Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/20883/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2022 р. Справа № 520/20883/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.12.2021 року у справі № 520/20883/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоплаченої грошової допомоги та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Держави України в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив суд: - стягнути з Держави України в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь позивача 19710,00 грн. недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки; - стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 474 937,66 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року у справі № 520/20883/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоплаченої грошової допомоги та моральної шкоди повернуто позивачеві. Не погодившись з вищевказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року у справі № 520/20883/21 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що ним у повному обсязі були усунуті визначені ухвалою суду від 28.10.2021 року недоліки позовної заяви, а тому підстави для її повернення відсутні. Сторонами подані клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 року вищевказана позовна заява ОСОБА_1 до Держави України в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоплаченої грошової допомоги та моральної шкоди була залишена без руху із наданням позивачеві десятиденного строку з моменту отримання цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Зазначено, що для усунення недоліків, позивачу необхідно надати до суду: - уточнений позов із належно сформованими позовними вимогами, які відповідають вимогам ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також визначивши у позові належного відповідача, у кількості примірників, що відповідає кількості сторін по справі; - заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, а також докази поважності причин пропуску. 11.11.2021 року від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява «Про усунення недоліків позовної заяви шляхом зменшення позовних вимог», у прохальній частині якої заявник просив: - не розглядати позовну вимогу про стягнення недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік; - відкрити провадження по справі № 520/20883/21; - позовні вимоги розглядати в наступній редакції: - стягнути з Держави України в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 10246,00 грн. недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік; - стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 474 937,66 грн. До заяви також був доданий її примірник для відповідача. У вищевказаній заяві, з посиланням на право позивача змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви, зазначено про те, що з метою усунення недоліків позовної заяви щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, позивач вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог шляхом залишення без розгляду позовних вимог про стягнення недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік. Щодо визначення належного відповідача у справі, заявником наголошено на тому, що відповідач в позовній заяві чітко визначений як Держава Україна в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, та зазначено, що визначення належного відповідача є обов`язком суду. Крім того, зазначено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Визначення змісту й обсягу позовних вимог, в силу приписів ст. 9 КАС України, є диспозитивним правом позивача, який формує позовні вимоги на власний розсуд, а не на розсуд суду. Зазначено, що позивачем у цій справі був обраний спосіб захисту порушеного права на власний розсуд, у виді стягнення належних до виплати сум, який він вважає найбільш ефективним у конкретному випадку. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано жодного документа на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2021 року, позивачем не виправлено недоліки визначені вимогами ухвали від 28.10.2021 року. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. У відповідності до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України). У відповідності до положень п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Колегія суддів враховує, що формулювання позовних вимог у відповідності з вимогами КАС України, спрямоване на дотримання розгляду спору згідно з обґрунтуваннями позовної заяви та її вимогами, задля належного та ефективного захисту прав особи, яка звернулась до суду. Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. При цьому, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 9 КАС України). Позивачем на власний розсуд наведений зміст позовних вимог у виді стягнення з Держави України в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь позивача суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня, та стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача моральної шкоди, а також наведений виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Слід врахувати, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому певне формулювання позовних вимог, не є підставою для повернення позовної заяви, та позбавлення тим самим гарантованого права на доступ особи до правосуддя, адже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначати, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та у якій частині позовні вимоги є обґрунтованими/необґрунтованими. Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Суд також наділений повноваженнями вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України). Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Аналогічний правовий висновок був наведений Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а. Крім того, колегія суддів наголошує, що згідно висновків Європейського суду з прав людини, надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia , Beles and Others v. the Czech Republic , № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France , № 35787/03, п. 29). При цьому, Європейським судом з прав людини проведено певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб реалізується право на суд, яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutic v. Croatia , заява №48778/99, пункт 25). У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, яка кореспондує ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Крім того, колегія суддів зазначає, що за правилами частини 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Як було зазначено вище, 11.11.2021 року від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява «Про усунення недоліків позовної заяви шляхом зменшення позовних вимог» у прохальній частині якої, заявник просив не розглядати позовну вимогу про стягнення недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, та навів редакцію позовних вимог, що підлягають розгляду, із зазначенням про те, що з метою усунення недоліків позовної заяви щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, позивач вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог шляхом залишення їх без розгляду у відповідній частині. Разом з тим, доходячи висновку про повернення позовної заяви, судом першої інстанції вищевказана заява врахована не була, та помилково зазначено про ненадання позивачем жодного документа на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2021 року, і невиправлення зазначених у ній недоліків позову. На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, та неправомірно повернув позовну заяву. У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року у справі № 520/20883/21 скасувати. Справу № 520/20883/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоплаченої грошової допомоги та моральної шкоди направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко