грн саме на позивача, яка не є власником житлового будинку та з якою договір розподілу природного газу не укладався є протиправним. Крім того, всі документи, які стосуються вказаного порушення складено на ім`я ОСОБА_1 , однак у житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 така не проживає. Після отримання документів від відповідача встановлено, що про засідання комісії повідомляли ОСОБА_3 , який зареєстрований та проживає у вище вказаному будинку. Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 09 червня 2022 року, яке залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії АТ «Волиньгаз» щодо донарахування ОСОБА_1 вартості не облікованого об`єму природного газу за період з 01 листопада 2020 року по 05 квітня 2021 року на суму 52 981 грн за особовим рахунком № НОМЕР_1 , як донарахування за втручання в роботу побутового газового лічильника. Зобов`язано АТ «Волиньгаз» провести перерахунок абоненту ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 розміру платежів за спожитий природний газ шляхом виключення донарахувань за необлікований об`єм природного газу в розмірі 52 981 грн, як донарахування за втручання в роботу побутового газового лічильника. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 07 листопада 2022 року АТ «Волиньгаз» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Каліщуком В. П., на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 09 червня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року. АТ «Волиньгаз» посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання протиправними дії по донарахуванню вартості не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу на суму 52 981 грн, як донарахування за втручання в роботу побутового газового лічильника та зобов`язання провести перерахунок абоненту розміру платежів за спожитий природний газ шляхом виключення донарахувань в розмірі 52 981 грн, як донарахування за втручання в роботу побутового газового лічильника. Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 156/631/21 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга АТ «Волиньгаз» подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз», яка підписана представником Каліщуком Володимиром Павловичем, на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 09 червня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Н. О. Антоненко М. М. Русинчук