Постанова 4854 № 420/3532/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/3532/22 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» до Енергетичної митниці про визнання дій протиправними та скасування карток відмови, ВСТАНОВИЛА: У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА903110/2021/000038 від 03.12.2021 р. та № UА903110/2021/000040 від 23.12.2021 р. В обґрунтування позову зазначалось, що прийняті картки відмови є протиправними, оскільки при їх оформлені відповідачем помилково було зроблено висновок, що поставлений товар з пункту пропуску далі буде переміщуватися митною територією України внутрішнім транзитом. Із наданих документів для митного оформлення вбачається, що товар має бути поміщений у митний режим «митний склад» для зберігання. Відтак, підстав для надання митному органу фінансових гарантій забезпечення сплати митних платежів у даному випадку не було. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одеса позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, Енергетична митниця надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що товар «Нафта сира AZERI LIGHT CRUDE OIL» надійшов на митну територію України морським видом транспортом та після його вивантаження із морського судна товар далі переміщується митною територією України трубопровідним транспортом, що відповідає критеріям внутрішнього транзиту, а саме переміщення товару від одного пункту, розташованого на митній території України до іншого пункту, що також розташований на митній території України. Апелянт наполягає на законності його вимоги щодо надання позивачем фінансової гарантії в якості забезпечення сплати митних платежів, оскільки поставлений товар транспортувався митною територією України внутрішнім транзитом до митних складів позивача, які розташовані за межами пункту пропуску Одеського морського торговельного порту. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає рішення Одеського окружного адміністративного суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, тому просить апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року без змін. Крім того, Акціонерне товариство «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з апеляційним переглядом справи. Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції було встановлено, що Акціонерним товариством «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» 01.11.2016 р. було укладено зовнішньоекономічний договір № EXIM/IMP/CO/SOC/11-16 про надання послуг по перевалці (прийманню, накопиченню-зберіганню та завантаженню на судно) нафти з компанією «SOCAR TRADING SA», Швейцарія. Згідно п. 1.1. даного Договору Виконавець, тобто Позивач, за дорученням Замовника зобов`язується надати наступні послуги по перевалці нафти: прийом і злив Товару з морського транспорту в резервуари Виконавця та складання генеральних актів за кількістю та актів за якістю, що встановлюють фактичну якість та кількість злитого Товару, зведень, що встановлюють кількість злитого Товару, Товару, навантаженого на судно (танкер), залишків Товару на зберіганні після навантаження танкера; накопичення-зберігання Товару в резервуарах Виконавця до навантаження на судно або до передачі Товару третім особам за розпорядженням Замовника в резервуарах Виконавця, що підтверджується оформленням відповідного акту приймання-передачі Товару; навантаження Товару на судно в Одеському морському торговельному порті; передача Товару третім особам за розпорядженням Замовника в резервуарах Виконавця, що підтверджується оформленням відповідного акту приймання-передачі Товару. Компанія «SOCAR TRADING SA» у листах від 03.12.2021 р. та 23.12.2021 р. надало вказівку Позивачу як виконавцю Договору № EXIM/IMP/CO/SOC/11-16 здійснити всі необхідні митні формальності для можливості розміщення та оформлення товару в режим митного складу на митному складі Позивача. Для здійснення митного оформлення нафти сирої AZERI LIGHT CRUDE OIL, що планувалася до поставки на митну територію України морським транспортом за вищевказаним Договором в режимі митного складу, у відповідності до глави 20 та ст. 260 Митного кодексу України до митного поста «Південний» Енергетичної митниці позивачем було подано дві періодичні митні декларації: 03.12.2021 року електронну митну декларацію № UA903110/2021/200743 та 23.12.2021 року електронну митну декларацію № UA903110/2021/200858. Разом з митними деклараціями були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір № EXIM/IMP/CO/SOC/11-16 від 01.11.2016; додаток № 17 до Договору № EXIM/IMP/CO/SOC/11-16 від 27.03.2020; додаток № 19 до Договору № EXIM/IMP/CO/SOC/11-16 від 24.11.2021; проформа інвойс № 211203А СО від 03.12.2021р. (до МД № UA903110/2021/200743); проформа інвойс № 211223А СО від 23.12.2021р. (до МД № UA903110/2021/200858); листи компанії «SOCAR TRADING SA» б/н відповідно від 03.12.2021р. та 23.12.2021р. з розпорядженням позивачу здійснити всі необхідні митні формальності для оформлення нафти сирої AZERI LIGHT CRUDE OIL в режим митного складу. Енергетичною митницею надано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903110/2021/000038 від 03.12.2021р. та № UA903110/2021/000040 від 23.12.2021 р. та роз`яснено, що митні декларації можуть бути прийняті зокрема у випадку надання позивачем гарантій забезпечення виконання зобов`язань перед митними органами. Вважаючи картки відмови Енергетичної митниці протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що у разі переміщення товарів у режимі транзиту декларант має подати митному органу відповідну митну декларацію, де буде зазначено даний режим як мету переміщення. Товар нафта сира «AZERI LIGHT CRUDE OIL» був заявлений до оформлення саме у режим «митний склад», а не «транзиту». У свою чергу відповідачем не було доведено будь-якого порушення позивачем митного законодавства України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України. У статті 70 МК України зазначено, що митні режими поділяються на: 1) імпорт (випуск для вільного обігу); 2) реімпорт; 3) експорт (остаточне вивезення); 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення; 