Постанова Закарпатський апеляційний суд № 306/222/19

Справа № 306/222/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 25 жовтня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Фазикош Г.В., з участю секретаря Зубашкова М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката Пензеника Віталія Івановича в інтересах ОСОБА_1 та адвоката Новікової Інни Станіславівни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Свалявського районного суду від 07 лютого 2022 року (у складі судді Вінер Е.А.) за позовом ОСОБА_1 до Полянської сільської ради Мукачівського району та ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся у суд із цим позовом у лютому 2019 р. Просив визнати за ним право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . Заявлену вимогу обґрунтував тим, що після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, а спадкоємцями першої черги за законом були троє синів: ОСОБА_4 (позивач), ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), оскільки їх мати ОСОБА_3 , померла ще ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вважає, що позаяк із моменту смерті батька, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_5 , і до січня 2018 р. він доглядав за будинком, обробляв та підтримував у належному стані земельну ділянку, сплачував послуги, прийняв спадщину, то має право власності на спадкове майно. Рішенням Свалявського районного суду від 07.02.2022 р. у задоволенні позову відмовлено. Указане судове рішення мотивоване недоведеністю заявленої вимоги. У апеляційній скарзі адвокат Пензеник В.І. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (неналежна оцінка доказів). Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до того, що позивач як спадкоємець першої черги протягом строку, встановленого ст. 549 ЦК УРСР, фактично вступив в управління спадковим майном, від прийняття спадщини не відмовився, інших спадкоємців першої черги, які б прийняли спадщину після смерті спадкодавця ( ОСОБА_3 ) немає, то він вважається таким, що прийняв її одноосібно, тобто є достатньо підстав для визнання за ним права власності на спадкове майно. У апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Новікова І.С., просить змінити рішення суду першої інстанції у мотивувальній частині, відмовивши в задоволенні позову в зв`язку з недоведеністю позивачем факту вступу в управління та володіння майном після смерті батька ОСОБА_3 . Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи. Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до того, що позивачем не надано жодних доказів про вступ в управління чи володіння спадковим майном, яке знаходиться у АДРЕСА_1 , і саме ця обставина мала стати мотивом відмови в позові. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 адвокат Пензеник В.І. в інтересах ОСОБА_1 просить залишити вказану скаргу без задоволення. Узагальнені заперечення аналогічні доводам його апеляційної скарги. У судовому засіданні представники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали апеляційні скарги своїх довірителів і взаємно не визнали скарги один одного. Представник Полянської сільської ради в судове засідання не з`явився повторно, хоча про дату, час і місце такого вказана сторона була належно повідомлена. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, із таких мотивів. Судом першої інстанції установлені наступні факти й обставини: - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть (а.с.7), а його дружина ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8); -У подружжя ОСОБА_9 було троє синів, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; - ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.9); -Згідно з довідкою № 2367, виданою виконавчим комітетом Полянської сільської ради 25.08.2021 р. на момент смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживали та були зареєстровані: син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та онук ОСОБА_12 ,1978 р. народження (а.с.112); -Відповідно до заповіту, складеного 10.01.2018 р., посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Баратей А.А., зареєстрованого в реєстрі № 23, 24 ОСОБА_11 зробив заповітне розпорядження на все майно сину ОСОБА_2 ; За таких обставин суд дійшов висновку про неможливість визнання за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_3 , яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , оскільки частка в спадковому майні також належала сину померлого ОСОБА_11 . Зважаючи на те, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і залишив заповіт, відповідно до якого спадкоємцем до майна померлого є ОСОБА_2 , то встановлення права власності можливе лише з визначенням часток у праві спільної часткової власності. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в позові з огляду на таке. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01.01.2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР. Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згідно з довідкою Полянської сільської ради Мукачівського району від 25.08.2021 р. на момент його смерті в будинку разом із ним були зареєстровані ОСОБА_10 (син) та ОСОБА_12 (внук), то спірні правовідносини, що пов`язані із питаннями саме відкриття та прийняття спадщини після смерті вказаної особи на той час були врегульовані нормами ЦК УРСР у редакції 1963 року. За правилами статей 529-530 ЦК УРСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, подружжя та батьки померлого. Статтею 561 ЦК УРСР було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Разом із цим, на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини. Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Указані в цій статті дії повинні були бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5, яка діяла на той час, було визначено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: -довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; -довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; -копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; -запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Окрім цього, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. Установлено та не заперечується, що позивач ОСОБА_1 не подавав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини за померлим батьком. У матеріалах справи також відсутні які-небудь (із указаних вище) докази у підтвердження факту вступу ОСОБА_1 в управління чи володіння спадковим майном, а позовної вимоги про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини ним не заявлено. У контексті наведеного не заслуговує на увагу узагальнений довід апеляційної скарги ОСОБА_1 про його фактичний вступ в управління спадковим майном і достатність підстав для визнання за ним права власності на спадкове майно. Окрім того, відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду спадкоємець не може звернутися до суду за підтвердженням права власності на майно до моменту відмови нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину. Натомість, заявляючи вимогу про визнання права власності на спадкове майно після смерті батька, позивач не надав доказів звернення із відповідною заявою до нотаріуса та навіть не зазначав про це в позовній заяві. Колегія суддів відхиляє також узагальнений довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про необхідність зміни оскарженого рішення у частині правового обґрунтування у зв`язку з наступним. Рішенням Свалявського районного суду від 06.12.2018 р. у справі № 306/1873/18 за позовом ОСОБА_2 до Сусківської сільської ради Свалявського району про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування позов задоволено: визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.04.2021 р. указане рішення суду першої інстанції скасоване, а в позові ОСОБА_2 відмовлено (з процесуальних підстав незалучення до участі в справі ОСОБА_1 ). Таким чином, оскільки ОСОБА_1 у спірних правовідносинах і в самостійному порядку вимоги про встановлення факту прийняття спадщини не заявляв, до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за померлим батьком не звертався, а питання права власності на спірний житловий будинок наразі залишається відкритим, то з огляду на предмет і підставу заявленого позову мотивувати судове рішення саме недоведеністю вступу ОСОБА_1 в управління чи володіння спірним спадковим майном було б процесуально неправильним і передчасним. Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив таке з додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу адвоката Пензеника Віталія Івановича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Апеляційну скаргу адвоката Новікової Інни Станіславівни в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. 3.Рішення Свалявського районного суду від 07 лютого 2022 року залишити без змін. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 07.11.2022 р. Судді: