Постанова 4801 № 138/3216/20

Справа № 138/3216/20 Провадження № 22-ц/801/1683/2022 Категорія: 30 Головуючий у суді 1-ї інстанції Цибульський О. Є. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2022 рокуСправа № 138/3216/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М. з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 138/3216/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Горбоконь Оксана Григорівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу Ѕ частини нежитлової будівлі, договору купівлі продажу Ѕ частини земельної ділянки та витребування майна із чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Сувалова Валерія Олександровича на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Цибульського О. Є.,- ВСТАНОВИВ: В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог приватного нотаріуса Могилів-Подільського нотаріального округу Вінницької області Горбоконь Оксани Григорівни, про визнання недійсним договору купівлі-продажу Ѕ частини нежитлової будівлі , Ѕ частини земельної ділянки та витребування цього майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на судові рішення якими було визнано недійсною з моменту вчинення довіреність від 18 вересня 2014 року, вчинену від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену нотаріусом міста Тюмень Ханти-Мансійського нотаріального округу Волковим Миколаєм Олександровичем, зареєстровану в реєстрі за № 13-1472 на підставі якої відбулося незаконне відчуження належного їй майна. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 липня 2022 року позов задоволено частково. Визнано недійсними договори купівлі-продажу Ѕ частки нежитлової будівлі (вбиральні) та Ѕ частки земельної ділянки, площею 0,0068 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області28 лютого 2017 року, зареєстровані в реєстрі за №№ 146;

148. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати (т. 2 а.с. 119-121). В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Сувалов Валерій Олександрович просить рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 липня 2022 року скасувати і ухвалити нове про відмову у позові посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Шевчук Андрій Анатолійович апеляційну скаргу просить відхилити посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сувалов В.О. апеляційну скаргу підтримав просив суд її задовольнити, посилаючись на доводи зазначені в апеляційній скарзі. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шевчук А.А. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив суд відмовити у її задоволенні, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню. По справі встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 липня 2020 року у справі № 138/1523/10 (провадження № 2/138/82/20) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Кметюк Світлана Анатоліївна, приватний нотаріус Могилів-Подільського нотаріального округу Вінницької області Горбоконь Оксана Григорівна, про визнання довіреності недійсною та витребування майна задоволено повністю. Визнано недійсною з моменту вчинення довіреність від 18 вересня 2014 року, вчинену від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену нотаріусом міста Тюмень Ханти-Мансійського нотаріального округу Волковим Миколаєм Олександровичем, зареєстровану в реєстрі за № 13-1472. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частку нежитлової будівлі (вбиральні), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0068 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 13-18). Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року (справа № 138/1523/19; провадження № 61-18262св20) апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сувалова В. О. задоволено частково. Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 липня 2020 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частки нежитлової будівлі (вбиральні) та 1/2 частки земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі статті 388 ЦК України є речово-правовим способом захисту права власності і може застосовуватися як підстава позову за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних договірних правовідносин. У справі, яка переглядається, місцевий суд залишив поза увагою те, що ні довіреність від 18 вересня 2014 року, видана нібито ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 , ні видана останнім в порядку передоручення на ім`я ОСОБА_4 довіреність від 18 серпня 2015 року, не є правочинами з відчуження майна. Укладаючи 28 лютого 2017 року з ОСОБА_2 як покупцем договори купівлі-продажу частки нежитлової будівлі та земельної ділянки діяв саме від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про що зазначено в текстах цих договорів. Таким чином, позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки права особи, яка є стороною правочину (в даному випадку ОСОБА_1 є продавцем спірного майна за договорами купівлі-продажу), підлягають захисту з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України, а не шляхом пред`явлення віндикаційного позову. Відповідно до частини першої статті 317 та частини першої статті 319 ЦК України власнику належить, зокрема право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном. Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. У статті 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Отже, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати власне майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Наведеною нормою права передбачено вичерпний перелік умов, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких умов є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Тож можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність, насамперед, від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). 24 червня 2021 року представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Сувалов Валерій Олександрович у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову, повідомив суд першої інстанції про те, що на час звернення ОСОБА_1 із зазначеним позовом до суду, тобто станом на 30 грудня 2020 року, власником спірного майна вже була ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 79-81). Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Вінницької області від 07 липня 2021 року відмовлено у скасуванні заходів забезпечення позову з підстави, що представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Сувалов Валерій Олександрович не надав доказів переходу права власності на спірне майно (т. 1 а.с. 108). 30 серпня 2021 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Шевчук Андрій Анатолійович подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, за якими вказав відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , приватного виконавця Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича та Державне підприємство «Сетам» (т. 1 а.с. 116-122) У додатку до заяви про збільшення позовних вимог подав до суду першої інстанції інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, згідно якої власником Ѕ частини спірного майна зазначена ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1396, виданого 13 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебряковою Ю.В. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54566746 від 13 жовтня 2020 року приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебряковою Ю.В. (т. 1 а.с. 124-126). Наведені нові обставини вказували на те, що між ОСОБА_1 як власником та новим володільцем спірного майна ОСОБА_5 не існує жодних договірних правовідносин. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18). Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Вінницької області від 20 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Шевчука Андрія Анатолійовича про збільшення позовних вимог, про залучення до участі у справі співвідповідачів, третіх осіб та витребування доказів (т. 1 а.с. 163-164). Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Отже, ухвалюючи рішення щодо спірного майна суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не залучив до участі у справі фактичного власника цього майна ОСОБА_5 і це порушення призвело до неправильного вирішення справи. У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно правової позиції викладеної у пункті 39 постанови Велика Палата Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові з підстав незалучення до участі у справі належного відповідача ОСОБА_5 . Керуючись статтями 367; 374; 376; 381; 382; 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Сувалова Валерія Олександровича задовольнити. Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Вінницької області від 27 липня 2022 року скасувати і ухвалити нове яким відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Горбоконь Оксана Григорівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу Ѕ частини нежитлової будівлі і Ѕ частиниземельної ділянки, та витребування майна із чужого незаконного володіння. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий: І.В. Міхасішин Судді: Ю.Б. Войтко І.М. Стадник