Ухвала КЦС ВС № 336/3627/22

Ухвала Іменем України 10 листопада 2022 року м. Київ справа № 336/3627/22 провадження № 61-10425ск22 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у справі за заявою адвоката Максимчука Сергія Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , про забезпечення позову, поданою до подання позову, ВСТАНОВИВ: У серпні 2022 року адвокат Максимчук С. П., який діє в інтересах ОСОБА_3 , через систему «Електронний суд» звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій зазначав, що 02 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, від якого мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що у зв`язку з тим, що їх сімейне життя не склалося, у 2020 році ОСОБА_3 зверталась до суду із заявою про розірвання шлюбу. Втім ОСОБА_1 пропонував примирення, та позивач відмовилась від позову про розірвання шлюбу. На жаль, згодом сімейне життя не склалося, крім того із початком військових дій ОСОБА_3 разом із дітьми змушена була залишити територію України та знаходиться за її межами. Вказує, що користуючись відсутністю ОСОБА_3 , ОСОБА_1 без її згоди почав відчужувати спільне майно подружжя, що підтверджується інформацією, що міститься у листі ГСЦ ВС № 31/548АЗ-330-2022 від 12 липня 2022 року, та інформацією, що розміщена на веб-ресурсі auto.ria.com. Так 24 червня 2022 року без згоди ОСОБА_3 , ОСОБА_1 продав транспортний засіб HYUNDAISONATA 2016 р.в., дата реєстрації 22 січня 2022 року, № куз. НОМЕР_20, який було придбано у шлюбі. Інші транспортні засоби ОСОБА_1 відчужує без згоди ОСОБА_3 шляхом розміщення відповідних об`яв на спеціалізованих Інтернет ресурсах. Враховуючи вищезазначені обставини, ОСОБА_3 було прийнято рішення про поділ спільного майна шляхом подання позовної заяви до суду. Предметом позовної заяви про поділ спільного майна подружжя є визнання право власності за позивачем 1/2 частки наступного майна: - HYUNDAI SONATA 2018 р.в., колір - чорний, дата реєстрації 10.02.2022 року, № куз. НОМЕР_1 ; - КІА К5 2017 р.в., колір - чорний, дата реєстрації 08.02.2022 р., № куз. НОМЕР_2 ; - КІА К5 2017 р.в. колір - білий, дата реєстрації 22.01.2022 р., № куз. НОМЕР_16 н.з. НОМЕР_3 ; - HYUNDAI SONATA 2017 р.в., колір - чорний, 20.01.2022 року, № куз. НОМЕР_4 , н.з. НОМЕР_5 ; - AUDI Q7 2020 р.в., колір - синій, дата реєстрації 05.11.2021 року, № куз. НОМЕР_14 н.з. НОМЕР_6 ; - КІА К5 2016 р.в. колір - синій, дата реєстрації 30.09.2021 р., № куз. НОМЕР_19 н.з. НОМЕР_7 ; - HYUNDAI SONATA 2014 р.в. колір - сірий, дата реєстрації 30.09.2021 року, № куз. НОМЕР_15; НОМЕР_8 ; - HYUNDAI SONATA 2017 р.в., колір - чорний, дата реєстрації 26.02.2021 року, № куз. НОМЕР_9 ; - HYUNDAI SONATA 2019 р.в., колір - білий, дата реєстрації 20.01.2022 року, № куз. НОМЕР_18 н.з. НОМЕР_10 . - КІА SORENTO 2018 р.в., НОМЕР_17 н.з. НОМЕР_11 . Всі вище перелічені транспортні засоби є спільним майном подружжя, бо воно було придбано під час шлюбу та в інтересах сім`ї, наразі знаходиться у користуванні відповідача, окрім транспортного засобу КІА SORENTO 2018 р.в., № куз. НОМЕР_12 ABJA65620 н.з. НОМЕР_11 , який перебуває у користуванні ОСОБА_3 . Зауважує, що на розпорядження зазначеним транспортним засобом Осіною М. О. була видана довіреність на ім`я ОСОБА_1 . На даний час позивачка не бажає надавати повноваження відповідачу щодо розпорядження вказаним транспортним, проте не має можливості відізвати довіреність, тому що знаходиться за межами України. За таких обставин вважає за доцільним накласти арешт на транспортний засіб. Щодо відчуження без її згоди транспортного засобу HYUNDAI SONATA2016 р. в., дата реєстрації 22 січня 2022 року, № куз. НОМЕР_20, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація у розмірі 1/2 вартості відчуженого без згоди подружжя та не в інтересах сім`ї. Отже, враховуючи, що предметом позову є визнання за позивачкою права власності на 1/2 частки майна, у тому числі транспортних засобів, існує реальна загроза відчуження відповідачем транспортних засобів, що в свою чергу унеможливлює ефективний захист прав позивача (у разі задоволення її позову), за захистом яких вона звернеться до суду. