Постанова Житомирський апеляційний суд № 286/2235/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №286/2235/22 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В. Категорія 36 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у м. Житомирі цивільну справу №286/2235/22 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Житомиргаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року, постановлену під головуванням судді Кулініч Я.В. у м. Овручі, в с т а н о в и в : У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати АТ «Житомиргаз» відновити постачання природного газу до будинку АДРЕСА_1 . Зобов`язати ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вжити заходи для постачання природного газу до вищевказаного будинку. Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 20 вересня 2022 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, обґрунтовуючи її тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права. Вказує, що підставою для скасування ухвали є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частиною 2 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 п.6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга повинна бути задоволена з огляду на наступне. Судом встановлено, що ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 18.10.2022 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві із тих підстав, що останнім не були усунуті недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі цього суду від 20 вересня 2022 року. Проте, такі висновки суду не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та не ґрунтуються на законі. Так, ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 20.09.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. В ухвалі зазначено, що копії доказів, які долучаються до позовної заяви не завірені належним чином (а.с.4). На усунення цих недоліків позивач подав до суду пояснення в яких зазначив, що в матеріалах справи відсутні копії письмових доказів, які він повинен підтвердити своїм підписом (а.с.6). За змістом п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Згідно з ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.4, 5,6 ст. 95 ЦПК України). Частиною 3 ст. 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. При цьому, статті 175 і 177 ЦПК України не містять вимоги до позовної заяви щодо надання копій документів, засвідчених належним чином відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України та відповідно не усунення вказаних недоліків не може бути підставою для повернення позовної заяви. Апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що виходячи з вимог процесуального закону, оцінка наданих позивачем доказів у справі, в тому числі з підстав їх належності, допустимості і достовірності проводиться судом за результати розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі. Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод державою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України. Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Овруцького районного суду Житомирської області від 18.10.2022 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення. Головуючий Судді