Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/5405/22

Кропивницький апеляційний суд Справа № 33/4809/355/22 Головуючий у суді І інстанції: Завгородній Є.В. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач в суді ІІ - інстанції: Бондарчук Р.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.11.2022 року. Суддя судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду Бондарчук Р.А., особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Яблоньки, Сарненського району, Ровенської області,з професійно-технічною освітою, працюючого водієм ПП «Укеравтоінвест», розлученого,проживаючого по АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. В С Т А Н О В И В: Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 496,20 грн. судового збору на користь держави. Згідно постанови суду 18.09.2022 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за адресою: АДРЕСА_1 вчинив сварку під час якої висловлювався грубою нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою відносно дружини ОСОБА_2 , чим вчинив психологічне насильство в сім`ї, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову районного суду та постановити нову, якою закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що з матеріалами справи він не знайомий, протокол по справі йому не надавали для ознайомлення та підпису, копію протоколу не надавали для відома. Також, апелянт зазначає про те, що за 5-6 хвилин перед засіданням, у суді першої інстанції, ним подано клопотання про відкладення розгляд справи, однак суд розглянув справу. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в апеляції, вважаю, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову судді суду першої інстанції без змін, з таких підстав. Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Диспозицією ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за насильство в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілій особі, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї. З наведеного убачається, що об`єктивна сторона правопорушення передбачає наявність обов`язкових складових: діяння - вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного, економічного характеру та наслідків у вигляді настання / або можливості настання / шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої. Відповідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», насильство у сім`ї це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зазначене у цій же статті визначення пояснює, що психологічне насильство в сім`ї це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. При цьому, винність ОСОБА_1 у вчиненні в правопорушення підтверджується доказами, які суд дослідив під час розгляду адміністративної справи, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАВ №484158 від 18.09.2022 року, яким підтверджується, що саме 18.09.2022 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , мало місце правопорушення, яке ставиться в вину ОСОБА_1 (а.с. 1); - довідкою про результати проведеної перевірки за повідомленням ОСОБА_2 , відповідно до якої в ході проведення перевірки опитано ОСОБА_2 , яка пояснила, що її колишній чоловік перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив сварку в ході якої почав ображати її нецензурною лайкою, словесно погрожувати фізичною розправою; - заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно з яких вона просила притягнути до відповідальності свого чоловіка ОСОБА_1 за те, що її колишній чоловік перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив сварку в ході якої почав ображати її нецензурною лайкою, словесно погрожувати фізичною розправою; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наявними в матеріалах справи, відповідно до яких кожен окремо підтвердив, що ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння почав ображати ОСОБА_2 нецензурною лайкою, словесно погрожувати фізичною розправою. При цьому, свідок ОСОБА_3 зазначає про те, що причиною вчинення дій з боку ОСОБА_1 є перебування у стані алкогольного сп`яніння а також те, що ОСОБА_2 купила собі новий телефон. В той же час свідок зазначає про те, що бачив, як ОСОБА_1 хапав потерпілу за шию. Оцінюючи досліджені під час розгляду справи докази, апеляційний суд погоджується з висновком судді районного суду про те, що дії працівника поліції є правомірними, а протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП складений відповідно до вимог чинного законодавства. Доводи ОСОБА_1 про те, що він не ознайомився з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, як підстава для закриття провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення, не можуть бути враховані, оскільки вказане є лише правом особи а не обов`язком суду першої інстанції. При цьому, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , судом першої інстанції не обмежено у правах, на ознайомлення, оскільки в матеріалах справи наявна СМС-повідомлення про розгляд справи з якого вбачається, що ОСОБА_1 завчасно, ще 28.09.2022 знав про розгляд справи у суді першої інстанції на 19.10.2022 та міг реалізууваати свої права (а.с. 17). Тобто у даному випадку у ОСОБА_1 було достатньо часу для того, щоб ознайомитися зі справою. Доводи ОСОБА_1 з приводу того, що співробітниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та судом першої інстанції при розгляді справи було допущено порушення вимоги закону, а судом першої інстанції надано неправильну оцінку зібраним доказам у справі є необґрунтованими та безпідставними, на переконання апеляційного суду порушень вимог закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого рішення судом першої інстанції співробітниками поліції та судом першої інстанції не допущено. Більше того, суд першої інстанції повно об`єктивно та неупереджено дослідив усі зібрані докази по справі та дійшов правильного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Твердження апеляції про розгляд справи за наявності клопотання про відкладення розгляду справи, як підстава для закриття провадження у справі, не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_1 будучи завчасно повідомлений про розгляд справи направив клопотання лише за 5-6 хвилин до його розгляду, що в свою чергу унеможливлює з об`єктивних причин виконати вказане клопотання. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає що, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. За таких обставин, ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи. Час призначення справи до розгляду, був достатнім, зокрема для ознайомлення з матеріалами справи та залучення захисника. Більш того, апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження постанови районного суду, тим самим поновив у правах передбачених ст. 268 КУпАП, однак апелянтом не було надано будь-яких додаткових доказів та аргументів стосовно його не винуватості, а лише посилання як підставу для закриття провадження: не ознайомлення з матеріалами справи а також розгляд справи за наявності клопотання про відкладення розгляду. Враховуючи, що в Кропивницькому апеляційному суді поновлено строк для розгляду апеляційної скарги, тим самим було забезпечено право останнього бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення в апеляційному суді, надати особисті пояснення, бути заслуханим судом, надати докази що доводять його невинуватість тощо. Проте, ОСОБА_1 будь яких доказів до апеляційної скарги та в суді апеляційної інстанції, які-б могли вплинути на правильність прийнятого рішення не надали. При накладені адміністративного стягнення судом відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Врахувавши вказані обставини суд призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення, на підставі ст. 36 КУпАП, в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яке за своїм видом і мірою є справедливим. Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено. За таких обставин, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 245 КУпАП всебічно, повно, об`єктивно з`ясував всі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, безпосередньо у судовому засіданні дослідив докази та обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Тому, апеляційний суд приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП кваліфіковані правильно, а його винуватість у вчиненні даного правопорушення, підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають. На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду Р.А. Бондарчук