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій та порушення прав позивача. Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просила суд накласти арешт на транспортні засоби: - HYUNDAI SONATA 2017 р.в., колір - чорний, дата реєстрації 26 лютого 2021 року, № куз. НОМЕР_9 ; - HYUNDAI SONATA 2014 р.в. колір - сірий, дата реєстрації 30 вересня 2021 року, № куз. НОМЕР_13 ; - AUDI Q7 2020 р.в., колір - синій, дата реєстрації 05 листопада 2021 року, № куз. НОМЕР_14 н.з. НОМЕР_6 ; - HYUNDAI SONATA 2017 р.в., колір - чорний, 20 січня 2022 року, № куз. НОМЕР_4 , н.з. НОМЕР_5 ; - КІА К5 2017 р.в. колір - білий, дата реєстрації 22 січня 2022 року, № куз. НОМЕР_16 н.з. НОМЕР_3 ; - HYUNDAI SONATA 2018 р.в., колір - чорний, дата реєстрації 10 лютого 2022 року, № куз НОМЕР_1 ; - КІА К5 2017 р.в., колір - чорний, дата реєстрації 08 лютого 2022 року, № куз. НОМЕР_2 ; - КІА К5 2016 р.в. колір - синій, дата реєстрації 30 вересня 2021 року, № куз. НОМЕР_19 н.з. НОМЕР_7 ; - HYUNDAI SONATA 2017 р.в., колір - білий, дата реєстрації 20 січня 2022 року, № куз. НОМЕР_18 н.з. НОМЕР_10 , який зареєстрований за позивачем. Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2022 року заяву задоволено частково. Заборонено будь-яким особам вчиняти дії, направлені на відчуження, передачу права керування та розпорядження стосовно транспортних засобів: - HYUNDAI SONATA 2017 р.в., колір - чорний, дата реєстрації 26 лютого 2021 року, № куз. НОМЕР_21; - HYUNDAI SONATA 2014 р.в. колір - сірий, дата реєстрації 30 вересня 2021 року, № куз. НОМЕР_13 ; - AUDI Q7 2020 р.в., колір - синій, дата реєстрації 05 листопада 2021 року, № куз. НОМЕР_14 н.з. НОМЕР_6 ; - HYUNDAI SONATA 2017 р.в., колір - чорний, 20 січня 2022 року, № куз. НОМЕР_4 , н.з. НОМЕР_5 ; - КІА К5 2017 р.в. колір - білий, дата реєстрації 22 січня 2022 року, № куз. НОМЕР_16 н.з. НОМЕР_3 ; - HYUNDAI SONATA 2018 р.в., колір - чорний, дата реєстрації 10 лютого 2022 року, № куз НОМЕР_1 ; - КІА К5 2017 р.в., колір - чорний, дата реєстрації 08 лютого 2022 року, № куз. НОМЕР_2 ; - КІА К5 2016 р.в. колір - синій, дата реєстрації 30 вересня 2021 року, № куз. НОМЕР_19 н.з. НОМЕР_7 ; - HYUNDAI SONATA 2017 р.в., колір - білий, дата реєстрації 20 січня 2022 року, № куз. НОМЕР_18 н.з. НОМЕР_10 . В іншій частині заяви відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Погосян М. А. залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2022 року залишено без змін. Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що неприйняття заходів забезпечення позову, може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, вказане є достатнім заходом щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, забезпечення позову визначеним судом шляхом є співмірним предмету позову. У жовтні 2022 року ОСОБА_2 , яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 рокуу зазначеній вище справі. У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Між сторонами виник спір з приводу поділу спільного майна подружжя, що було придбано під час шлюбу. Враховуючи викладене, позивачем доведено, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховував, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, його співмірність позовним вимогам і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття та дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії, направлені на відчуження, передачу права керування та розпорядження стосовно спірних транспортних засобів, оскільки між сторонами дійсно виник спір з приводу поділу вказаного майна. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у справі за заявою адвоката Максимчука Сергія Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , про забезпечення позову, поданою до подання позову,відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко