Постанова 4813 № 520/10879/17

Номер провадження: 22-ц/813/4492/22 Справа № 520/10879/17 Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.11.2022 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря - Хухрова С.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Департамент міського господарства Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянув в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року у складі судді Калініченко Л.В., в с т а н о в и в: У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який під час розгляду справи неодноразово уточнювала та згідно з останньою редакцією, просила суд визнати розпорядження УЖКГ Одеського міськвиконкому від 29.03.1999 за №261 «Про перерахунок ідеальних частин у домоволодінні АДРЕСА_1 та видачу свідоцтва про право власності, що належить ОСОБА_1 » незаконним та скасувати. Позов обґрунтовано тим, що позивачу належить право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 27.12.2010, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.07.2010 №555 «Про поділ домоволодіння АДРЕСА_1 на два самостійних» замість Свідоцтва про право власності від 09.08.2006, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 18.05.2006 №584 «Про прийняття в експлуатацію будівлі по АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 » виданого, в свою чергу, замість Свідоцтва про право власності від 23.09.1999, №2-1647, виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому на підставі технічного паспорту від 05.02.1999 року та розпорядження УЖКГ Одеського міськвиконкому від 29.03.1999 №261 «Про перерахунок ідеальних частин у домоволодінні АДРЕСА_1 та видачу свідоцтва про право власності, що належить ОСОБА_1 » замість свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Одеської міської ради від 12.12.1998 за №1050 «Про прийняття в експлуатацію будівлі по АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 » та свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.1973, посвідченого державним нотаріусом 6-ої Одеської державної нотаріальної контори, р. №2-3544. Проте, наприкінці січня 2015 року з відповіді КП «БТІ» ОМР №451131.67.15 від 22.01.2015 на адвокатський запит від 05.01.2015 представника ОСОБА_1 - остання дізналась про те, що її право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яке до 1999 року належало позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.1973 (р. № 2-3544), було порушено внаслідок видачі органом місцевого самоврядування в особі УЖКГ Одеського міськвиконкому розпорядження №261 від 29.03.1999, в основу якого при перерахунку часток співвласників домоволодіння був покладений Акт про встановлення фактичного користування будівлями і спорудами в домоволодінні від 03.02.1999, який ОСОБА_1 не укладала та не підписувала і копію якого вона вперше отримала з зазначеної відповіді КП «БТІ» ОМР лише у 2015 році. Позивач вказала, що в акті було зазначено про те, що у фактичному користуванні ОСОБА_5 знаходиться: в літ. «А» житлова 1-1, пл. 22,7 кв.м, житлова 1-2, пл. 15,2 кв.м, кухня 1-3, пл. 7,5 кв.м, веранда 1-5, пл. 8,3 кв.м, пр. «а1», гараж «Ж», а у фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться літ. «Б» повністю та гараж «Е». Зазначений акт виконаний на замовлення лише співвласника житлового будинку ОСОБА_5 , був складений без присутності ОСОБА_1 , без її волевиявлення і був підписаний особою, яка формально, враховуючи наявність довіреності, мала права підпису від імені ОСОБА_1 , але, з іншого боку, враховуючи перерахунок частин домоволодіння між собою та довірителем, в силу положень законодавства, не мала права одночасно діяти і в інтересах довірителя, і в своїх особисто. За наслідком чого, позивач вважає, що складений з порушенням законодавства акт про встановлення фактичного користування будівлями і спорудами в домоволодіння відобразив недійсний порядок фактичного користування житловим будинком, враховуючи також те, що ОСОБА_1 від свого права спільної часткової власності на Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_1 , яке існувало до реконструкції і введення у 1998 році в експлуатацію, не відмовлялась та на користь ОСОБА_6 зазначену частину житлового будинку не відчужувала. У зв`язку з чим, у 2017 році, тобто протягом трирічного строку після часу, коли позивач дізналася про порушення її права на майно, вона звернулася до суду з цим позовом. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не здійснив належне з`ясування обставин, не звернув увагу на встановлені обставини справи, не зробив аналіз необхідних обставин, а подався аналізувати обставини справи, які не мають відношення до предмету позову (всі події, які відбувалися після 1998 року), безпідставно врахував висновки суду, які не мають відношення до предмету цього позову і врахуванню не підлягали, що привело до помилкових висновків щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Отже, враховуючи помилки суду у з`ясуванні обставин справи і їх аналізу, вірним були б висновки про те, що ОСОБА_5 , яка при здійсненні замовлення на перерахунок часток в МБТІ представляла за довіреністю інтереси своєї сестри і співвласника житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , незаконно здійснила підпис від імені себе та довірительниці ОСОБА_1 на акті, що є порушенням діючого на той час законодавства, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню. 21.02.2022 ОСОБА_4 надала суду відзив на апеляційну скаргу та просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскільки скасована ухвала про повернення заяви про зміну предмету позову та справа повернулася до суду для продовження розгляду, то розгляд справи мав би вирішуватись спочатку з відкриття провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання, а вже під час підготовчого судового засідання вирішувати питання про розгляд заяви про зміну предмету позову, а тому суд призначив підготовче судове засідання з метою виконання вимог ст. 189 ЦПК України, завданням якої є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. Суд вірно дійшов висновку про те, що за замовленням на перерахунок ідеальних часток на двох співвласників звернулась ОСОБА_5 , однак вказане звернення не є підтвердженням підписання акту цією особою за наслідком замовлених дій. З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позивач не надала суду жодного доказу про не підписання акту, а клопотання про проведення експертизи у справі не заявлялось, норма матеріального права на порушення якої посилається апелянт, а саме ч.1,3 ст.62 ЦК УРСР в ред. 1963 року застосуванню судом першої інстанції і не підлягала. Під час розподілу ОСОБА_1 отримала більшу частину домоволодіння та земельної ділянки, а саме 53/100, від належних ОСОБА_7 47/100, що і встановлено рішеннями суду, а тому складається враження, що «маючи більшу половину своєї дайте ще й половину вашої». Сторони в судове засідання 01.11.2022 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надали, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу без участі сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з безпідставності доводів позивача стосовно наявності підстав вважати незаконним та скасування розпорядження УЖКГ Одеського міськвиконкому від 29.03.1999 року за №261 з урахуванням того, що оспорюване розпорядження було видане за наслідком складення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 акту про встановлення фактичного користування спорудами і будівлями в домоволодінні від 05.02.1999 року, який містить підпис від імені ОСОБА_1 , яка уповноважила дійсною на час підписання акту довіреністю ОСОБА_5 на вчинення дій від її імені, що підтверджує волевиявлення позивача на перерозподіл часток домоволодіння АДРЕСА_1 у відповідності до варіанту затвердженого оспорюваним розпорядженням. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.1973, виданого державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Осіповою Н.В., сестри ОСОБА_1 і ОСОБА_5 успадкували в рівних частках, після смерті матері, житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , в рівних частках. На період прийняття спадщини та станом на час звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 постійно проживає в м. Дубно Рівенської області, а належною їй частиною домоволодіння по АДРЕСА_1 постійно користується її син ОСОБА_8 . Іншою часткою будинку користувалась ОСОБА_5 . За результатами обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 , проведеного 05.02.1999 техніком ОМБТІ складено акт, яким встановлено, що в фактичному користуванні власника ОСОБА_5 знаходиться в будинку літ. «А» 1-1 житлова, 1-2 житлова, 1-3 кухня, 1-5 веранда, прибудова «а1», гараж літ. «Ж»; в фактичному користуванні власника ОСОБА_1 знаходиться повністю літ. «Б», гараж «Е». В акті містяться підписи та погодження з ним ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з зазначенням їх серії паспортів. До акту додано розрахунок ідеальних часток, що складають будівлі і споруди за фактичним користуванням співвласниками: ОСОБА_5 47/100 частин, ОСОБА_1 53/100 частин, складений ОСОБА_9 05.02.1999 року. 29.03.1999 Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міськради на підставі технічного паспорту від 05.02.1999, свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.1973 за №2-3544, зареєстрованого ОМБТІ та РОН від 25.04.1973, акту приймання міжвідомчої комісії, рішення виконкому Одеської міської ради від 02.12.1998 за №1050, довідки ОМБТІ та РОН про перерахунок ідеальних часток у домоволодіння від 04.03.1999 №6.131, видано розпорядження за №261, яким затверджено перерахунок ідеальних часток у домоволодінні АДРЕСА_1 . Наказано Міському агентству з приватизації житла оформити та видати свідоцтво про право власності: ОСОБА_1 на 53/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 - житлова, літ. «Е»- гараж), замість свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.03.1973, №2-3544, рішення виконкому Одеської міської ради від 02.12.1998 за №1050. На підставі зазначеного розпорядження, 29.03.1999 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради Вовк Г.Й. видано свідоцтво №2-1647 про право власності на 53/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 . 14.09.1999 на підставі рішення виконкому Одеської міськради від 02.12.2998 №1050, ОСОБА_1 отримала державний акт на право приватної власності на землю ділянку площею 0,0309 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. ОСОБА_5 отримала державний акт на ділянку площею 0,0308 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради №584 від 18.05.2006 у ОСОБА_1 прийнято в експлуатацію реконструйований житловий будинок з прибудовою та надбудовою літ. «Б,б», загальною площею 174,8 кв.м., в тому числі житловою 70,4 кв.м. по АДРЕСА_1 . 13.05.2010 ОСОБА_5 і ОСОБА_1 від імені якої діяв ОСОБА_8 , на підставі довіреності від 07.12.2009, посвідченої приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області, за №4225 складено заяву про видачу їм свідоцтв про право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 : ОСОБА_5 на 47/100 частин, що складають житловий будинок літ. «А» загальною площею 61,0 кв.м., в тому числі житловою 37,9 кв.м. і гараж літ. «Ж»; ОСОБА_1 на 53/100 частин, що складають житловий будинок літ. «Б» загальною площею 174,8 кв.м., в тому числі житловою 70,4 кв.м. і гараж літ. «Е». Зазначена заява посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В., зареєстрована в реєстрі за №744. 24.06.2010 ОСОБА_5 і ОСОБА_1 (від імені якої на підставі вказаної довіреності діяв син ОСОБА_8 ) склали заяву, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В. в якій сторони узгодили поділ домоволодіння згідно до фактичного користування і одержання кожним власником свідоцтва про право власності на окремий об`єкт нерухомості: - ОСОБА_5 на житловий будинок літ. «А», загальною площею 61,0 кв.м., в тому числі житловою 37,9 кв.м. і гараж літ. «Ж», що складає одиницю; - ОСОБА_1 на житловий будинок літ. «Б» загальною площею 174,8 кв.м., в тому числі житловою 70,4 кв.м. і гараж літ. «Е», що складає одиницю; - ОСОБА_1 в житловому будинку під літ. «Б»: 2-3 вбудована шафа; 24- кухня; 2-5- житлова; 2-1 холл; 2-2 санвузол; 2-6 веранда; 2-7 гостинна; 2-8 коридор; 2-9- вбудована шафа; 2-10 санвузол; 2-11 житлова; 2-12 вбудована шафа; 2-13 веранда; гараж «Е», загальною площею 174,8 кв.м.; житловою площею 70,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . 23.07.2010 Київською районною адміністрацією Одеської міської ради винесено розпорядження №555 «Про поділ домоволодіння АДРЕСА_1 , на два самостійних», яким затверджено висновок КП ОМБТІ та РОН» від 01.03.2007 про поділ домоволодіння АДРЕСА_1 , та запропоновано утворити зокрема домоволодіння: - ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літ. «Б», загальною площею 174,8 кв.м., житловою площею 70,4 кв.м., та гаражу під літ. «Е».; - ОСОБА_5 АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літ. «А», загальною площею 61,0 кв.м., житловою 37,9 кв.м., гаражу під літ. «Ж». На підставі зазначеного розпорядження, 27.12.2010 виконкомом Одеської міської ради ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами літ. «Б» загальною площею 174,8 кв.м., в тому числі житловою 70,4 кв.м. і гараж літ. «Е», що розташоване по АДРЕСА_3 КП «ОБТІ та РОН» 18.01.2011 прийняло рішення про державну реєстрацію нерухомого майна на ім`я ОСОБА_1 04.11.2010 на підставі зазначеного розпорядження видано ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 , на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності 23.11.2010, номер запису 9145 в книзі: 177доп-118, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №28097324 від 23.11.2010. Також вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_3 належало на праві власності ОСОБА_4 , на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Верезуб К.О. 13.09.2019 за реєстром №668. 10.03.2021 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль Н.С., зареєстрованого в реєстрі за №233, ОСОБА_4 відчужила ОСОБА_3 зазначене домоволодіння. Отже, позивач починаючи з 20.03.1973 була співвласником домоволодіння АДРЕСА_3 , та за наслідком проведеного перерахунку ідеальних часток затвердженого розпорядженням Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міськради від 29.03.1999 за №261, останньою здійснено реконструкцію належного їй будинку під літ. ОСОБА_10 у вказаному домоволодінні та в наступному у 2010 році виділено зі спільної часткової власності в натурі належну їй частку домоволодіння в окремий об`єкт нерухомості, у відповідності до частки затвердженої спірним розпорядженням та за фактом визначеного ним фактичного користування будинком. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акт від 03.02.1999, на який посилається позивач, що став на думку позивача підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження останньою не надано, водночас матеріали справи свідчать, що підставою оскаржуваного розпорядження слугував акт від 05.02.1999 про встановлення фактичного користування спорудами і будівлями в домоволодінні, який підписано ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 21.11.1997. Як вбачається зі змісту вказаної довіреності, посвідченої державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Тюменцевою Л.І., зареєстрованої в реєстрі за №2-4117, виданої строком на три роки, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_5 на управління та розпорядження всім своїм майном в чому б воно не складалося та де б воно не знаходилося, укладати всі передбачені законом угоди з управління та розпорядження майном: купувати, продавати, дарувати, приймати в дар, обмінювати, закладати та приймати в заставу житлові будинки та інше майно, здійснювати розрахунки по укладеним угодам, приймати спадщину або відмовлятися від неї, отримувати майно, гроші, цінні папери, а також документи які належать ОСОБА_1 від всіх осіб, підприємств, установ та організацій, в тому числі банків, розпоряджатися рахунками, отримувати кореспонденцію, в тому числі грошову, вести від імені ОСОБА_1 справи у всіх передбачених установах. Отже, вказаною довіреністю позивач надала повне право розпоряджатися своїм майном ОСОБА_5 , разом з тим застережень щодо здійснення розпорядження майном ОСОБА_1 у відношенні до ОСОБА_5 довіреність не містить та на час підписання акту була чинною, позивачем не оспорювалася. Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про безпідставність посилань позивача про відсутність її волевиявлення на перерозподіл часток домоволодіння АДРЕСА_3 , у відповідності до варіанту затвердженого оспорюваним розпорядженням, яким, на думку позивача, не відображено дійсного на той час порядку користування домоволодінням, оскільки як вбачається зі справи, починаючи з 1999 року та до 2015 року ОСОБА_1 та її повноважним представником ОСОБА_8 здійснювалися дії з реконструкції належного позивачу будинку під літ. «Б», та в подальшому здійснено виділ належної позивачу частки зі спільної часткової власності в натурі в окремий об`єкт нерухомості, під час чого неодноразово подавались документи, які підтверджують встановлений порядок користування домоволодінням між співвласниками. В матеріалах справи також наявний акт місцевої міжвідомчої комісії з прийняття в експлуатацію будівлі, затверджений 02.12.1998 рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради за №1050, який складено в присутності ОСОБА_1 та за наслідком поданих нею документів вирішено вважати прийнятим до експлуатації житловий будинок під літ. «Б» та гараж під літ. «Е», що також спростовує доводи про наявність іншого порядку користування домоволодінням АДРЕСА_3 . Крім того, рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24.11.2015 про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання частково недійсними, зокрема, свідоцтво про право власності на 53/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_3 , видане 29.03.1999 УЖКГ виконкому Одеської міськради було встановлено, що об`єктом спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 1973 року був житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_3 і сторони установили хто і якими приміщеннями та спорудами буде користуватися. Угода співвласників є двостороннім чи багатостороннім правочином (договором), у якому визначаються порядок і способи здійснення повноважень співвласниками. Для таких договорів законом (як ЦК України в редакції 1963 року так і ЦК України в редакції 2003 року) не запропонована обов`язкова форма, тому вони можуть відбуватися в усній, письмовій чи нотаріальній формі. Судом також зазначено, що надані документи свідчать, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 до 1999 року мали усну домовленість щодо порядку користування домоволодінням по АДРЕСА_1 , в 1999 році договір було укладено в письмовій формі у вигляді акту про фактичний порядок користування. За цим договором співвласники отримали право користування майном у частині, що перевищує для ОСОБА_1 (53/100) а для ОСОБА_5 (47/100) зменшує розмір їх частки у спільній власності, але це не суперечить положенням ст. 358 ЦК, оскільки договір заснований на домовленості, досягнутої співвласниками. У 2010 році ОСОБА_1 (від її імені діяв син ОСОБА_8 на підставі довіреності) і ОСОБА_5 уклали письмові угоди і нотаріально їх посвідчили спочатку щодо поділу домоволодіння, а потім щодо виділу часток у самостійні об`єкти нерухомості (угоди укладені у вигляді заяв на адресу Київської рай адміністрації). Виділ частки у домоволодінні, належної ОСОБА_1 , у самостійний об`єкт нерухомості виконано відповідно до вимог ст. 364 ЦК виділена частина відповідає розміру і вартості частки позивачки у спільному майні, та враховано порядок користування будівлями і спорудами, який існував між співвласниками більше 30 років, що підтверджується отриманням ОСОБА_1 27.12.2010 року свідоцтва про права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами з подальшою державною реєстрацією прав на це нерухоме майно. Вказані обставини доводять, що з 2010 року право спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_5 є припиненим за волевиявленням обох співвласників, отже позов є необґрунтованим. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати незаконним та скасування розпорядження УЖКГ Одеського міськвиконкому від 29.03.1999 №261. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 15.11.2022 Головуючий: Судді: