Постанова Київський апеляційний суд № 757/7956/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/7956/21-ц Головуючий в суді І інстанції Бусик О. Л. Провадження № 22ц-824/10068/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Сушко Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Суханової Є.М., Сліпченка О.І., секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення пені, ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивачка, зазначала, що 21 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», укладено депозитні договори: № SАMDN25000700737209534, на виконання умов яких позивач на рахунок № НОМЕР_1 внесла 15 000 доларів США, та № НОМЕР_2 , за яким на рахунок № НОМЕР_3 позивач внесла 1 000 грн. У 2014 році у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ «Приватбанк» на території АР Крим та міста Севастополя рахунки позивачки заблоковано та припинено нарахуванням відсотків. З метою отримання належних коштів та нарахованих по ним відсотків, ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача із вимогами про розблокування рахунків. 16 листопада 2017 року позивач звернулась до банку із заявою про розірвання депозитних договорів та видачу суми вкладів і нарахованих по ним відсотків, проте станом на момент звернення до суду цю заяву банком не задоволено. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», про захист прав споживачів, стягнення депозитів, відсотків та штрафних санкцій. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у національній валюті:- за договором № SАMDN25000700737209534 - 694 084,24 грн, із яких: сума вкладу - 15 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04 квітня 2018 року складає 394 800,00 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 лютого 2014 року по 20 листопада 2017 року - 4 500,82 доларів США, що становить 118 461,58 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 32,05 доларів США, що становить 843,55 грн; 3 % річних за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 2 601,12 грн; та 177 377,99 грн пені;- за договором № SАMDN25000737209692 -1 690,08 грн, із яких: сума вкладу - 1 000 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 лютого 2014 року по 20 листопада 2017 року - 683,53 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 2,14 грн; 3 % річних за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 6,41 грн; та 1 499,92 грн пені. Також з відповідача стягнуто 697,27 грн судового збору. Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції змінено в частині валюти стягнення коштів з відповідача. В решті рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року залишено без змін. Однак банк відмовляється від добровільного виконання зобов`язань перед позивачем. Враховуючи те, що вкладник банку є споживачем фінансових послуг, а банк є їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, тому має сплатити пеню в розмірі 3% за кожний день прострочення на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивачка також вказала на висновок Верховного Суду в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі №14-64цс19: «відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому сум за договором банківського вкладу свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3% від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі». На підставі викладеного, позивачка просила стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на свою користь за договором від 21 серпня 2013 року № SАMDN25000700737209534 146 700 доларів США пені за період 11 березня 2020 року до 10 лютого 2021 року; за договором від 21 серпня 2013 року № SАMDN25000737209692 - 9780 грн пені за період з 22 березня 2020 року до 10 лютого 2021 року. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням постанови Великої палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року, у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20). Просила у разі застосування ст. 551 ЦК України, зменшити обсяг пені до обсягу присуджених відсотків (до гривневого еквівалента суми 4 501, доларів США (відсотки за договором № SАMDN25000700737209534 від 21.08.2013 р.) та 681,57 грн. (відсотків за договором № SАMDN25000737209692 від 21.08.2013 р.). Доводи апеляційної скарги обґрунтовувала тим, що після отримання банком заяви позивачки про розірвання депозитних договорів, зазначені договори не припинили свою дію на третій день, як помилково зазначає суд першої інстанції, оскільки їх дія припиняється з виплатою клієнту всієї суми вкладу разом з відсотками, що належать до сплати відповідно до умов договору, що зроблено не було. Крім того, з листа АТ КБ «ПриватБанк» від 08 грудня 2017 року (а.с. 150) вбачається, що заяви про розірвання договору не відповідають вимогам законодавства. В свою чергу, в судовому порядку вказані договори розірвані не були, а добровільне їх розірвання з боку АТ КБ «ПриватБанк» так і не відбулось, адже відповідачем не були виконанні передумови розірвання депозитних договорів. У зв`язку з наведеним, вимога про стягнення пені, на думку скаржниці, є обґрунтованою. Також, позивачка посилається на неврахування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц та від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15 та на висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 14 січня 2022 року у справі № 712/7740/18, від 22 лютого 2022 року у справі № 757/20428/19, від 26 квітня 2022 року у справі № 539/4098/18. 23 вересня 2022 року від АТ «КБ «Приватбанк» на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. З вказаного відзиву вбачається, що відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що між позивачем та банком припинено правовідносини із договорів банківських вкладів від 21 листопада 2017 року, у зв`язку з цим частина 5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини, а тому позовні вимоги про стягнення пені за період з 11 березня 2020 року по 10 лютого 2021 року не підлягає застосуванню. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Частинами 1-2 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Пунктом 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, зокрема відповідної Кримської філії ПАТ КБ «ПриватБанк». Згідно ч. 5 Ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20). За змістом частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Частиною першою статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Судом встановлено, що 21 серпня 2013 року у місті Сімферополь, АР Крим, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено депозитні договори:- № SАMDN25000700737209534, за умовами якого позивачкою внесені на рахунок № НОМЕР_1 15 000 доларів США, а банк сплачує позивачці 8 % річних процентів по вкладу;- № SАMDN25000737209692, за умовами якого позивачкою внесені на рахунок № НОМЕР_3 1 000 грн, а банк сплачує позивачці 18 % річних процентів по вкладу. У зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ «Приватбанк» на території АР Крим та міста Севастополя у 2014 році рахунки заблоковано та припинено нарахуванням відсотків. 17 жовтня 2017 року позивачка вперше звернулась до банку із заявою про розірвання депозитних договорів та видачу суми вкладів і нарахованих по ним відсотків, однак зазначену заяву банком не задоволено. Згідно довідки, наданої банком, на рахунку № НОМЕР_1 міститься сума у розмірі 15 710,88 доларів США, а на рахунку № НОМЕР_3 - 1 109,30 грн. У зв`язку з неповернення Банком коштів за укладеними сторонами договорами, позивач звернулась до Печерського районного суду з позовом про захист прав споживачів, стягнення депозитів, відсотків та штрафних санкцій. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у національній валюті:- за договором № SАMDN25000700737209534 - 694 084,24 грн, із яких: сума вкладу - 15 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04 квітня 2018 року складає 394 800,00 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 лютого 2014 року по 20 листопада 2017 року - 4 500,82 доларів США, що становить 118 461,58 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 32,05 доларів США, що становить 843,55 грн; 3 % річних за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 2 601,12 грн; та 177 377,99 грн пені;- за договором № SАMDN25000737209692 -1 690,08 грн, із яких: сума вкладу - 1 000 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 лютого 2014 року по 20 листопада 2017 року - 683,53 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 2,14 грн; 3 % річних за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 6,41 грн; та 1 499,92 грн пені.Також з відповідача стягнуто 697,27 грн судового збору. Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року - змінено. Резолютивну частину рішення викладено у редакції постанови апеляційного суду. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», на користь ОСОБА_1 : за договором № SАMDN25000700737209534 - вклад у сумі 15 000 доларів США, проценти за користування вкладом у розмірі 4 532,87 доларів США, 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 2 601,12 грн та 177 377,99 грн пені; за договором № SАMDN25000737209692 - вклад у розмірі 1 000 грн, проценти за користування вкладом у розмірі 686,67 грн, 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 6,41 грн та 1 499,92 грн пені. Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року скасовано. Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону «Про захист прав споживачів» скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині вирішення питання про стягнення за договором № SАMDN25000700737209534 від 21 серпня 2013 року вкладу у сумі 15 000 доларів США та за договором № SАMDN25000737209692 від 21 серпня 2013 року вкладу у розмірі 1 000 грн, а також в частині стягнення за договором № SАMDN25000700737209534 від 21 серпня 2013 року 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 2 601,12 грн та за договором № SАMDN25000737209692 від 21 серпня 2013 року 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 6,41 грн залишено без змін. Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині вирішення питання про стягнення за договором № SАMDN25000700737209534 від 21 серпня 2013 року процентів за користування вкладом у розмірі 4 501,51 доларів США, та за договором № SАMDN25000737209692 від 21 серпня 2013 року процентів за користування вкладом у розмірі 681,57 грн змінено, викладено редакцію постанови в цій частині наступним чином: Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 : за договором № SАMDN25000700737209534 від 21 серпня 2013 року проценти за користування вкладом у розмірі 4 501,51 доларів США; за договором № SАMDN25000737209692 від 21 серпня 2013 року проценти за користування вкладом у розмірі 681,57 грн. Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2017 року в ПАТ КБ «ПриватБанк» отримано заяву ОСОБА_1 від 17 жовтня 2017 року про розірвання договорів № SАMDN25000700737209534 від 21 серпня 2013 року № SАMDN25000737209692 від 21 серпня 2013 року та видачу належних їй коштів (депозитні вклади) та нарахованих по ним відсотки. Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин. Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу за заявою клієнта не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону не нараховується. Звертаючись до суду з позовом, позивачка просила стягнути пеню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», обчислену за період з 11 березня 2020 року по 10 лютого 2021 року, у той час, як договори банківського вкладу було розірвано за її власною ініціативою. Суд апеляційної інстанції, погоджується з доводами суду першої інстанції, стосовно того, що оскільки між позивачкою та відповідачем припинено правовідносини із договорів банківських вкладів 21 листопада 2017 року, то частина 5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини, а тому стягнення пені у розмірі 3% за кожен день прострочення за період з 11 березня 2020 року по 10 лютого 2021 року не підлягає застосуванню. Також колегія суддів вважає, що суд вірно врахував правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 та в постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі №757/72588/17 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення пені міститься висновок про те, що норма частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ не поширюється на правовідносини із договорів банківського вкладу із моменту припинення таких правовідносин. Таким чином, доводи апеляційної скарги позивачів в частині наявності підстав для стягнення на їх користь пені на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист права споживачів», є безпідставними. Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15 та на висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 14 січня 2022 року у справі № 712/7740/18, від 22 лютого 2022 року у справі № 757/20428/19, від 26 квітня 2022 року у справі № 539/4098/18 щодо розірвання договорів та стягнення пені, не є релевантними з правовідносинами встановленими у справі що розглядається. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року -без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови буде складено «08» листопада 2022 року. Головуючий суддя Л. П. Сушко Судді Є. М. Суханова О. І. Сліпченко