Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/936/22

Справа № 734/936/22 Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В. Провадження № 33/4823/452/22 Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 листопада 2022 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: судді апеляційного суду Акуленко С.О., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Сторожук С.С., прокурора - Похиталюка Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Сторожук С.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2022 року, У С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Слов`янська, Донецької області, громадянку України, військове звання - солдат, мобілізованої, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , жительку військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення. Судом встановлено, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 квітня 2022 року № 5 солдат ОСОБА_1 призвана на військову службу до військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та з 21 квітня 2022 року зарахована до списків особового складу, на всі види забезпечення. Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 квітня 2022 року № 6 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду солдата резерву 47 запасної роти. На час проходження військової служби у лавах Збройних Сил України на солдата ОСОБА_1 розповсюджується дія військових Статутів Збройних Сил України, які визначають загальні права та обов`язки військовослужбовців, їх взаємовідносини. Зокрема, відповідно до ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язує солдата ОСОБА_1 виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. У свою чергу, ст.ст. 1-3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначають, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку та досягається, окрім іншого, шляхом свідомого ставлення військовослужбовця до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів. Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України кожного військовослужбовця зобов`язано додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів. Відповідно до ст.ст. 11, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, солдат ОСОБА_1 зобов`язана сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), відповідає за точне та вчасне виконання покладених на неї обов`язків і поставлених їй завдань. ОСОБА_1 зобов`язана зразково виконувати свої службові обов`язки, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки, точно, ініціативно, сумлінно виконувати накази командирів (начальників), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків. Статтею 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Згідно з ч. 2 ст. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника. Відповідно до ст. 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. Згідно з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїми військовими званнями військовослужбовці сержантського і старшинського складу є начальниками для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини. Порядок віддання й виконання наказів чітко регламентований ст.ст. 35 і 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зокрема, передбачає обов`язок військовослужбовця неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. У відповідності до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, Збройних Сил України та інших державних органів, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та закінчується прийняттям рішення про демобілізацію. Демобілізація - комплекс заходів спрямованих, крім іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України на організацію і штати мирного часу. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» рішення про демобілізацію приймає Президент України, яким на теперішній час відповідних рішень прийнято не було. Тобто особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 на визначених територіях України та продовжується на цих територіях до оголошення (набрання чинності) окремого рішення Президента України про демобілізацію, яке станом на теперішній час не оголошене. У порушення наведених положень та вимог Статутів Збройних Сил України, солдат ОСОБА_1 відмовилася від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду, при таких обставинах. Так, станом на 27 травня 2022 року військова частина НОМЕР_1 дислокувалася на території автодрому військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ). У свою чергу, солдат ОСОБА_1 з 18 травня 2022 року без будь-якого наказу чи розпорядження своїх командирів (начальників), за власної ініціативи, не погодженої ні з прямим, ні з безпосереднім начальниками, перебуває на території іншої військової частини НОМЕР_3 , в межах Деснянського гарнізону, та до місця несення служби у військовій частині НОМЕР_1 не прибуває, обов`язки військової служби у військовій частині НОМЕР_1 не виконує, мотиви своїх дій (поведінки) не пояснює, на телефонні дзвінки від командування військової частини НОМЕР_1 не реагує. З метою забезпечення Статутного правопорядку у військовій частині НОМЕР_1 , контролю за переміщенням особовим складом та виконання кожним військовослужбовцем свого військового обов`язку, головний сержант військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 о 15.00 годині 27 травня 2022 року, перебуваючи на території танкодрому військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_1 , надав солдату ОСОБА_1 усний наказ про повернення її до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , де вона повинна перебувати згідно своїх функціональних обов`язків, а не на території іншої військової частини. У свою чергу, солдат ОСОБА_1 , чітко розуміючи, що головний сержант військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 є для неї начальником, отримавши від нього законний, чіткий та без подвійного тлумачення наказ, у присутності свідків відмовилася від виконання наведених законних вимог свого начальника - головного сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , - до військової частини НОМЕР_1 не повернулася, чим вчинила відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду. Згідно зі ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці, залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. 05 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладання обов`язків у особливий період» від 05 лютого 2015 року № 158-VIII, яким до КУпАП внесено главу 13-Б «Військові адміністративні правопорушення», зокрема ст. 172-10 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира. Відповідно до вимог ст. 15 КУпАП військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Таким чином, солдат резерву 47 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, в порушення вимог ст.ст. 4, 11, 16, 29, ч. 2 ст. 30, ст.ст. 31, 32, 35, 37, 127 і 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи відповідно до ст. 15 КУпАП суб`єктом адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП «Військові адміністративні правопорушення», в умовах особливого періоду, о 15.00 годині 27 травня 2022 року на території танкодрому військової частини НОМЕР_3 , що дислокується у смт. Десна Чернігівської області, діючи умисно та свідомо, відмовилася від виконання законних вимог командира (начальника) - головного сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , щодо убуття до свого місця несення служби - до військової частини НОМЕР_1 . Не погодившись з рішенням суду, адвокат Сторожук С.С. в інтересах ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати в частині визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється. Також, закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями та на її переконання свідчить про порушення права людини на справедливий суд. Крім того, апелянт вважає, що в матеріалах справи відсутні допустимі, достовірні та достатні докази, які б підтверджували та встановлювали вину ОСОБА_1 . Стверджує, що судом, в оскаржуваному рішенні, не зазначено з яких підстав було відхилено інші докази, які містяться в матеріалах справи, а також з яких підстав та причин абсолютно не було взято до уваги та не надано оцінку доводам та доказам, наданими особою, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисником. Захисник вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням норм законодавства, в ньому не розкрито об`єктивної сторони, суті правопорушення, не зазначено за яких обставин, в якій формі, строки виконання, а також нерозкрита суб`єктивна сторона. Також, в матеріалах справи та протоколі про адміністративне правопорушення не наведено доказів вини ОСОБА_1 , щодо вчинення інкримінованого правопорушення. Вказує, що особи, показання яких покладено в основу оскаржуваної постанови допитані не були, у зв`язку з їх неявкою. Апелянт також вважає, що судом не було досліджено чи дійсно була відмова ОСОБА_1 від виконання наказу, чи був цей наказ конкретним, законний і виданий в межах компетенції відповідної службової особи. Заслухавши пояснення адвоката Сторожук І.І., яка підтримала апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні вимог апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого прийняти законне вмотивоване рішення. Відповідно до статті 9 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами. Стаття 11 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлює загальні обов`язки військовослужбовців. Відповідно до пункту 3 статті 11 розділу І частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» на військовослужбовців покладається обов`язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників). Згідно з вимогами статті 16 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Відповідно до статті 30 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Відповідно до статті 37 розділу І, частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно. Статтею 26 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до частини 4 статті 15 КУпАП встановлює, що військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Відповідальність за частиною 2 статті 172-10 КУпАП настає у разі відмови від виконання законних вимог командира (начальника) в умовах особливого періоду. Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Районний суд, провівши судовий розгляд, вірно дійшов висновку, що о 15.00 годині 27 травня 2022 року на території танкодрому військової частини НОМЕР_3 , що дислокується у смт. Десна Чернігівської області, діючи умисно та свідомо, ОСОБА_1 відмовилася від виконання законних вимог командира (начальника) - головного сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , щодо прибуття до свого місця несення служби - до військової частини НОМЕР_1 . Вказані обставини підтверджуються показаннями відповідних військовослужбовців, які зазначені у рапортах. Відомості, які зазначені в рапортах в повній мірі узгоджуються між собою та з фактичними даними, які містяться в справі. Слід наголосити, що проходячи військову службу у Збройних Силах України ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання сумлінно і чесно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до Указу в.о. Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу. З огляду на наведене апеляційний суд приходить до висновку, що солдат резерву 47 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 ,, проходячи військову службу у Збройних Силах України, в умовах особливого періоду, не виконала наказ командира, порушила вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, адже діючи умисно всупереч наведеним статутним обов`язкам, всупереч інтересам служби, вона не виконала законну вимогу командира (начальника), чим вчинила адміністративне правопорушення в умовах особливого періоду. Доводи апелянта про незрозумілість, нечіткість наказу командира, задоволенню не підлягають, остільки спростовані як поясненнями свідків так іншими доказами наведеними у постанові. Позицію ОСОБА_1 про незрозумілість отриманого наказу, його нечіткість, апеляційний суд вважає, як обрану ним форму захисту від адміністративного правопорушення. Враховуючи, що в присутності свідків остання категорично відмовилася виконувати вимоги командира (начальника) та не висловлювалася щодо її незрозумілості. Твердження апеляційної скарги захисника, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється не знайшло свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. З наведеного вбачається, що для закриття провадження по справі суд має встановити наявність чи відсутність ряду обставин, зокрема, факту вчинення правопорушення особою, що його вчинила та її вини в цьому, часу вчинення, тощо. Отже, встановлення такої обставини, чи винна особа у скоєнні правопорушення, за яким відкрите провадження, є необхідною передумовою для прийняття рішення про закриття провадження за п. 7 ст. 247 КУпАП. При цьому, у відповідності до положень ст. 283 КУпАП усі обставини, встановлені при розгляді справи, мають бути зазначені в постанові суду. Крім того, ст.. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Інші доводи апеляційної скарги захисника зводяться до незгоди з правильністю оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та не спростовують правильності встановлених судом фактичних обставин справи та наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП. З огляду на наведене, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлено фактичні обставини адміністративного правопорушення. З урахуванням викладеного за наслідками апеляційного перегляду справи апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Сторожук С.С. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2022 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяС. О. Акуленко