Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/14617/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/14617/20 Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 22-ц/817/740/22 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 листопада 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Дикун С.І. суддів - Парандюк Т. С., Шевчук Г. М., з участю секретаря - Сович Н.А. учасників справи представника позивача ОСОБА_1 адвоката Чудопалова Ю.Ю. представника ПАТ СК" Арсенал Страхування - Мамедової І.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/14617/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства СК Арсенал Страхування про стягнення страхового відшкодування, пені та відшкодування моральної шкоди, ухваленого суддею Грицай К.М., повний текст рішення складено 19 липня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «СК Арсенал Страхування» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 680000,00 грн., пені у розмірі 24664,00 грн., збитки від інфляції у розмірі 680,00 грн., 3 % річних у розмірі 5756,00 грн. та 68000,00 грн. моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 19 лютого 2019 року він придбав транспортний засіб марки BMW535ХІ. 20 лютого 2019 року між сторонами був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 36/19-Т/Т «ALL RISKS». 12 грудня 2019 року настав страховий випадок автомобіль було викрадено. У той же день позивач викликав працівників поліції та повідомив страхову компанію і написав відповідну заяву. 12 грудня 2019 року було оформлено акт приймання-передачі наявного на той момент у позивача комплекту ключів. 13 грудня 2019 року за письмовою заявою ОСОБА_1 передав страховій компанії знайдений ним ще один ключ і корпус до нього та надав до заяви власноруч написані письмові пояснення щодо даного ключа. 13 грудня 2019 року відомості за заявою позивача були внесені до ЄРДР за № 12019100090012125 за ч. 3 ст. 289 КК України. 22 травня 2020 року відповідач повідомив його про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування у зв`язку з невиконанням умов договору. Вказує, що згідно висновку вартість автомобіля BWM 535X1 держномер НОМЕР_1 зазначена 580420 грн., вважає, що у висновку вказана не достовірна інформація, крім того, в договорі було визначено ринкову вартість автомобіля в сумі 680000 грн. Вважає, що має право на стягнення неустойки, починаючи з 22.05.2020 року, коли відповідач повідомив про відмову у виплаті суми страхового відшкодування. Також відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого Індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних із простроченої суми. Крім того, йому завдано моральної шкоди, яка полягає в затягуванні відповідачем виплати. З врахуванням наведеного, просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СК Арсенал Страхування» про стягнення страхового відшкодування, пені та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2021 року року про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що викладені у рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Вказує на те, що, суд помилково відмовив у позові з підстав невиконання ним умов договору страхування, оскільки він виконав усі зобов`язання, покладені на нього відповідно до умов договору після настання страхового випадку, а саме: викликав працівників поліції та повідомив страхову компанію і написав відповідну заяву; оформив акт приймання-передачі наявного на той момент комплекту ключів; згодом передав ще один ключ та корпус до нього; 13.12.2019 року за його заявою були внесені відомості до ЄРДР; 09.04.2020 року була укладена угода між сторонами про передачу права власності (абандон). Крім того, зазначає, що висновок суду, що застрахований автомобіль мав бути укомплектований ключами в кількості не менше ніж 2 штуки ґрунтується на припущеннях, оскільки він придбав транспортний засіб з одним комплектом ключів, що стверджується нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_2 , колишнього власника автомобіля, який підтвердив, що в наявності був лише один ключ до автомобіля. Також вказує, що посилання суду на те, що в акті огляду транспортного засобу перед укладенням договору страхування було б зазначено, що є один ключ є лише припущенням, оскільки у вказаному акті відсутні поля для заповнення кількості ключів та нема жодного нормативно-правового акту, який регулював би питання щодо кількості ключів. Окрім того, зазначає, що експертиза додаткового комплекту ключів була проведена через 10 місяців після того, як другий комплект ключів був переданий позивачем та другий комплект ключів не описувався в його присутності та не опечатувався, тому не відомо, чи перевірялись саме ці ключі. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ СК Арсенал Страхування вказує, що апеляційна скарга є безпідставною і такою, що не спростовує обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Зазначає, що на момент страхування застрахований ТЗ був повністю комплектним, основний і додатковий комплекти ключів були в наявності, про що свідчать умови Договору та Акту огляду від 20.02.2019. Ще один ключ, який 13.12.2019 позивач передав до Страховика, відповідно до висновків експерта № 050-12(Д)/19 від 21.02.2020 та №040-10(В)/20 від 21.10.2020 року є є ключем запалювання від різних автомобілів марки «BMW». Вважає, що після настання події, позивач не виконав свого обов`язку, передбаченого Договором страхування щодо надання всіх без винятку ключів від застрахованого ТЗ, тобто повного комплекту таких ключів, а надав Страховику тільки один ключ від застрахованого ТЗ та ще один ключ, який не належить до застрахованого ТЗ. Тому суд дійшов правильних висновків, що відповідно до умов Договору, є всі підстави як для відмови у виплаті страхового відшкодуванняі, як наслідок, - відмови у задоволенні позову. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Чудопалов Ю.Ю. в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи. Представник Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Арсенал Страхування Мамедова І.Р. заперечила апеляційну скаргу з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно із ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені всудовому засіданні. Рішення суду таким вимогам відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із тих обставин, що позивач, як застрахована особа, не виконав свої зобов`язання за договором страхування транспортного засобу відповідно до умов, визначених у ньому, не повідомив страховика про відсутність другого комплекту ключів при укладенні договору та не представив такого комплекту ключів після повідомлення про викрадення автомобіля. Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права та обставинам, встановленим у справі. Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки BMW535ХІ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску. 20 лютого 2019 року між сторонами був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 36/19-Т/Т «ALL RISKS». Сторонами підписано Акт огляду транспортного засобу від 20.02.2019 року, в якому встановлено наявність пошкоджень заднього лівого крила та передньої правої дверки. Жодних інших зауважень щодо пошкоджень чи комплектності транспортного засобу не вказано. 12 грудня 2019 року автомобіль позивача було викрадено та у той же день позивач викликав працівників поліції та повідомив страхову компанію і написав відповідну заяву. Також, 12 грудня 2019 року було оформлено акт приймання-передачі наявного на той момент у позивача комплекту ключів. 13 грудня 2019 року за власною письмовою заявою ОСОБА_1 передав страховій компанії ще один ключ і корпус до нього і надав до заяви власноруч написані письмові пояснення щодо даного ключа, згідно яких вказав, що даний ключ знайшов в авто, гарантувати належність ключа до даного авто не може. 13 грудня 2019 року відомості за заявою позивача були внесені до ЄРДР за № 12019100090012125 за ч. 3 ст. 289 КК України. 27 березня 2020 року Приватне акціонерне товариство «СК Арсенал Страхування» направило лист, у якому вказано, що на розгляді ПрАТ СК «СК Арсенал Страхування» знаходиться страхова справа за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом BMW535ХІ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску. Ринкова вартість автомобіля станом на 12 грудня 2019 року становить 580420 грн., розмір страхового відшкодування становить 512420 грн та ОСОБА_1 запропоновано підписати угоду про передачу на праві власності на викрадений автомобіль (абандон). ОСОБА_2 подав до ПРАТ Арсенал Страхування нотаріально засвідчену заяву від 17 грудня 2019 року, у якій вказав, що у його розпорядженні знаходився лише один ключ до зазначеного автомобіля, виготовлення якого він особисто замовляв на спеціалізованому сервісі, оскільки на територію України ввіз без ключа. Листом від 22 травня 2020 року відповідач Приватне акціонерне товариство «СК Арсенал Страхування» повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування у зв`язку з невиконанням позивачем обов`язків, передбачених умовами договору. У висновку експерта від 21.10.2020 року №040-10(Е)/20 транспортно-трасологічної експертизи, вказано, що якщо врахувати, що ключ, наданий згідно акту прийому-передачі від 12.12.2019 року дійсно належить до транспортного засобу BMW535ХІ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , то ключ, переданий згідно заяви від 13.12.2019 до транспортного засобу BMW535ХІ, реєстраційний номер НОМЕР_1 не належить. Листом від 09.02.2021 р. № 019 ТОВ АВТ Баварія Київ повідомило, що завод-виробник транспортних засобів торгової марки BMW укомплектовує автомобілі ключами в кількості не менше, ніж 2 штуки, в залежності від комплектації та/або моделі автомобіля можлива більша кількість ключів. Крім того, на замовлення власника автомобіль може бути доукомплектований додатковими ключами. Комплект ключа автомобіля марки BMW, 2013 року випуску складається з вставного ключа та пластикового футляра з кнопками, всередині знаходиться елемент живлення та електронна схема. Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до умов п. 22.1, 22.2.1 Договору відповідач зобов`язався здійснювати Позивачу страхові виплати за умови настання страхового випадку, до яких відноситься і викрадення транспортного засобу. Відповідно до п. 22.2. Договору до страхових ризиків відносяться зокрема і викрадення (незаконне заволодіння ТЗ шляхом крадіжки, грабежу, розбою під час його знаходження в будь-якому місці в будь-який час). Відповідно до п. 24.2 Договору страхувальник зобов`язаний виконувати всі умови договору страхування. При укладанні договору надати страхувальникові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеню страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику чи обставин, що істотно впливають на умови договору. Відповідно до п.п.25.1.11 п. 25.1 договору визначено, що страхувальник зобов`язаний у випадку викрадення ТЗ передати представнику Страховика основний та додатковий комплекти та дублікати ключів до замку запалювання ТЗ, ключі механічного протиугінного пристрою, пристрої дистанційного управління протиугінною системою, а також документи, які надають право на управління застрахованим ТЗ (в тому числі, але не виключено, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довіреність), за виключенням випадків, коли такі ключі, пристрої чи документи було викрадено разом із ТЗ, якщо таке відбулось шляхом грабежу або розбою, або надати Страховику довідку про їх вилучення органами МВС. Відповідно до положень п. 25.1.2. Договору, у разі настання страхового випадку Позивач повинен негайно, але не пізніше 1 (однієї) години, повідомити про настання події Компетентні органи, Страховика або його представника, а також п.25.1.3. передбачено, що Позивач повинен протягом 3-х робочих днів з моменту настання події письмово сповістити про це Відповідача шляхом надання Повідомлення про страховий випадок. Пунктом 26.1.4, п.26.1 передбачено, що для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків у разі настання страхової події за ризиком Викрадення страхувальник зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту повідомлення про страховий випадок надати страховику наступні речі та документи, зокрема: основний та додатковий комплекти та дублікати ключів до замку запалювання ТЗ, ключі механічного протиугінного пристрою, пристрої дистанційного управління протиугінною системою, а також документи, які надають право на управління застрахованим ТЗ (в тому числі, але не виключено, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довіреність). Відповідно до п.27.4. Договору, виплата за ризиком "Викрадення" здійснюється лише за умови початку кримінального провадження у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України не раніше, ніж через два місяці після отримання необхідних документів згідно з розділом 26 Договору. Відповідно до п. 27.5. Договору у разі настання страхової події за ризиком "Викрадення" страхове відшкодування виплачується в розмірі дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку, але не більше страхової суми вказаної в розділі 10 цього Договору (з урахуванням умов п. 27.22. Договору) за вирахуванням встановленої згідно з розділом 12 Договору франшизи. Пунктом 27.6 Договору передбачено, що обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування за ризиком "Викрадення" є укладення між Страховиком і Страхувальником угоди, відповідно до якої Страхувальник зобов`язується, у разі, якщо викрадений ТЗ буде пізніше знайдено, передати права власності на нього Страховику або його представнику (оформити абандон). Витрати на переоформлення ТЗ сторони несуть порівну. Форма угоди (абандона) встановлюється Страховиком. 22.05.2020 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування у зв`язку з невиконанням обов`язків, передбачених умовами договору. За змістом ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як слідує із вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Згідно п.3 ч.1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру реальних збитків. Відповідно до ч.1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). У відповідності із вимогами статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Законом, який регулює відносини у сфері страхування є Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 року. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані: з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування). Частиною 2 статті 8 даного Закону визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Статтею 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов`язаний: 3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Згідно з вимогами статей 536 та 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 26 Закону України «Про страхування» визначені випадки відмови у страхових виплатах або страховому відшкодуванні. Частиною 2 статті 26 Закону України «Про страхування» передбачено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Згідно з пунктом 28.4 Договору страхування, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо: страхувальник не виконав обов`язків, передбачених умовами договору (п.28.4.6); страхувальник не надав у разі викрадення ТЗ основний та додатковий комплекти та/або дублікати ключів до замку запалювання ТЗ, ключі механічного протиугінного пристрою та/або пристрою дистанційного управління протиугінною системою та/або документи, які надають право на управління застрахованим ТЗ (в тому числі, але не виключено свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довіреність) (п. 28.4.15). В силу ч.ч.1, 2 ст. 213 Цивільного кодексу України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. У разі визнання всіма сторонами договору певних умов, суд самостійно не повинен тлумачити умови, що визнаються сторонами, та надавати положенням договору іншого змісту, ніж той, який вкладають у нього сторони. Інакше це б порушувало принцип свободи договору. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що сторонами було погоджено умови договору, викладені у п.п. 24.2.2, 24.2.3 п. 24.2, п.п. 26.1.4 п.26.1 Договору, згідно з якими страхувальник зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту повідомлення про страховий випадок надати страховику основний та додатковий комплекти та дублікати ключів до замку запалювання ТЗ, чого не виконано позивачем. Умовами договору передбачена передача всіх без винятку ключів від застрахованого ТЗ, тобто повний комплект таких ключів. Крім того, сторонами погоджено, що актом огляду від 20.02.2019 року встановлено виявлені пошкодження та некомплектність автомобіля, у якому не було встановлено відсутність на час огляду додаткового комплекту ключів до замку запалювання ТЗ. Підписуючи договір, позивач розумів, що укладає договір страхування та погодився з тими умовами договору, які передбачені п.п. 24.2.2, 24.2.3 п. 24.2, п.п. 26.1.4 п.26.1 Договору та умовами, за яких страховик відмовляє у виплаті страхового відшкодування, а також мав можливість укласти договір страхування на інших умовах, в тому числі тих, які враховували виявлення під час огляду автомобіля одного комплекту ключів запалювання. Встановлено, що автомобіль мав бути укомплектований ключами в кількості не менше, ніж 2 штуки, поряд з цим, переданий позивачем знайдений ключ не належить автомобілю. Крім того, позивач в судовому засіданні особисто підтвердив, що інший комплект ключів він знайшов після укладення договору страхування та не перевіряв, чи належить знайдений ним ключ до даного автомобіля. Суд критично оцінює та не бере до уваги покази ОСОБА_1 про те, що ним було повідомлено менеджера страхової компанії ОСОБА_3 про відсутність другого комплекту ключів до замку запалювання, оскільки вони спростовані дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, актом огляду від 20.02.2019 року, висновком експерта та не підтверджені іншими доказами. Позивач, всупереч погодженим сторонами п. 26.1.4. п. 26.1 умов Договору, не надав страховику наступні речі та документи, зокрема: основний та додатковий комплекти та дублікати ключів до замку запалювання транспортного засобу протягом 10 робочих днів з моменту повідомлення про страховий випадок та не повідомив відомостей про обставини та зміни, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, що є порушенням його умов договору та підставою для невиплати страхового відшкодування. У зв`язку з цим, суд приходить до переконання, що відповідач, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, діяв у відповідності до умов договору та вимог закону, обґрунтував у листі від 22 травня 2020 року мотиви відмови у виплаті, тому підстави для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в користь позивача відсутні. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильних висновків, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору страхування та підстав для стягнення з відповідача в користь позивача страхової виплати в сумі 680000,00 грн., пені у розмірі 24664,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 680,00 грн., 3 % річних у розмірі 5756,00 грн. та 68000,00 грн. моральної шкоди. У силу ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України). Колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апеляційної скарги, що усі зобов`язання, покладені на позивача відповідно до умов договору після настання страхового випадку виконані, оскільки, як встановлено під час розгляду справи, після настання страхової події викрадення автомобіля, позивач не виконав свого обов`язку, передбаченого Договором страхування, а саме, не надав всіх без винятку ключів від застрахованого транспортного засобу, а надав тільки один ключ від застрахованого транспортного засобу, та ще один ключ, який не належить до застрахованого автомобіля. Безпідставними, на думку колегії суддів, є посилання апеляційної скарги, що транспортний засіб було придбано з одним комплектом ключів, що стверджується нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_2 , оскільки позивач при укладенні Договору страхування не повідомив про наявність лише одного ключа, що свідчить про свідоме приховання від страховика обставини, які мають істотне значення для оцінки ступеню страхового ризику та порушенням обов`язків, передбачених умовами Договору. Актом огляду від 20.02.2019 року зафіксовані виявлені пошкодження та некомплектність автомобіля, у якому не було встановлено відсутність на час огляду додаткового комплекту ключів до замку запалювання автомобіля. Отже, на момент страхування застрахований транспортний засіб був повністю укомплектований двома комплектами ключів. Колегія суддів також не може прийняти до уваги твердження позивача, що у акті огляду транспортного засобу відсутні поля для заповнення кількості ключів, оскільки позивачем не доведено, що ним повідомлено відповідача будь-яким способом про некомплектність спірного автомобіля, що полягала у відсутності другого ключа, та останній погодився щодо страхування некомплектного автомобіля. Окрім того, як встановлено у судовому засіданні, ПрАТ СК Арсенал Страхування відмовляє у страхуванні некомплектних транспортних засобів з одним ключем, оскільки цей недолік суттєво підвищує ступінь страхового ризику та збільшується ймовірність настання страхового випадку викрадення транспортного засобу. Не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи позивача про те, що експертиза додаткового комплекту ключів була проведена через 10 місяців після того, як другий комплект ключів був переданий позивачем, оскільки в матеріалах справи міститься також висновок експертного дослідження №050-12(Д)19 від 21.02.2020 року за заявою страховика від 27.12.2019 року, після настання події із застрахованим транспортним засобом із вихідними даними, аналогічними тим, що містяться у висновку експерта від 21.10.2020 року за №040-10 (Е)/20 та зміст цього висновку позивачем під сумнів не ставиться. Необґрунтованими вважає колегія суддів твердження апеляційної скарги, що страхова компанія визнала даний випадок страхови, так як між сторонами було підписано угоду про передачу права власності на викрадений транспортний засіб (абандон) від 20.04.2020 року. Відповідно до вимог п.26.7 Договору страхування укладення угоди передачі права власності на викрадений транспортний засіб, який буде знайдено, є обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування (т.1 а.с.156-зворот). Тобто, укладення цієї угоди є обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування, однак, не є безумовною підставою такої виплати. Окрім того, позивачем не було подано примірника угоди ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду і в матеріалах справи такі докази відсутні. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, неправильного тлумачення вимог чинного законодавства та характеру спірних правовідносин. Такі доводи правильно оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що порушень норм матеріального чи процесуального права, які б слугували обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення, судом не допущено, підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні. У силу ст.141 ЦПК України, оскільки рішення суду першої інстанції залишається апеляційним судом без змін, то підстави для перерозподілу судових витрат, понесених у суді першої інстанції, відсутні. Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді покласти на ОСОБА_1 . Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2021 року залишити без змін. Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді покласти на ОСОБА_1 в межах понесеної ним суми. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 14 листопада 2022 року. Головуючий Дикун С.І. Судді: Парандюк Т.С. Шевчук Г.М.