Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/8844/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/8844/22 пров. № А/857/12435/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Большакової О.О., Ніколіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року (головуючий суддя: Качур Р.П., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, встановив: ОСОБА_1 , 23.06.2022 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в зарахуванні до страхового та пільгового стажу і до розрахунку середньої заробітної плати періоду роботи з 01.12.2020 до 08.11.2021 у відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля»; - зобов`язати відповідача зарахувати до страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком № 1 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» і до розрахунку середньої заробітної плати позивачу період роботи з 01.12.2020 до 08.11.2021 у відокремленому підрозділі «Шахта Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» та провести перерахунок і виплату пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», ч. 1 ст. 33 та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з дати призначення пенсії, тобто 30.12.2021, з урахуванням фактично виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником обов`язку щодо повноти сплати страхових внесків, а тому вважає протиправною відмову відповідача у не зарахуванні до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.12.2020 по 08.11.2021 у відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року позов задоволено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодив відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що при призначенні пенсії позивачу не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею, оскільки згідно з «Індивідуальними відомостями про застраховану особу» Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період, відсутні відомості про сплату страхових внесків відокремленим підрозділом шахти «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля», а тому підстави для проведення перерахунку пенсії позивача, з дня її призначення відсутні. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 30.12.2021 призначено пенсію по ІІІ групі інвалідності, як особі з інвалідністю внаслідок професійного захворювання відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для призначення пенсії ОСОБА_1 враховано період заробітної плати з 01.07.2000 по 30.11.2020 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації становить 2,53453. Загальний страховий стаж позивача становить 18 років 02 місяці 16 днів, в тому числі 14 років 07 місяців 07 днів пільговий стаж за Списком № 1 (стаж на підземних роботах). Період роботи на ВП «Шахта «Степова ДП «Львіввугілля» з 01.12.2021 по 08.11.2021 не враховано до страхового та пільгового стажу та до розрахунку середньої заробітної плати, оскільки на час призначення пенсії (дата звернення за призначенням пенсії 16.02.2022) підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а. с. 12). Позивач вважає такі дії Головного управління ПФУ у Львівській області протиправними, а тому звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів забезпечує Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI (далі Закон № 345-VI). Згідно з статтею 1 Закону № 345-VI дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей. Відповідно до статті 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Відповідно до підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» розділу 1 «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, передбачена зайнятість повний робочий день на підземних роботах. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Пунктом 1 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами. Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат. На підставі частини 1 статті 16 Закон № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку. З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески незалежно від фінансового стану платника. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Відповідно до положень статті 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідно до статті 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску. Аналіз наведених правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 04.04.2005 по з 08.11.2021 працював на різних посадах на Шахті «Лісова» ДП «Львіввугілля», Шахті «Межиріченська» ДП «Львіввугілля», Шахті «Степова» ДП «Львіввугілля» на підземних роботах повний робочий день. Згідно запису № 21 з 20.09.2011 ОСОБА_1 працював підземним гірником очисного забою п`ятого розряду з повним робочим днем на підземних роботах в Шахті «Степова» ДП «Львіввугілля». Крім цього, згідно запису № 22, підтверджено право позивача на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1 за результатами атестації (наказ від 28.11.2017 № 248). Суд апеляційної інстанції зауважує, що підставою для відмови у перерахунку пенсії пенсійним органом слугувало те, що відсутня сплата страхових внесків роботодавцем позивача з 01.12.2020 по 08.11.2021 (а. с. 12). Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що фактично, внаслідок невиконання Шахтою «Степова» ДП «Львіввугілля», обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Отже, обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на роботодавця позивача - Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля», який зобов`язаний здійснювати нарахування внесків та утримання таких із заробітної плати позивача. Крім цього, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду його роботи. Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 05 грудня 2019 року у справі № 242/2536/16-а, від 06 липня 2020 року у справі № 242/2179/17. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню, оскільки наявність заборгованості Шахти «Степова» ДП «Львіввугілля» по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду його роботи, а тому відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до його пільгового страхового стажу періоди роботи 01.12.2020 по 08.11.2021 та у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у справі № 380/8844/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. О. Большакова В. В. Ніколін