7) тимчасове вивезення; 8) митний склад; 9) вільна митна зона; 10) безмитна торгівля; 11) переробка на митній території; 12) переробка за межами митної території; 13) знищення або руйнування; 14) відмова на користь держави. За змістом ч. 1 та 2 ст. 71 МК України, декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Частиною 1 статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. У статті 90 МК України визначено, що транзитом є митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі транзиту митною територією України здійснюється як прохідний або внутрішній транзит, або каботаж (стаття 91 МК України). Внутрішній транзит або каботаж має місце, якщо товар переміщується від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до митного органу, розташованого на митній території України або від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України або від одного пункту, розташованого на митній території України, до іншого пункту, розташованого на митній території України, у тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України або від штучного острова, установки або споруди, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, до митного органу, розташованого на території України, зайнятій сушею, та у зворотному напрямку. Відповідно до ч. 4 ст. 92 МК України, для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати митному органу митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару; 2) у випадках, визначених законодавством, надати митному органу дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу; 4) у разі поміщення товарів на підставі документа, зазначеного у частині шостій статті 94 цього Кодексу, забезпечити виконання вимог та зобов`язань, визначених законодавством, яке встановлює основні засади організації та здійснення режиму спільного транзиту товарів. Митний склад є митним режимом, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (стаття 121 МК України). У статті 122 МК України зазначено, що для поміщення товарів у митний режим митного складу митного органу подаються митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу. Розміщення на митному складі товарів, поміщених в інші, ніж митний склад, митні режими (транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території) для їх зберігання, перевантаження або дозавантаження транспортного засобу здійснюється на підставі митної декларації, раніше оформленої відповідно до таких інших митних режимів, або документа, що її замінював, - накладної УМВС (СМГС), накладної ЦІМ (СIМ), накладної ЦІМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжки МДП (Carnet TIR) тощо. У цьому разі поміщення таких товарів у митний режим митного складу не відбувається. Товари, що вивантажуються на митний склад і призначені для зберігання більше ніж на 90 днів, підлягають поміщенню у митний режим митного складу. Митним органам для поміщення товарів у митний режим митного складу забороняється зокрема вимагати подання інших, ніж передбачені у частинах другій і третій цієї статті, документів (у тому числі документів, які видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів). Відповідно до статті 305 МК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов`язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури. Надання митним органам забезпечення сплати митних платежів є обов`язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Якщо товари переміщуються транзитом митною територією України морським, річковим або повітряним транспортом і під час зберігання залишаються в межах одного пункту пропуску чи зони митного контролю морського (річкового) порту, аеропорту, забезпечення сплати митних платежів не надається. Статтею 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що процедура митного оформлення товарів зобов`язує декларанта або уповноважену ним особу подати митному органу декларацію встановленої форми або документ, який відповідно до законодавства її замінює та інші документи, необхідні для митного оформлення товару, в тому числі і ті, що підтверджують наявність фінансових гарантій по сплаті митних платежів. У свою чергу митний орган проставляє відбитки відповідних митних забезпечень, що засвідчують прийняття митним органом товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення та проводить митні формальності. Якщо декларантом або його уповноваженою особою не виконано умови, визначених Митним кодексом України, митний орган оформлює обґрунтовану відмову у митному оформлені товарів. Судовим розглядом встановлено, що компанією «SOCAR TRADING SA» в межах Договору № EXIM/IMP/CO/SOC/11-16 від 01.11.2016 року у грудні 2021 року здійснено поставки товару нафта сира «AZERI LIGHT CRUDE OIL» на митний склад АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Наливна, 15. 03.12.2021 та 23.12.2021 рр. АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» до митного поста «Південний» Енергетичної митниці було подано дві електроні митні декларації із додатками та заявлено, що митним режимом для товару нафта сира AZERI LIGHT CRUDE OIL (код згідно з УКТ ЗЕД 270900) є митний склад. Із поданих митних декларацій вбачається та не заперечується сторонами, що товар надійшов на митну територію України морським видом транспорту (графа 25 декларації) до пункту пропуску «Одеський морський торговельний порт» та в подальшому вивантажувався із морського судна у трубопровідний транспорт (графа 26 декларації) для його переміщення митною територією до митного складу Акціонерного товариства «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ», який розміщений за адресою м. Одеса вул. вул. Наливна,

15. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Одеський морський торгівельний порт є одним із визначених Кабінетом Міністрів України пунктом пропуску, в якому здійснюється переміщення товарів через митний кордон України. Територіальні межі Одеського морського торгівельного порту визначені наказом начальника Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» № 21/19 від 25 січня 2022 року, (оприлюднено на офіційному web-site за посиланням: http://www.port.odessa.ua/images/News/2022/01/25/D1.pdf), а саме такі межі встановлені на суходолі по лінії, обмеженій гідротехнічними спорудами порту, і по периметру існуючої огорожі території порту з включенням: - території транзитно-вантажного терміналу ОФ ДП «АМПУ» (вул. Андрієвського, 2 та вул. Одарія, 26); - території ТДФ «Інтерраф» (вул. Чорноморського козацтва, 66), ТОВ «Євротерминал» (вул. Хаджибейська дорога, 4), ТОВ «ОПВК» (вул. Приморська, 40), філії АТ ДПЗКУ «Одеський зерновий термінал» (вул. Хлібна гавань, 2), ТОВ «Продовольча компанія АМ» (вул. Вапняна, 87/1); - проїжджої та службово-прохідних частин шляхопроводів порту (1-6 черги, по периметру огороджувальних конструкцій); - приміщення відділу прикордонної служби «Одеса», залу оформлення пасажирів на морському вокзалі та території причалів комплексу обслуговування суден малого і середнього тоннажу (на період проведення прикордонного контролю осіб, транспортних засобів та вантажів); по водному простору до зони пункту пропуску входять: - частина акваторії порту, обмежена лінією причалів, що числяться на балансі ОФ ДП «АМПУ», на ширину розрахункової операційної зони зазначених причалів; - частина акваторії порту вздовж причалу № 21 ПрАТ «Одеський портовий холодильник»; - морські стоянки зовнішнього рейду Чорного моря (якірні стоянки №№ 354-355). Отже митний склад Акціонерного товариства «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ», який розташований по вулиці Наливна, 15 у м.Одеса, знаходиться за межами пункту пропуску або митного поста, тобто не охоплюється межами Одеського морського торгівельного порту. Різниця правових позицій сторін у цій справі полягає в тому, що позивач вважає, що переміщує товар у вигляді сирої нафти в режимі «митний склад» і посилається на норму ст. 122 МК Україна, а відповідач вважає, що оскільки товар вивозиться за межі пункту пропуску, тому митним режимом переміщення товару є «внутрішній транзит» відповідно до ст. 91 МК України. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень Порядку №629 від 30.05.2012 р. (в ред. на момент виникнення спірних правовідносин) місцем входу товару є місце митного контролю на трубопровідному транспорті, через яке товари надходять на митну територію України трубопровідним транспортом або перевантажуються на митній території України до трубопровідного транспорту з іншого виду транспорту чи резервуару. У той же час місце виходу товару слід розуміти як місце митного контролю на трубопровідному транспорті, через яке товари вивозяться за межі митної території України або перевантажуються з трубопровідного транспорту на інший вид транспорту чи до резервуару. Матеріалами справи встановлено, що місце входу товару на митній території України знаходиться в межах пункту пропуску Одеського морського торгівельного порту, а місце виходу розташоване поза межами пункту пропуску, оскільки митний склад АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» не охоплюється територією морського порту. З аналізу зазначеного вище законодавства, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апелянта такими, що ґрунтуються на вимогах закону та зазначає, що у даному випадку переміщення товару між Одеським морським торгівельним портом та митним складом АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» свідчить про існування внутрішнього транзиту, оскільки товар залишає як межі зони митного контролю морського порту, так і межі самого пункту пропуску. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення помилково прийшов до висновку, що поставлений позивачу товар переміщується митною територією України в режимі «митний склад» , тому вимога митного органу при поданні митної декларації надати відповідно до розділу Х МК України «Гарантії забезпечення виконання зобов`язання перед митним органами» є протиправною , оскільки судом не враховано обов`язку декларанта надати митному органу забезпечення сплати митних платежів при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України та визначеної ч.4 ст.305 МК України, умови, що якщо товари переміщуються транзитом митною територією України морським, річковим або повітряним транспортом і під час зберігання залишаються лише в межах одного пункту пропуску чи зони митного контролю морського (річкового) порту, аеропорту, забезпечення сплати митних платежів не надається. Однак матеріалами справи доведено, що товар сира нафта, який був ввезений із-за кордону в Україну та перевантажувався у пункті пропуску «Одеський морський торгівельний порт» з морського транспорту в трубопровідний транспорт з метою його подальшого переміщенням митною територією України до митного складу, який знаходиться поза межами митного контролю пункту пропуску «Одеський морський торгівельний порт». Крім того суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно не вмотивованості та не наведення мотивів відмови у митному оформленні ватажу відповідачем, оскільки у картках відмови, які є предметом оскарження у цій справі , викладені як мотиви так і підстави відмови, з посиланням на норми МК України та інших нормативно-правових документів, які регулюють спірні відносини. При цьому саме ці доводи викладені апелянтом в апеляційній скарзі як правова позиція відмови у митному оформлені пропуску товарів та необґрунтованості рішення суду першої інстанції. З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обгрунтованою, оскільки вимога посадових осіб митного органу щодо надання фінансової гарантії з переміщення позивачем товару митною територією України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 270900 відповідає митному законодавству України. Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що у задоволені позовних вимог Акціонерному товариству «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» відмовлено, то судові витрати позивача не підлягають стягненню з суб`єкта владних повноважень. Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Енергетичної митниці задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» відмовити. Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець